АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5175/2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 41 Драник Н.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Захарова А.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Захарової А.Ф., Бондаренко С.І.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третя особа: ЖБК - 11 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_8, яка заперечувала на доводи апеляційної скарги, судова палата, -
в с т а н о в и л а:
В серпні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою та про виселення без надання іншого житлового приміщення В обґрунтування позовних вимог вказувала, що її чоловік ОСОБА_9 як член ЖБК - 11 отримав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, на даний час це вул. Смілянська. В 1996 році ОСОБА_9 дозволив прописати в даній квартирі як піднаймача свою онуку ОСОБА_8 на період навчання в Черкаському педагогічному університеті. В 1997 році відповідач була відрахована з університету, тому фактично в квартирі АДРЕСА_2 не проживала.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер. Після його смерті ОСОБА_8 почала користуватися даною квартирою, в якій залишилися особисті речі позивача. ОСОБА_8 заволоділа даними речами та розпоряджалася на свій розсуд. Крім того вона заволоділа коштами ОСОБА_6, які були на рахунках в Смілянському ощадному банку, у зв'язку з чим була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_8 за ст. 190 ч. 1 КК України.
27 червня 2009 року позивачка отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Проте відповідачка не пускала її до квартири, у зв'язку з чим їй прийшлося змінити замки. В березні 2009 року позивачка надала ОСОБА_8 ключ, а остання пообіцяла забрати речі з квартири, однак не зробила цього. Цим самим, за твердженнями ОСОБА_6, відповідачка створює перешкоди для продажу квартири, що і стало причиною для звернення до суду та подачі позову. Просила усунути перешкоди в користуванні власною квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_8 та виселити її як піднаймача із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням вказаної квартири з 30 серпня 2009 року, оскільки відповідачка забрала свої речі і виїхала з квартири вказаною датою, а в добровільному порядку не бажає виписуватись.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила рішення Соснівського районного суду від 28 травня 2010 року скасувати як незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволити.
Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що в 1996 році в спірній квартирі АДРЕСА_1, яка належала члену ЖБК - №11 ОСОБА_9, останній прописав свою онуку ОСОБА_8, яка тут проживала, навчаючись в Черкаському педагогічному університеті.
Квартира належала ОСОБА_9 на праві власності, оскільки в 1984 році він повністю сплатив свій пайовий внесок, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер і зазначену квартиру як нерухоме майно успадкувала позивачка ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.06.2009 року (ар.спр.14-18).
Посилаючись на те, що відповідачка 30 серпня 2009 року зібрала свої речі і добровільно виїхала із спірної квартири на інше постійне місце проживання, ОСОБА_6, уточнивши свої позовні вимоги, просила на підставі ст.107 ЖК України визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловою площею в спірній квартирі.
На підтвердження цього позивачкою наданий акт від 30 серпня 2009 року, який складений ОСОБА_10 (голова ЖБК-11) ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є сусідами позивачки по будинку №АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_8 вивезла всі свої власні речі із квартири АДРЕСА_1 машиною ГАЗ-24 (ар.спр.44); акт від 16.01.2010 року, складений ОСОБА_10 (головою ЖБК-11), ОСОБА_11, ОСОБА_13 (сусідами позивачки по будинку АДРЕСА_1), згідно якого оглядом спірної квартири встановлено, що ОСОБА_8 не проживає в ній з 30 серпня 2009 року і власних речей відповідачки тут не має (ар.спр.36).
Проте, суд обгрунтовано не визнав зазначені акти належними доказами, так як вони оформлені неналежним чином, особи, що їх складали, не з’явилися в судове засідання і не були допитані щодо достовірності посвідченого ними.
До того ж на акті від 16.01.2010 року є приписка голови ЖБК від 17.01.2010 року про те, що ОСОБА_8 «проживала не постійно, а наскоками, постійно тільки проживала перед виселенням», що по суті суперечить акту про непроживання відповідачки в спірній квартирі.
Представник позивачки ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що із слів зазначених вище осіб, що оформляли згадані акти, їй відомо, що вказані особи бачили, що відповідачка 30.08.2009 року грузила речі на автомобіль «ГАЗ». В той же час вони з відповідачем або іншими особами з цього приводу не розмовляли, в квартирі не були, повного переліку усіх речей відповідачки не мають. Враховуючи наведене, той факт, що у суду була практично відсутня можливість усунення вказаних протиріч через те, що позивачка не заявляла усіх згаданих осіб в якості свідків, деякі з них,- наприклад, ОСОБА_10 – не з’явилася (в судове засідання) через хворобу, і згодом від виклику заявлених осіб представники позивачки відмовилися, іншим чином, дозволеним законом, викладені в актах посилання не довели, суд обгрунтовано, на думку колегії, не прийняв подані акти від 30.08.2009 року та від 16.01.2010 року як належний доказ вибуття відповідачки 30.08.2009 року із спірної квартири на постійне проживання в іншому місці.
Крім того, фактично не доведено позивачкою про те, що відповідачка вибула із спірної квартири на інше постійне місце проживання. Останнє позивачкою не назване. Не може слугувати доказом добровільного виїзду відповідачки 30.08.2009 року на інше місце проживання із спірної квартири і подана нею заява про направлення кореспонденції за іншою адресою, оскільки дана заява містить посилання на вимушений характер непроживання в квартирі (зміна позивачкою замків) та не містить дати початку непроживання в ній, як зазначив суд (ар.спр.20) . Тому суд правильно критично віднісся до посилання представника позивачки щодо того, що раз відповідач не подала до суду позову про усунення перешкод в користуванні житлом, то й самих перешкод не існує, так як можливість звернення до суду з позовом є не обов’язком особи, а правом її, яким особа розпоряджається на власний розсуд.
Не можуть бути доказом щодо постійного місця проживання відповідачки, як вказав суд, і документи про проживання її доньки до квітня 2009 року разом з позивачкою в м.Сміла Черкаської області, так як ці документи свідчать лише про місце проживання дитини, а не самої відповідачки, та й ніяк не вказують на будь-чиє постійне місце проживання після квітня 2009 року. (ар.спр. 43-45).
Допитана свідком ОСОБА_14 дочка позивачки, - пояснила, що зі слів позивачки їй відомо про непроживання відповідачки в спірній квартирі з кінця літа 2009 року. Враховуючи це, суд правильно зазначив, що з огляду на зацікавленість джерела інформації про добровільний виїзд відповідачки із спірної квартири (твердження позивачки), не можна визнати належним доказом щодо непроживання відповідачки в спірній квартирі покази даного свідка.
Аналізуючи все вищевикладене, з посиланням на ст.10 ЦПК України, за положеннями якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, - суд, на думку судової колегії, цілком обгрунтовано прийшов до висновку про недоведення позивачем своїх вимог та про неможливість задоволення позову за таких умов.
Рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам закону і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, - не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 308; 314 ЦПК України, судова палата, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,- відхилити.
Рішення Соснівського райсуду м.Черкаси від 28 травня 2010 року, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя А.Ф. Захарова