11-583/10                                                        Головуючий в 1 інстанції  Агеєва Є.О.

 ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366,                                 Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.

ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 383,

 ч. 2 ст. 384 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Луцьк                       14 грудня 2010 року

    Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

                                            головуючого судді   – Силки Г.І.,

                                            суддів – Матвієнко Н. В., Матата О. В.,

                                            з участю прокурора –  Смолюка Б.С.,

                                            підсудних – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                                            захисників – адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_5,

    ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Волинського транспортного прокурора на постанову Ковельського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року, якою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України направлена Волинському транспортному прокурору для організації проведення додаткового розслідування,-

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому , що останній працюючи на посаді оперуповноваженого ВКСМД Волинського ЛВ ЛУ на Львівській залізниці УМВС України на транспорті та будучи працівником правоохоронного органу з метою штучного нарощування показників ефективності власної роботи, використовуючи своє службове становище всупереч інтересів служби порушив вимоги нормативно-правових актів, у тому числі Закон України «Про міліцію», які регламентують його права та обов’язки як працівника міліції скоїв ряд посадових злочинів. Так на початку березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_8 з проханням за грошову винагороду взяти на себе відповідальність за злочини, які той не вчиняв. Після чого ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з проханням дати йому свій паспорт громадянина України для використання його як предмету злочину, вчиненого ОСОБА_8. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 щодо ОСОБА_9 було незаконно порушено кримінальну справу та пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів. Крім того, ОСОБА_2 з метою штучного нарощування показників ефективності власної роботи, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 правопорушення не вчиняв вніс до офіційного документу – протоколу про адміністративне правопорушення від 12 січня 2009 року та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи завідомо неправдиві відомості щодо вчинення ОСОБА_10 дрібного хуліганства, яке виразилось в розбитті віконного скла у пасажирському поїзді сполученням Львів-Київ.

В період з 14 до 16 лютого 2009 року ОСОБА_2, перебуваючи  вдома в ОСОБА_11 в місті Ківерці отримав від останньої хабар у сумі 300 грн. за невиконання в її інтересах своїх службових обов’язків щодо поставлення її неповнолітнього сина ОСОБА_12, який 10 лютого 2009 року скоїв правопорушення  на облік як дитини, яка вчинила правопорушення.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що достовірно знаючи, що свій паспорт громадянина України він добровільно віддав ОСОБА_2 і його ніхто не викрадав 2 березня 2009 року звернувся до чергової частини ЛВ ЛУ на Львівській залізниці УМВС України на транспорті з завідомо неправдивою заявою про крадіжку свого паспорта та у завідомо неправдивому показанні потерпілого під час досудового слідства, а також у пособництві ОСОБА_2, вчинення останнім злочину передбаченого ч.3 ст.364 КК України.          

    Направляючи справу прокурору на  додаткове  розслідування через  неповноту і однобічності досудового слідства та порушення норм кримінально - процесуального закону суд у своїй постанові вказує на необхідність пред’явлення більш конкретного обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.368 КК України, проведення виїмки і долучення до справи кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_8 та адміністративної справи відносно ОСОБА_10 з процесуальними рішеннями, які були прийняти по них і вирішення відповідними посадовими  особами питання щодо закриття провадження по цих справах. Перевірити  дотримання посадовою особою норм ст.268 КУпАП при розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_10 та дати оцінку діям посадових осіб, які вирішували питання про притягнення останнього до адмінвідповідальності, усунути протиріччя у показаннях ОСОБА_10, ОСОБА_14 і ОСОБА_2 З дотриманням норм ст. ст.95, 97 КПК України перевірити заяву ОСОБА_11, щодо дачі хабара працівникам міліції і оцінити дії останньої відповідно до ч.3 ст.369 КК України, з’ясувати повноваження ОСОБА_2 щодо постановлення ним на облік неповнолітніх осіб які вчинили правопорушення, наявність причинного зв’язку між діями підсудних   і шкідливими наслідками, які наступили, встановити роль кожного обвинуваченого по кожному епізоді обвинувачення  та причетність до цього інших осіб. Всебічно перевірити  показання обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 В щодо невинуватості останніх  та заяви  ОСОБА_16, ОСОБА_17, підсудного ОСОБА_3 щодо тиску на них та порушення їх прав і свобод.

    Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не погоджуючись з постановою суду, в своїй апеляції вказує, що суд вправі був всі зазначені недоліки усунути під час судового розгляду шляхом дачі доручень в порядку ст. 315-1 КПК України, витребування матеріалів та  допиту свідків не направляючи справу на додаткове  розслідування.

     Зазначає, що у постанові про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого по епізоду одержання  хабара, у відповідності до вимог ст. 132 КПК України  вказані всі  ознаки злочину на скільки вони були відомі слідству, крім того до  матеріалів справи долучено посадові обов’язки на ОСОБА_2

    Безпідставною,  є також вказівка суду  про те, що досудовим слідством передчасно, без будь яких приводів і підстав була порушена кримінальна справа по  обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні ним службового підроблення, так як про наявність приводів і підстав по цьому епізоду було прийнято рішення судом першої і апеляційної інстанцій.

