Справа № 2 – 1822/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року

        Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:

        головуючого судді      -   Виноградової Н.В.,

        при секретарі                -   Славинській К.М.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 19, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких пославшись на те, що він є власником Ѕ часини квартири АДРЕСА_1, просив стягнути з співвласника цієї же квартири, - відповідача по справі, грошову компенсацію з посиланням на ст.ст.358, 364 ЦК України. На думку позивача квартира, яка знаходиться в спільній частковій власності є неподільною, сумісне проживання сторін по справі в одній квартирі є не можливим.

Представник позивача, яка одночасно є третьою особою, в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги підтримала просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник під час судового засідання пред’явлені позовні вимоги не визнали посилаючись на те, що відповідач не може провести сплату компенсації співвласникові.

Суд заслухавши сторони, вивчивши наявні у справі докази, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як вбачається з матеріалів справи співвласниками квартири АДРЕСА_1 є:  Ѕ частини квартири - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.17-18).

Відповідно д ч.2 ст. 183 ЦК України спірна квартира, яка належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності, є річчю неподільною.

Як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю – за дійсною вартістю майна на час розгляду справи.

Висновком судового експерту ОНДІСЕ від 16.07.2010р. було визначено ринкову вартість Ѕ частини спірної  квартири, розмір якої склав 226642 гривень (а.с.35-41).

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 є річчю неподільною, що позбавляє ОСОБА_1, який не проживає на житловій площі, права володіти та користуватися часткою квартири яка належить йому на праві власності та дає право на отримання від іншого співвласника грошової компенсації. При вирішення виниклого між сторонами спору судом також враховується та обставина, що на спірній житловій площі переважно проживає відповідач, який визначив порядок користування квартирою, яка є неподільною.

Зазначені обставини вказують на обґрунтованість пред’явленого позову в розумінні зазначених вище норм, внаслідок чого він підлягає задоволенню шляхом стягнення грошової компенсації з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 226642 гривень. Після проведення сплати відповідачем по справі грошової компенсації в розмірі зазначеного вище, за ним слід визнати право власності на Ѕ частину квартири, яка належала ОСОБА_1.

Заперечення ОСОБА_2 щодо неможливості провести сплату грошової компенсації, судом до уваги не приймається, оскільки дані заперечення відповідно до вимог Закону не є підставою для відмови в задоволені позовних вимогах та є таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 51 гривни та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

На підставі ст.ст. 183, 358, 364 ЦК України; керуючись ст.ст.10, 11, 57, 64, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  грошову компенсацію за 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 226642гривень.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, яка належала ОСОБА_1, АДРЕСА_1, після виплати ним 226642 (двісті двадцять шість тисяч шістсот сорок два)гривень на користь ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 51 (п’ятдесят одна)гривня та 120(сто двадцять) гривень - витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

            Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.              

           Суддя