АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7326/2010
Категорія 45 Головуючий по 1 інстанції
Смоляр О.А.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Храпко В.Д.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку , посилаючись на те, що в 1991 році ОСОБА_6 переписала на ім’я ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 0.11 га. Передача земельної ділянки проведена на загальних зборах рибоколгоспу «Червоний Жовтень» с. Лозівок і ідентифікована Протоколом зборів. Відповідно до чинного законодавства ОСОБА_7 мав право на приватизацію зазначеної земельної ділянки. В 2001 році ОСОБА_7 написав заяву про відмову від земельної ділянки, в зв’язку з чим земельна ділянка що перебувала в користуванні ОСОБА_7 була вилучена до земель запасу, а після смерті ОСОБА_7 земельна ділянка площею 0.07 га була передана в постійне користування сусіду ОСОБА_5
ОСОБА_4 вважає дії сільської ради по вилученню земельної ділянки площею в 0.07 га у ОСОБА_7 а передача її у постійне користування ОСОБА_5 незаконні, просить суд визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2009 року в позові відмовлено .
Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2009 року доповнено рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2009 року в позові ОСОБА_4 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району про визнання права власності на земельну ділянку по вул. Лісовій с. Свидівок було відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 51.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи що рішення неправильне та необгрунтоване та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 УПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не повно відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується не на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Свидівоцької сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності померлого ОСОБА_7, а тому вона не входила до спадкового майна і тому на неї не може бути визнано право власності в порядку спадкування.
Встановлено, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_7 05 лютого 1991 року рішенням загальних зборів рибколгоспу «Червоний жовтень» і перебувала в його постійному користуванні. 20 грудня 2001 року до виконкому Свидівоцької сільської ради ОСОБА_7 було подано заяву про добровільну відмову від спірної земельної ділянки, а сусідом ОСОБА_5 заяву про виділення йому цієї земельної ділянки.
Статтею 141 ЗК України в редакції від 25.10.1991 року, який був чинний на момент вчинення даних дій, визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Частинами 3 та 4 ст. 142 даного Земельного Кодексу передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.
Тому відповідно до чинного законодавства та в межах визначених в законі повноважень 27 грудня 2001 року на сесії Свидівоцької сільської ради були розглянуті заяви ОСОБА_7 про відмові від земельної ділянки та заява ОСОБА_8 про наділ йому вилученої у ОСОБА_7 земельної ділянки.
Ніяких заяв ОСОБА_7 до відповідних органів про приватизацію земельної ділянки не подавав, рішення про передачу йому у власність земельної ділянки орган місцевого самоврядування не приймав, державний акт про право власності на землю не видавався, а тому він не міг набути права власності на земельну ділянку.
Рішення Свідівоцької сільської ради про добровільне вилучення земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_7, позивачом не оскаржено.
Доводи апелянта про те , що Свидівоцька сільська рада прийняла вилучену земельну ділянку з порушенням ч. 2 ст. 142 ЗК України без нотаріального посвідчення є безпідставними, так як вимоги ч. 2 ст. 142 ЗК України поширюються лише на добровільне вилучення земельної ділянки, яка належить громадянину на праві власності. Вилучена у ОСОБА_7 земельна ділянка не належала йому на праві власності, а перебувала у нього в землекористуванні.
На земельну ділянку, яка перебувала в землекористуванні, не розповсюджується права спадкування, так як до спадкового майна відноситься майно, яка належить померлому на праві власності.
Інші доводи апеляційної скарги являються безпідставними та не містять підстав, визначених в ст. 309 ЦПК України, що є обов’язковими для зміни чи скасування судового рішення, та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим правовідносинам та обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовано правильно.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2009 року, - відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І.Ювшин