Справа № 22-ц-6367 Головуючий 1 інст. – Набіулліна С.В.
Категорія: про стягнення боргу Доповідач – Кірсанова Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.
при секретарі Козир Л.В., Андрійко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” третя особа ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17.09 2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір та в забезпечення пов’язані з ним договір іпотеки та договір поруки. Розмір та валюта кредитного договору 86333 швейцарських франка зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8, 49% на рік з кінцевим терміном повернення 17 вересня 2022 року. Протягом 2007- 2009 року позивачем було здійснено 25 планових погашень боргу без порушення умов вказаного кредитного договору. Позивач при укладенні кредитного договору виходив з того, що курс гривні відносно швейцарського франка буде стабільний, але протягом 4 кварталу 2008 року відбулася істотна зміна тих обставин якими він керувався при укладенні кредитного договору. Як би позивач про це знав , він ніколи б не надав згоди на укладення вищезазначених договорів та не надав би своє майно в забезпечення укладеного договору. В зв”язку з цим позивач звернувся до суду з вказаним позовом про розірвання кредитного договору та пов’язаних з ним договорів іпотеки та договору поруки. Також просив визнати наслідком розірвання кредитного договору виплату позивачем відповідачу залишку заборгованості по кредиту у строк до 17 вересня 2022 року, яким керувалися сторони при укладенні кредитного договору шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі тіла кредиту згідно з додатком №1 до кредитного договору з виплатою заборгованості по тілу кредиту на момент постановлення рішення по справі.
Третя особа – поручитель ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, письмових пояснень на адресу суду не направив, причину неявки не повідомив.
Зі згоди позивача Дзержинський районний суд м. Харкова постановив 09 грудня 2009 року заочне рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено розірвати спірний кредитний договір від 17.09.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем та пов’язані з ним договір іпотеки та договір поруки. Зобов’язано ОСОБА_1 виплатити відповідачу заборгованість по кредитному договору ( по курсу НБУ) у сумі 617563, 54 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2010 року ПАТ „Отп Банк” відмовлено в перегляді вказаного заочного рішення.
В апеляційній скарзі ПАТ „ОТП Банк” , посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції . Зазначає, що представник відповідача не був повідомлений про час та місце розгляду справи . Тому районний суд безпідставно розглянув справу у відсутності відповідача. Крім того, вважає рішення не обґрунтованим При укладенні кредитного договору в валюті швейцарський франк позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до ОСОБА_3 франка не є незмінним та те, що зміна курсу можливо настане, а тому повинен був передбачати та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи свідчать, що 17.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику - ОСОБА_1, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті. Цільове призначення кредиту – придбання нерухомості. Розмір та валюта кредитного договору 86 333 швейцарських франка зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8, 49% на рік з кінцевим терміном повернення 17 вересня 1022 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань 17 вересня 2007 р. між ЗАТ „ОПТ БАНК” та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухомість – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до Договору поруки від 17.09.2007 року між ЗАТ „ОПТ БАНК” та ОСОБА_2 поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору. Протягом 2007- 2009 року позивачем було здійснено 25 планових погашень боргу без порушення умов вказаного кредитного договору. Однак, надалі в порушення умов Кредитного договору, позивач не здійснював погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених цим договором. Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.11.2009 року заборгованість позивача перед банком складає 617563 грн. 54 коп.
Ст. 526, 527 530 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином, належними сторонами та у строки відповідно до умов договору.
Задовольняючи частково позовні вимоги про розірвання кредитного договору та пов’язаних з ним договору іпотеки та договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у судовому засіданні доведено, що відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення кредитного договору, а тому кредитний договір та пов’язані з ним договір іпотеки та договір поруки підлягають розірванню відповідно до умов ст. 652 ЦК України. Оскільки договори іпотеки і поруки безпосередньо випливають з кредитного договору, то ці договори також підлягають розірванню, виходячи з того, що ч.2 ст. 653 ЦК України передбачено, що при розірванні договору зобов”язання сторін припиняються.
Між тим, судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, так як такий висновок не відповідає обставинам справи , зібраним по справі доказам та вимогам закону.
В обґрунтування підстав розірвання Кредитного договору позивач посилається на обставини, які не були враховані сторонами при укладенні вказаного договору, але істотно вплинули на їх інтереси та стверджує, що розірвати Кредитний договір можливо у відповідності до ст. ст. 651, 652 ЦК України.
Ст. 651 ЦК України дійсно передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду, але судом не враховано те, що дана норма передбачає таку можливість лише за наявності істотного порушення договору другою стороною. При цьому сторона, яка ставить питання про зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов”язання.
Між тим, районним судом не враховано те, що згідно вказаної норми розірвання договору допускається лише за наявності одночасно чотирьох умов: 1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик обставин несе заінтересована сторона.
В рішенні суд навів лише дві такі умови.
Крім того, діючим законодавством не передбачений стабільний курс швейцарського франку до національної валюти - гривні.
Згідно ст. 36 Закону України „Про національний банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” Валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до швейцарського франку установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Наведене свідчить про те, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, судова колегія знаходить, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (Швейцарський Франк) та беручи на себе певні обов”язки щодо погашення цього кредиту саме в ОСОБА_3 франку, сторони за договором і перш за все позивач, повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти до швейцарського франку не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане. Тому ОСОБА_1 повинен був передбачати та враховувати підвищення валютного ризику за вказаним кредитним договором.
В зв”язку з наведеним, доводи позивача стосовно того, що він не міг передбачати зміну курсу валют та те, що останній вважає цю обставину істотною обставиною для зміни договору судова колегія вважає необґрунтованою.
Зазначене свідчить, що банк виконав свої зобов”язання перед ОСОБА_1, а останній не виконав взяті на себе договірні зобов”язання. Тому підстав для розірвання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки судова колегія не убачає.
За таких обставин судова колегія відповідно до ст. 309 ЦПК України в зв”язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права апеляційну скаргу ПАТ „ОТП Банк” задовольняє частково, заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2009 року скасовує та відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий
Судді