АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-687/2010 Головуючий по 1 інстанції:
Задорожний В.П.
Категорія: ч.1 ст.190; ч.3 ст.364 КК України Доповідач в апеляційній інстанції:
Поєдинок І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Поєдинка І.А.
суддів Пальонного В.С., Мунька Б.П.
за участю прокурора Ємельянової О.В.
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора, захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 10.09. 2010 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тиниця Бахмацького району Чернігівської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше не судимий,-
засуджений за вчинення злочинів, передбачених:
- ч.1 ст.190 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
- ч.3 ст.364 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з позбавлення права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представників влади на 3 роки, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України засудженому призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функції представників влади, на 3 три роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з застосуванням до нього 2 річного іспитового строку та покладено на нього обов’язки, передбачені п.п. 2,4 ч.1 ст. 76 КК України.
Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_8 засуджений за те, що він працюючи з 02 жовтня 2006 року, згідно наказу № 143, о/с на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Драбівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, маючи спеціальне звання – старший лейтенант міліції, являючись службовою особою, представником влади, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділений спеціальними владними повноваженнями при проведенні оперативно – розшукової діяльності та дізнання, у жовтні - листопаді 2006 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, вчинив ряд злочинів.
Так, в середині жовтня 2006 року ОСОБА_8, дізнавшись від раніше знайомого йому ОСОБА_9 про те, що стосовно останнього слідчим Драбівського РВ УМВС України в Черкаській області порушено кримінальну справу за фактом незаконного поводження зі зброєю, і, не маючи відношення до проведення досудового слідства в даній справі та повноважень по прийняттю процесуальних рішень в ній, однак користуючись тим, що він є працівником зазначеного райвідділу, ввів ОСОБА_9 в оману та повідомив, що за сприяння у прийнятті позитивного рішення щодо нього в цій кримінальній справі той повинен дати особисто йому грошові кошти в сумі 10000 гривень. В подальшому, під час декількох зустрічей з ОСОБА_9, які відбувалися в період з жовтня по листопад 2006 року, ОСОБА_8 переконував останнього про необхідність передачі йому вищевказаної суми грошових коштів для позитивного вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності.
Він же, будучи працівником правоохоронного органу, та працюючи з 02 жовтня 2006 року згідно наказу № 143 о/с на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Драбівського районного відділу УМВС України в Черкаській області, маючи спеціальне звання – старший лейтенант міліції, являючись службовою особу, представником влади, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділений спеціальними владними повноваженнями при проведенні оперативно–розшукової діяльності та дізнання, в період з жовтня по листопада 2006 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ввів його в оману тим, що він, як працівник міліції, має повноваження щодо вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності за фактом незаконного поводження зі зброєю та схилив ОСОБА_9 до передачі йому за це грошових коштів.
ОСОБА_9, будучи введеним в оману ОСОБА_8, усвідомлюючи, що в разі коли він не передасть грошові кошти ОСОБА_10, то може бути засудженим до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, і, вважаючи, що ОСОБА_8, як працівник міліції, має повноваження щодо вирішення зазначених питань, з метою запобігти настанню негативних наслідків для себе, вимушений був погодитися на передачу грошових коштів останньому.
25 листопада 2006 року близько 14 години, перебуваючи в парку «Поляна Казок», розташованого між вул. Леніна та Гагаріна в смт. Драбів Черкаської області, одержав від ОСОБА_9 обумовлену раніше суму грошових коштів в розмірі 4500 гривень, нібито в якості хабара, за позитивне вирішення питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому на вказану суму, що в 25 разів перевищує встановлений в 2006 році законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і тим самим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронних органів, тобто у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч.3 ст. 364 КК України, - зловживання службовою особою своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, вчинене працівником правоохоронного органу, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам громадян;
- ч.1 ст.190 КК України, - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_8 внаслідок м,якості та ухвалити новий вирок, призначивши остаточно покарання у вигляді 6 років позбавлення волі реально з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функції представників влади на 3 три роки, з конфіскацією майна.
В апеляціях захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 ставиться питання про скасування вироку суду 1 інстанції та закриття кримінальної справи у зв’язку з відсутністю у діях останнього складу злочинів, за які він засуджений, мотивуючи своє прохання тим, що під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_8 допущені однобічність досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально – процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про задоволення його апеляції та залишення без задоволення апеляцій захисника і засудженого, пояснення захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 і засудженого ОСОБА_8 про задоволення їх апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення, з таких підстав.
Згідно ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим. У разі істотного порушення кримінально-процесуального закону, вирок суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст 367 КПК України.
Згідно роз,яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами та доповненнями та відповідно до ст.323 КПК України вирок може бути обгрунтовано лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, судам належить неухильно додержуватись вимог ст.257 КПК України про безпосередне дослідження всіх зібраних на попередньому слідстві і додатково поданих доказів. В умовах відкритого, усного і гласного судового розгляду суд повинен оголосити протоколи слідчих дій та інші документи.
Вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України, судом 1 інстанції при постановлені вироку не виконані, так відповідно до протоколу судового засідання від 01.06.2010 року суд визначив розглядати справу в повному обсязі (т.4 а.с.235), при цьому в даному протоколі від 15.06.2010 року та 08.09.2010 року (т.4 а.с.241, 242) вказано, що «головуючий оголосив матеріали справи т.1 на 229 арк., т.2 на 159 арк., т.3 на 386 арк., т.4 на 228 арк.», однак не вказано які саме матеріали досліджував суд та яким чином це здійснювалось. З даного протоколу судового засідання вбачається, що суд 1 інстанції взагалі не досліджував докази які знаходяться в матеріалах справи, при цьому послався на них у вироку як на доказ вини засудженого ОСОБА_8. Тобто з даного протоколу судового засідання видно, що суд 1 інстанції окремо кожен доказ вини ОСОБА_6 не досліджував, а лише обмежився загальною фразою про оголошення матеріалів справи.
Згідно акту від 20.09.2010 року (т.4 а.с.254), при відтворенні звукозапису судового засідання по даній кримінальній справі, відбувся збій програми і відтворення звукозапису на диск не є можливим, тому при апеляційному розгляді також не можливо перевірити перебіг судового засідання в частині безпосереднього дослідження судом наявних у кримінальній справі доказів.
За таких обставин вирок суду 1 інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв,язку з істотним порушенням КПК України, а справа направленню на новий судовий розгляд.
У зв’язку із скасуванням вироку місцевого суду за наведеними підставами, колегія суддів судової палати не входить в обговорення решти доводів апелянтів щодо його незаконності і вважає, що вони повинні стати предметом дослідження під час нового розгляду справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.362, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора, захисника та засудженого – задовольнити частково.
Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_8 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду зі стадії судового розгляду.
Головуючий підпис
Судді підписи