Справа № 2-293/10

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            10 грудня 2010 року                                                                                                            м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді  - Чепурнова В.О.,

при секретарі – Багара Н.М.,

за участю представників позивачки – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

представника третьої особи – Петрової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмета спору – відділ Держкомзему у Перечинському районі про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу №394 від 20 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Перечинського нотаріального округу Маріаш М.В., -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до гр. ОСОБА_7, у якому просить скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації № 182 від 12 червня 2003 року було затверджено проект поділу земель колективної власності ТОВ “Земледар” на території Перечинської селищної ради та виділено власникам земельних сертифікатів земельні ділянки в натурі відповідно до схеми поділу земель колективної власності та зобов‘язано Перечинський районний відділ земельних ресурсів забезпечити виділення земельних часток (паїв) в натурі та видачу державних актів на право приватної власності на землю згідно додатку до згаданого вище розпорядження. Позивачка зазначена в даному додатку під № 4, підставою для зазначеного розпорядження слугував сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на її ім‘я, серії ЗК №0033127, який зареєстровано 18 червя 1997 року. Згідно архівної довідки з протоколу №2 зборів уповноважених працівників КСГП ім. І.Франка від 25 серпня 1998 року комісією з питань розпаювання землі КСГП було вирішено виділити в урочищі “Полякове” між конторою та вулицею Терешкової схеми поділу земель колективної власності та земельної частки (паї) по 0,20 га в рахунок виданих земельних паїв власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай), а саме ОСОБА_6 Позивачка зазначає, що земельною ділянкою в урочищі “Полякове” вона користувалася понад шість років. Однак у 2009 році невідомими особами на дану земельну ділянку були завезені будівельні матеріали. Згодом позивачці стало відомо, що на цю земельну ділянку вже видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім‘я ОСОБА_7. На думку позивачки, даній земельній ділянці вже присвоєний кадастровий номер згідно довідки № 173 від 28 січня 2009 року. На думку позивачки, відповідач ОСОБА_7 таємно виготовив документацію на дану земельну ділянку. В зв‘язку з вищенаведеним позивачка вважає, що для реалізації її законного права власності на дану спірну ділянку необхідно скасувати державний акт відповідача ОСОБА_7, який є незаконним, виготовлений з порушенням закону та є таким, що істотно порушує її права та інтереси, які передбачені Конституцією, Земельим Кодексом України та законами України.

В ході судового засідання ОСОБА_6 та її представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої позовні вимоги збільшили та просили суд також скасувати державний акт про право власності на земельну діляку, яка належить гр. ОСОБА_8, який придбав дану спірну земельну ділянку у відповідача ОСОБА_7, а також скасувати договір купівлі-продажу № 394 від 20 лютого 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Перечинського нотаріального округу Маріаш М.В., за яким дана земельна ділянка була відчужена на користь ОСОБА_8, про що подали письмове клопотання (а.с. 128).

В ході попереднього судового розгляду справи відповідач ОСОБА_7 позов визнав. Відповідач визнав факт належності йому на праві приватної власності земельної ділянки, яка була розташована в межах м. Перечин в урочищі “Біля контори” площею 0,38 га, яка надавалася йому як члену КСПГ ім І.Франка. Державний акт про право приватної власності на дану земельну ділянку з його згоди виготовляла інша особа, однак він особисто підписував всі заяви та інші документи, які були пов‘язані з цим процесом. У 2006 році він продав дану земельну ділянку гр. ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу та отримав згідно договору зазначену в ньому грошову суму. Однак відповідач ОСОБА_7 не зміг пояснити в судовому засіданні підстави визнання позову, в той же час зазначив, що він мав всі законні підстави на отримання даної земельної ділянки, крім того давав в ході судового розгляду суперечливі пояснення з приводу обставин заявленого позову. На цій підставі суд дійшов висновку, що таке визнання позову в попередньому судовому засіданні відповідачем порушує права та законні інтереси інших осіб, зокрема гр. ОСОБА_8, який набув право власності на дану земельну ділянку на підставі оплатного правочину купівлі-продажу і на даній стадії процесу не був залучений як учасник судового розгляду, а тому суд у відповідності до положеннь ч. 4 ст. 174 ЦПК України продовжив розгляд справи.

