У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    07 грудня 2010 р.                             м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах  Апеляційного суду Івано-

          Франківської області в складі :

                                   Головуючої: Вакарук В.М.,  

                                  Суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.

                                               Секретаря:  Вінтоняк О.І.

        Апелянта: ОСОБА_1

        Представника апелянта: ОСОБА_2

        Позивачки: ОСОБА_3

  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, зацікавленої особи – орган опіки і піклування виконкому Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22  жовтня  2010 року, -

                                       в с т а н о в и л а :

             Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22  жовтня  2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, зацікавленої особи  орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,  позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3.

              На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що  суд дав невірну оцінку зібраним доказам, не звернув уваги на висновок органу опіки і піклування, а також на те, що після розлучення він сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки,  тому висновок суду про те, що він не  переймається проблемами дочки  є неправильним. Просив рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.  

_____________________________________________________________________________

Справа № 22-ц-6213/10р.                                    Головуючий у 1 інстанції  Шалаута Г.І.

Категорія 50                                        Доповідач  Вакарук В.М.

              В засіданні апеляційної інстанції апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, позивачка вимоги скарги заперечила. Представники органу опіки і піклування в судове засіданні не з’явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

            Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи із вимог ст.164  СК України, вважав доведеним  факт ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків по її вихованню  своєї дочки протягом 10 років, про що не заперечував сам відповідач і яким не надано жодних доказів про те, що йому чинилися перешкоди у спілкуванні з дочкою.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про  відхилення   апеляційної скарги  з таких підстав.

             Відповідно до вимог п.2 ст.164, 165 СК України мати чи батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання ними свого обов’язку по вихованню дитини і такий позов до суду про позбавлення батьківських прав можуть подавати діти, якщо вони досягли віку 14 років.

               Судом встановлено, що з шлюб між батьками позивачки розірвано 06.04.2000 року. На протязі тривалого часу, біля 10 років,  відповідач не відвідував дочку, яка проживає з матір’ю за місцем її проживання, за весь період навчання він жодного разу не з’являвся в школі,  не спілкувався з класним керівником, не цікавився навчанням дочки. Даний факт підтверджується зібраними по справі доказами: інформаційною довідкою школи № 22, характеристикою, поясненнями свідка ОСОБА_4 та поясненнями свідка ОСОБА_5, яка не спростувала обставин, зазначених  в позовній заяві, акту обстеження умов проживання позивачки, з якого вбачається  що вихованням позивачки займається виключно її мати, яка створила належні умови для виховання та навчання своєї дочки.

За наведених обставин суд першої інстанції  обґрунтовано не взяв до уваги  висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки мотивувальна його частина суперечить резолютивній частині, він є  формальним і немає як доказ, оцінювального значення, а також його висновок суперечить іншим, зібраним по справі доказам.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не представлено суду жодних доказів, окрім сплати аліментів в судовому порядку, що він не ухилявся від виконання своїх обов’язків по вихованню дочки на протязі тривалого часу, не представлено доказів щодо чинення йому перешкод у спілкуванні з дочкою та що він звертався до органу опіки і піклування з вимогою про встановлення способу спілкування з дочкою, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно неї її батька – ОСОБА_1

           Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, підстав для його скасування не вбачається.

                Керуючись  ст.ст.307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах  Апеляційного суду Івано-Франківської області,-

      у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а  рішення Івано-Франківського міського суду від 22  жовтня  2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає чинності  з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:                                                    В.М.Вакарук

Судді :                                                                                                      В.А.Девляшевський

    Р.Й.Матківський