Справа № 2а-2107/10/10/2018
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року Суддя Київського районного суду м. Харкова Плетньов В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради
про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 20 жовтня 2010 р. звернулася до суду з адміністративною позовною заявою, у якій просить визнати неправомірними дії відповідачів відносно нарахування та здійснення перерахунку раніше призначеної, основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов’язати Управління пенсійного фонду в Київському районі м. Харкова здійснити з 1.07.2007 р. по дату ухвалення судом рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р.; зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести з 1.07.2007 р. по дату ухвалення рішення перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, згідно ст.49,ч.4 ст.54 ЗУ; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Харкові ради провести відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007-2010 р.р.; зобов’язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007-2010 р.р.; зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова в подальшому виплачувати основну пенсію згідно ст.49, ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.50 вказаного Закону України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова повинно було привести належні їй основну та додаткову пенсії, які позивачка отримує як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, є інвалідом ЧАЕС ІІ групи, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., нарахувати та виплачувати належні їй пенсії як інваліду ЧАЕС ІІ групи в розмірі не меншому ніж: державна пенсія – вісім мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія – 75 % мінімальної пенсії за віком. При цьому мінімальна пенсія за віком повинна була розраховуватися виходячи з розміру встановленому
ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» № 1051-І від 09.07.2003 р. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 р., № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. та № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р. не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, продовжує виплачувати належні позивачу пенсії в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.
Також зазначає, що вона має право на отримання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема: право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, згідно ч.4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при чому, розмір мінімальної заробітної плати згідно до ч.7 ст.48 вказаного Закону визначається на момент виплати.
Приймаючи Закон України про державний бюджет 2007 р., 2008 р. та 2009 р., Верховна рада України внесла зміни до Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши право Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат. Керуючись згаданими змінами законів, відповідачі у справі призначили позивачці в поточному році соціальні виплати в значно меншому розмірі ніж це передбачено законодавством, чим порушено її право на отримання передбачених виплат в належному обсязі.
Позивачка просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представники відповідачів також просять розглянути справу у їх відсутність, надали свої письмові заперечення на позов.
У зв’язку із зазначеним справу, відповідно до вимог ч.10 ст.3 КАС України, розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Позивачка є інвалідом ІІ групи, віднесена до І категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення на її ім’я та довідкою МСЕК.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).
Відповідно до ст.53 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Статтею 54 зазначеного Закону, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону №796 особам, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відповідач необґрунтовано виплачував пенсію виходячи із розміру, встановленого Постановою Кабінету міністрів № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», додаткову пенсію, виходячи з розміру, встановленого Постановою Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року № 530
«Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік». Позивачка має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення спору, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Згідно ст. 58 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VІ від 28.12.2007 р., затверджений на 2008 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня -481 грн., з 01 липня - 482 грн., і з 01 жовтня - 498 грн.
Відповідно до ст. 54 ЗУ«Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VІ від 26.12.08 у 2009 р. прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли у грудні 2008 р.
Обов’язок відповідача про перерахунок пенсії позивачці виник після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р. по справі 1-27/2009 за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», який передбачав обмеження максимального розміру пенсій призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 12 мінімальними розмірами пенсії за віком, встановленої згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Конституційного Суду України встановлено, що відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення передбачаються законами про пенсійне забезпечення (абзац шостий частини третьої статті 4); порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлюється лише цим Законом (абзац сьомий частини другої статті 5). Положення вказаного Закону не містять обмежень максимального розміру пенсій. Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту. Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій.
Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р. пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року N 530 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при розмірі пенсії позивачці застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала
внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Як вбачається зі ст.ст.50, 54 Закону №796 під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачці слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку щодо протиправності відмови відповідача Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова у перерахунку пенсій позивачці.
Стосовно позовних вимог щодо отримання позивачкою щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки:
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ІІ, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1ї категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 цього ж Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», п.30 ст.71 зупинено певні положення ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано неконституційним.
Таким чином, виходячи з того, що з 09.07.2007 року ст.48 зазначеного Закону була діючою, органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, а не Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» або постановами Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п.п.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано неконституційним.
Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2008 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
При цьому, суд приходить до висновку, що встановлений у 2005 році Постановою КМУ №562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якої позивачці і проводились відповідні виплати, не відповідав розміру, встановленому законом.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені цим законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри усіх доплат, пенсій і компенсацій передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Зі змісту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідні роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначений мінімальний розмір заробітної плати, а тому не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, суд приймає до уваги, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом
України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, які отримали таку допомогу протягом з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
Відповідно до довідки представленої відповідачем, ОСОБА_1 була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії:
- за 2007р. – 120 грн. (у лютому 2007р.), тобто до 09.07.2007р., а отже органи соціального захисту населення, діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають; - за 2008р. – 120 грн. (у березні 2008р.), тобто до 22.05.2008р., отже органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати, в зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити їй у 2009-2010 роках щорічну допомогу на оздоровлення, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію Закону України „Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює разову грошову допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач у 2009-2010 рр. повинен
діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд відмовляє позивачці в задоволені вимог, щодо перерахунку та виплаті в подальшому основної та додаткової пенсії, у зв’язку з їх безпідставністю, оскільки право позивачки не порушене і доказів того, що воно порушуватиметься у подальшому, позивачка суду не надала.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 48, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.91, Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р., Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9, 10 ч.3, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю згідно з вимогами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок з 01.07.2007 р., за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки, відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя