АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7250/2010
Категорія : 57 Головуючий по 1 інстанції
Таратін В.О.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого: Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі Бурдуковій О.В.
позивача ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
представників сторін ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача повернути у власність позивача обладнання по ремонту автомобілів, стягнення витрат за виконані ремонтні роботи та будівельні матеріали в сумі 45 426,27 грн., вартості тентового накриття в сумі 17 500 грн., судових витрат , за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні, як власниці, приміщення по АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщення від обладнання по ремонту автомобілів, стягнення з ОСОБА_3 12 452 грн. витрат за придбання авіаквитків та оренду транспорту, 20 000 моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача повернути у власність позивача обладнання по ремонту автомобілів, стягнення витрат за виконані ремонтні роботи та будівельні матеріали в сумі 45 426,27 грн., вартості тентового накриття в сумі 17 500 грн., судових витрат, посилаючись на те, що 1.12.2008 року між ним та відповідачкою був укладений усний договір про виконання робіт з будівництва та облаштування станції технічного огляду автомобілів по вул. Дахнівська 50 у м. Черкаси. Витрати на будівництво та облаштування СТО мали оплачуватись відповідачкою згідно наданих позивачем розрахункових документів за придбані будівельні матеріали, обладнання та виконані роботи. Обладнання та будівельні матеріали були закуплені, роботи виконані та здані замовнику – відповідачці і остання їх прийняла 30.11.2009 року та зобов’язалась провести розрахунок до 31.12.2009 року. Але взяті зобов’язання відповідачка порушила і не провела розрахунок. Позивачем були затрачені кошти на встановлення у приміщенні СТО обладнання на суму 151 252 грн., на придбання будівельних матеріалів суму 29 261,27 грн., на монтаж та виготовлення вентиляційного каналу суму 5 000 грн., монтаж та пусконалагоджувальні роботи по фарбувально-сушильній камері суму 10 500 грн., витрати по доставці матеріалів суму 315 грн., розміщення реклами суму 300 грн., авто послуги суму 50 грн. А тому позивач просив визнати дійсним усний договір про виконання робіт з будівництва та облаштування станції технічного огляду автомобілів по вул. Дахнівській 50 у м. Черкаси від 1.12.2008 року , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 196678,27 грн. та судові витрати .
Під час розгляду справи судом ОСОБА_3 змінив позовні вимоги та просив суд зобов’язати відповідачку повернути у його власність обладнання по ремонту автомобілів, а саме камеру фарбувально-сушильну, аналогу камери ЛИК-80, компресор FUAK 300 АВ 660, піч калориферну BULLER типу 04, гідравлічний підйомник YSJ № 0607091, вентиляційний канал, стягнення витрат за виконані ремонтні роботи та будівельні матеріали в сумі 45 426,27 грн., вартості тентового накриття в сумі 17 500 грн., судових витрат.
ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні їй, як власниці, приміщенням по АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщення від вказаного вище обладнання по ремонту автомобілів, стягнення ОСОБА_3 12 452 грн. витрат за придбання авіаквитків та оренду транспорту, 20 000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що являється власницею нежитлового складського приміщення по АДРЕСА_1. В 2008 році, за усною домовленістю з ОСОБА_5 дозволила ОСОБА_3 облаштувати в належному їй вказаному приміщенні станцію по техобслуговуванню автомобілів з зобов’язанням останнього орендної плати за домовленістю.
ОСОБА_5 не маючи власних коштів на облаштування та розвиток станції. за усною домовленістю з ОСОБА_3 як компаньйоном, частково залучив кошти ОСОБА_3 для будівництва станції та придбання обладнання. Домовленості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було, вона з ним не була знайома. Тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до неї, як людини з якою у позивача не було будь-яких договірних зобов’язань, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на прибуття в судове засідання та завдану цим моральну шкоду.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_3 звільнити складське приміщення по АДРЕСА_1 від камери фарбувально-сушильної, аналогу камери ЛИК-80, компресору FUAK 300 АВ 660, пічки калориферної BULLER типу 04, гідравлічного підйомника YSJ № 0607091, вентиляційного каналу.
Судові витрати залишено за сторонами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, а висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов’язання відповідача повернути у власність позивача обладнання по ремонту автомобілів, стягнення витрат за виконані ремонтні роботи та будівельні матеріали в сумі 45 426,27 гривень, вартості тентового накриття в сумі 17 500 гривень, судових витрат та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні власністю, приміщенням по АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщення від обладнання по ремонту автомобілів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 не довів, що ОСОБА_4 утримує в себе майно помимо волі його власника ОСОБА_3 Але своїми діями ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_4 використовувати належне її приміщення за призначенням.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 червня 2005 року ЗАТ «Агропроммеханізація» в особі голови правління ОСОБА_8 продало, а фізична особа ОСОБА_4 купила нежитлове приміщення складу, загальною площею 355,9 кв.м., яке розміщено в АДРЕСА_1. Договір має нотаріальну форму та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів. Таким чином, власником даного нежитлового приміщення являється ОСОБА_4
В даному приміщенні встановлено та зберігаються належна ОСОБА_3 майно: фарбувально-сушильна камера, аналог камері ЛИК-80; компресор FUAK 300 AB 660; пічка калориферна BULLER типу 04; гідравлічного підйомника YSJ №0607091; вентиляційний канал.
Позивач, ОСОБА_3, після зміни своїх позовних вимог, поставив питання про зобов’язання ОСОБА_4 повернути належне йому перелічене вище майно, та стягнути з відповідачки 45 426,27 коп. витрат на ремонтні роботи складського приміщення та будівельні матеріали і 17 500 гривень вартості тентового накриття з легких металоконструкцій.
ОСОБА_3 суду не надано жодних належних та допустимих доказів про те, що на відповідних правових підставах (правочині) ним було встановлено в приміщення, що належить на праві власності ОСОБА_4 обладнання для ремонту автомобілів та зроблено ремонт приміщення. Також ним не надано доказів того, що ОСОБА_4 помимо його волі утримує належне йому майно та перешкоджає йому забрати дане майно.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так як ОСОБА_3 не надано доказів про наявність правочинів між ним та відповідачкою ОСОБА_4, на використання належного її приміщення, встановлення обладнання, ремонт приміщення, безпідставного утримання чужого майна, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в первісному позові та задоволив зустрічний позов ОСОБА_4, яким зобов’язав ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належним її на праві власності приміщенням шляхом звільнення належного ОСОБА_4 на праві власності складського приміщення від належного йому майна.
Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та відповідних їм правовідносинам, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування чи зміни правильного по суті рішення.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2010 року, - відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І. Ювшин