    Відносно додаткової перевірки заяв ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, щодо порушення їх прав і свобод, то суд не взяв до уваги, що ці заяви неодноразово перевірялись і прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України.

    Щодо встановлення  причетності до вчинення злочинів інших осіб, то ця вказівка суду є незаконною і суперечить вимогам ст. 278 КПК України. Вважає, що постанова суду суперечить нормам чинного законодавства, просить постанову скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

    В запереченні на апеляцію захисник ОСОБА_4 зазначає, що постанова суду є законною і обгрунтованою, а апеляція прокурора безпідставною. Просить апеляцію залишити без задоволення.

    Заслухавши доповідача, який доповів суть постанови суду першої інстанції, виклав доводи апеляції та заперечення на неї захисника ОСОБА_4,  думку прокурора, який підтримав апеляцію, обвинувачених та їх захисників, які заперечили апеляцію, просили залишити в силі постанову суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково  з наступних підстав.

    Згідно ст.22, 64 КПК України слідчий зобов’язаний вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також пом’якшують чи обтяжують його відповідальність.

    Зокрема при провадженні досудового слідства підлягає обов’язковому доказуванню подія злочину з встановленням часу, місця, спосіб його вчинення, винність обвинуваченого у ньому, мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь його тяжкості та інше.

    Однак ця вимога закону  по даній справі органами досудового слідства в повному обсязі  не виконана, тому постанова суду  про проведення додаткового розслідування є обгрунтованою.

    Як видно з постанови про пред’явлення обвинувачення ОСОБА_2, органами досудового слідства не встановлено всі ознаки об’єктивної  та суб’єктивної сторони  злочину передбаченого ч.1 ст. 368 КК України ( т.5 а. с. 107 – 112), про що вірно  зазначив суд в постанові.

    Правильно вказав суд і про те, що в матеріалах справи відсутні кримінально – процесуальні та адміністративні документи, які передбачені ст.6 КПК України та ст,239 КУпАП, що підтверджували б невинуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_10 Потребують також додаткової перевірки показання  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо невинуватості останніх у пред’явленому ним обвинуваченні.

    Враховуючи те, що відповідно  до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від11лютого 2005 року « Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних  справ на додаткове розслідування» виклик та допит нових свідків, витребування документів, давання доручень, у порядку передбаченому ст.315-1 КПК України, на підтвердження чи спростування позицій  сторін допускається тільки за клопотанням останніх.

    Однак як видно з протоколів судового засідання( т.1 а. с. 242 – 268, 277 -288, 314 -321, 338- 397), будь яких клопотань для з’ясування вищевказаних питань з метою  усунення недоліків досудового слідства, сторонами по справі заявлено не було, а  за змістом чинного законодавства суд не вправі був це зробити з своєї ініціативи, тому підставно повернув справу  прокурору для проведення додаткового розслідування.

    З наведених мотивів апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

    Безпідставним, є також посилання прокурора про істотні  порушення судом норм кримінально – процесуального законодавства при розгляді даної справи.

    Разом з тим, в порушення  вимог ст.275, 281 КПК України та п.10 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, суд розгляд справи проводить  тільки відносно підсудних  і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення, тому не вправі був ставити питання з своєї ініціативи щодо притягнення до відповідальності інших осіб в тому числі і тих, які розглядали адміністративні матеріали на ОСОБА_10 та  перевірки заяви ОСОБА_11 щодо  дачі нею хабара, враховуючи і те, що відносно останньої слідчими органами  прийнято постанову про відмову  в порушенні кримінальної справи ( т. 5 а. с. 105 -106).

    Так як,  в матеріалах справи є рішення судів першої і апеляційної інстанції, якими постанову  про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.366 КК України залишено в силі, тому суд безпідставно прийшов до висновку вказавши  про відсутність приводів і підстав для порушення справи у цій частині.

    Тому, дані вказівки підлягають виключенню з постанови, а апеляція прокурора в зазначеній частині  його доводів  підлягає задоволенню.

            Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів  судової палати  у кримінальних справах,-

                                                     УХВАЛИЛА:

    Апеляцію помічника Волинського транспортного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом  першої інстанції задовольнити частково.

     Постанову  Ковельського міськрайонного суду  від 14 вересня 2010 року  про направлення справи  про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.364, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 368 КК України та ОСОБА_3 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.364, ч.2 ст. 383, ч.2 ст.384 КК України  Волинському  транспортному прокурору для організації  проведення  додаткового розслідування залишити без зміни, з виключеннями вказаними  в мотивувальній частині постанови.

Головуючий / підпис/ Силка Г. І.

Судді / підписи/   Матвієнко Н. В.,  О.В. Матат

Згідно оригіналу:

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                                   Силка Г. І.