КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Ніколової Б.Ю.
при секретарі Гриньовій А.М.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5300 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду від 09 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинковолодіння по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та розподіл майна подружжя.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
12.01.2010 року позивач звернувся в суд. Він вказував, що в 1984 році зареєстрував шлюб з відповідачкою. У них народилось двоє дітей – в даний час повнолітніх. В 2006 року шлюб розірвано в судовому порядку. Під час шлюбу, відповідачка отримала в спадщину після смерті батька домоволодіння АДРЕСА_1 Позивач вказує, що в період шлюбу вони за спільні кошти провели реконструкцію та переобладнання будинку, його газифікацію, провели гаряче і холодне водопостачання, добудували будинок, побудували гараж, провели інші роботи. В наслідок цих робіт, як вказує позивач, вартість будинковолодіння значно збільшилась, а тому він просив визнати його спільною сумісною власністю подружжя і визнати за ним право на Ѕ частини цього будинковолодіння з боку вулиці та гаражу, а відповідачці виділити іншу половину будинку і сарай.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09.09.2010 року в задоволенні позову відмовлено. З ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 стягнуто 1500 грн. витрат за проведення судово-будівельної експертизи. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що значна частина добудов є незаконним будівництвом, а тому участь позивача у поліпшенні будинковолодіння дає йому право на відшкодування затрат на будівництво, а не на визнання права власності на частину будинковолодіння.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким визнати будинковолодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя і визнати за ним право власності на Ѕ частину будинковолодіння.
При цьому апелянт посилається на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Назарчук Р.В. Справа № 22ц-5300
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 46
Апелянт вказує, що своєю працею і коштами значно покращив будинок, провів в ньому капітальний ремонт, зробив прибудови. На дані роботи було затрачено 115 347 грн., що складає 48% від загальної вартості будинку. Проведене покращення істотно вплинуло на збільшення вартості будинку в цілому. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не включив до майна, яке підлягає поділу вартості вартість самочинно побудованих тамбуру (фактично кімнати 5м х 2 м2 ) та гаражу, оскільки ці роботи були виконані до 2004 року. Крім того, дружині надавався дозвіл на проведення добудови, однак вона відмовляється провести реєстрацію таких робіт. Оскільки жоден з подружжя не побажав виділення йому компенсації за його долю, а виділення в натурі половини будинковолодіння неможливе, апелянт вважає, що суд зобов’язаний був визнати за ним право на ідеальну долю в будинковолодінні в розмірі Ѕ частини.
Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Стаття 308 ЦПК України встановлює, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають Закону.
Так, судом встановлено, що сторони у справі з 03.06.1984 року по 15.11.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, з 23.02.2005 року спільно не проживали, оскільки відповідачка перебувала на заробітках в кранїні Італії.
Від спільного проживання у них народилися діти, дочка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у будинковолодінні, головою двору якого до дня своєї смерті був батько відповідачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Після смерті якого ОСОБА_2 07.02.1989 року отримала свідоцтво про право особистої власності на спірне домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1, дане свідоцтво ніким не оспорено.
За час спільного проживання сторонами було проведено добудову до будинку цегляної кімнати розміром 5x2 кв.м., внутрішнє перепланування кімнат та стелі, перепланування внутрішньої електропроводки та основного електричного вводу, заміну покрівлі з черепичної на шиферну з переобладнанням дерев'яних конструкцій підфронтоні стіни, улаштування цегляних фронтонів стін зі встановленням у них дверного та віконних блоків, зовнішню штукатурку будинку без накривочного шару, газифікацію будинку та літньої кухні, влаштування вхідної площадки, влаштування зовнішньої каналізації та септика стічної води, побудову цегляного гаражу розміром 6,5 х 5 м. та добудови до сараю, та інші роботи, про що не заперечують ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підтверджують свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитані в судовому засіданні, які приймали безпосередню участь у ремонті та будівництві спірного будинковолодіння. Недосягнення спільної згоди в 2008 році з приводу вищеперелічених робіт про добровільний поділ майна стало підставою для позивача звернутися із даним позовом до суду.
Згідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнано за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно призначених судом висновків судово-будівельно-техкічної експертизи та додаткової судово-будівельно-технічної експертизи вбачається, що загальна вартість спірного будинковолодіння на день проведення експертизи складає 239 785 грн., сама вартість будівельних та ремонтних робіт, будівельних матеріалів проведених сторонами складає 115 347 грн..
Однак, як вбачається із технічного паспорту на спірний житловий будинок право власності на спільно самочинно побудовані тамбур (по експертизі добудова до будинку цегляної кімнати розміром 5x2 м.кв.) та гараж на час розгляду даного спору не зареєстровані в установленому законом порядку у відповідних органах, а тому не можуть вважатись об'єктом спільного майна сторін по справі, а тому судом не можуть братися до уваги їх вартість, яка згідно експертизи складає відповідно 12 230 грн. та 11 805 грн. - а це 24 035 грн., що в свою чергу і зменшує загальну вартість робіт та будівельних матеріалів, яка складатиме 91 312 грн. від загальної вартості будинковолодіння - 239 785 грн..
Крім того згідно висновків судово-будівельно-технічної експертизи вбачається, що провести розподіл спірного будинковолодіння неможливо через ряд чинників -наявності самовільно перепланованих добудов, невідповідності об'єму нормативам кухні, котельні, значного ризику пошкодження при виконанні реконструкції конструктивних елементів глиновалькового перекриття та шлакобетонних стін, що при наявності правових підстав позбавило б суд можливості розподілу будинковолодіння.
Разом з тим, згідно ч.3 ст.375 ЦПК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
В той же час, ст.376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
В зв’язку з цим, слід вважати законним і обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову в позові, оскільки наявність самовільних споруд і добудов, а також самовільне перепланування будинку позбавляє суд можливості визначитись з остаточною сумою законно витраченою на реконструкцію будинку і його остаточною вартістю, та не дає можливості провести розподіл цього будинку в натурі, так і визначити його співвласників в ідеальних долях.
В зв’язку з цим, до узаконення у встановленому законом порядку незаконних прибудов і перепланування, реєстрації власності на ці частини будови, а в зв’язку з неможливістю їх відокремлення і на весь будинок, його розподіл як в натурі, так і в ідеальних долях, не можливий. Виходячи з викладеного, посилання апелянта на ст.ст. 22 – 28 КпШС України та ст.ст. 60,70,71 СК України, а також на відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Чемеровецького районного суду від 09 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун