справа № 2а-2701/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2010 м. Сімферополь
Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Козленко В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя щодо не донарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання проведення перерахунку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 26.04.2010р. по теперішній час, зобов'язання проводити виплату щомісячної державної соціальної допомоги довічно ,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя щодо не донарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання проведення перерахунку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 26.04.2010р. по теперішній час, зобов'язання проводити виплату щомісячної державної соціальної допомоги довічно, мотивуючи свої вимоги тим, що їй відповідачем не в повному обсязі нараховується та виплачується щомісячна державна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого порушені його законні права.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, у позовній заяві просить розглянути справу за її відсутності у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду заперечення, у яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Матеріалами справи та наявними доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено що, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р., № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та 22.05.2008 №10-рп/2008, визнане не конституційними зупинення законами про Державний бюджет України дію інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України.
На даний час діє редакція ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», яка з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, гарантує отримання дітям війни допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році.
Як вбачається з заперечень Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, виплата надбавки позивачу здійснювалася виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме у розмірі 49,80 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з конституційних принципів, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, яке не може бути скасоване або звужене. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягає застосуванню прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо того, що на осіб, які мають статус «дітей війни» не поширюється можливість застосування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованими з наступних причин.
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тільки у випадках стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивачки щодо визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя щодо відмови в нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.04.2010р. по теперішній час (день постановлення рішення судом), зобов'язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги з 26.04.2010р. по теперішній час (день постановлення рішення судом) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління ПФУ доплати до пенсії у певній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження (територіальне управління ПФУ).
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача на майбутнє виплачувати їй допомогу у повному обсязі, то ці вимоги не можуть бути задоволені, як такі, що подані передчасно, оскільки статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з положень даної норми, судовому захисту підлягають порушені права. Позивачка лише припускає порушення її прав у майбутньому, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд розглядає і вирішує лише правовідносини, які сталися і є наявними, та не може передбачити дії тієї чи іншої особи на майбутнє.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає за можливе через положення частини 2 статті 11 КАС України та з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, вийти за межи заявлених позовних вимог для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки та ухвалити рішення щодо покладення обов’язку на відповідача виплатити позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, визначену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 26.04.2010р. по по теперішній час (день постановлення рішення судом).
Суд вирішує питання про судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163,167 КАС України, суд,-
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії відповідача Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя щодо відмови в нарахуванні недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з 26 квітня 2010р. по 25 листопада 2010р. неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя првести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, визначену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 26 квітня 2010р. по 25 листопада 2010р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Козленко