Представник співвідповідача ОСОБА_8 – ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та подав з цього приводу суду письмові заперечення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – відділу Держкомзему в Перечинському районі ОСОБА_5 проти задоволеня позову заперечила в повному обсязі та пояснила в судовому засіданні, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК, №004944 відповідача ОСОБА_7 виданий йому у відповідності до технічної документації із землеустрою на підставі розпорядження голови  Перечинської районної державної адміністрації від 15 травня 2003 року №147 та сертифікату серії ЗК №0033119. Таким чином відсутні правові підстави для визнання даного акту нечинним.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, заслухавши покази свідка ОСОБА_11, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що змінений позов  ОСОБА_6 не  підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 15 лютого 2006 року відповідачу по справі ОСОБА_7 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3882 га, серія ЗК, № 004944, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №0106070000011 (а.с.43). Даний акт виданий ОСОБА_7 згідно із дослідженою в судовому засіданні технічною документацією із землеустрою та посвідченню права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в урочищі “Біля контори” на території Перечинської міської ради, кадастровий номер ділянки 2123255100:01:004:0021, на підставі розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 15 травня 2003 року №147 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0033119 (а.с.35-48).

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_7 особисто підписав заяву на ім‘я голови Перечинської міської ради про виділення йому в натурі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в м. Перечин, ур. “Біля контори” в контурі 536, згідно сертифікату №0033119 від 31 січня 2006 року та інші документи техічної документації даної земельної ділянки (а.с. 37, 38).

В ході судового засідання встановлено, що відповідач ОСОБА_7 відчужив дану земельну ділянку на користь гр. ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу Маріаш М.В., зареєстрований в реєстрі за № 394 (а.с. 153).

В ході судового розгляду також встановлено, що згідно довідки № 173 від 28 січня 2009 року, виданої позивачці ОСОБА_6 відділом Держкомзему у Перечинському районі Закарпатської області її земельній ділянці присвоєно кадастровий №2123255100:01:004:0095 і вона розташована в урочищі “Полякове”, в той час як спірній земельній ділянці відповідача ОСОБА_7 присвоєний інший кадастровий №2123255100:01:004:0021 і вона розташована в іншому урочищі – “Біля контори” (а.с. 5).

Допитана в ході судового засідання свідок ОСОБА_11, яка була секретарем засідання комісії з питань розпаювання землі КСГП ім. І.Франка, показала, що згідно протоколу №2 від 16 квітня 1998 року позивачці по справі ОСОБА_6 поряд із іншими членами КСГП було вирішено виділити земельну ділянку 0,20 га в урочищі “Полякове” між конторою та вул.Терешкової згідно схеми поділу земель колективної власності КСГП, що підтверджується копією протоколу, на якому є її підпис (а.с. 76-78).

Згідно дослідженої в ході судового засідання схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСГП ім. І.Франка Перечинського району Закарпатської області, яка була затверджена протоколом №1 загальних зборів членів КСПГ від 19 лютого 1997 року, а також матеріалів мензульної зйомки, спірна земельна ділянка розташована в контурі №536, можливий розмір земельної частки (паю), в якому у фізичних гектарах дорівнює 1,14 га на одну особу (а.с. 96-105). Крім того, згідно даної схеми розпаювання земельна ділянка позивачці по справі ОСОБА_6 в даному контурі не виділялася, що також підтверджується листом ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” від 04 серпня 2009 року №1494 (а.с. 6).

Крім того, посилання позивачки ОСОБА_6 як на доказ права власності на спірну земельну ділянку на лист відділу Держкомзему у Перечинському районі Закарпатської області №813 від 16 травня 2009 року (а.с. 9), додаток до розпорядження від 12 червня 2003 року, у якому наведений список громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого селянськго господарства (а.с. 13), схему розпаювання паїв власників сертифікатів в ур. “Полякове”, контур 543, 544 (а.с. 79) судом до уваги не береться, оскільки вказані документи не відповідають вимогам належності та допустимості, так як не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема: в них не зазначені жодні розміри земельних ділянок, а також їх чітке місцерозташування, що унеможливлює їх ідентифікацію.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов‘язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Крім того, ст.ст. 203, 215-235 ЦПК України передбачений вичерпний перелік вимог, недодержання яких може призвести до нечинності правочину.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позивачкою ОСОБА_6 не надано жодних доказів, які б свідчили про незаконність видачі відповідачу ОСОБА_7 акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3882 га, серія ЗК, №004944, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №0106070000011, а також не доведено інших  обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних  вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60, ст. 92 ч. 3, ст. 203, ст.ст. 215-235, ст. 238 ч. 2, ст. 242 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні зміненого позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмета спору – відділ Держкомзему у Перечинському районі про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу №394 від 20 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Перечинського нотаріального округу Маріаш М.В. – відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                                                                   Чепурнов В.О.