Справа № 22-ц-30274/2010 Головуючий 1 інст. –Гетьман Р.А.
Категорія : відшкодування шкоди Доповідач – Кірсанова Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І., Трішкової Н.П.
. при секретарі Козир Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з лютого 1992 року до грудня 1998 року він займав посаду генерального директора спільного підприємства МЕТАСЛ, Лтд”. В грудні 1999 року за постановою слідчого СВ СДПІ в м. Харкові Скребця О.М. його було притягнуто як обвинувачуваного до кримінальної відповідальності за ст. 167 ч.2 КК України. У серпні 1998 року за постановою слідчого СВ ДПІ в м. Харкові його було притягнуто як обвинуваченого по кримінальній справі, порушеній за ознаками ч. 1 ст. 148-2, ч.2 ст. 165 КК України в редакції 1960 року. 27 серпня 2002 року слідчим було винесено подання про закриття кримінальної справи у зв”язку з декриміналізацією. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.08.2003 року кримінальну справу за його обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 148-22 КК України провадження закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Постанова була оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Після постановлення ухвали Верховного Суду України від 10.02.2005 року набрала законної сили постанова суду 1 інстанції від 21.08.2003 року. Вважає, що закриття провадження по кримінальній справі за відсутністю в його діях складу злочину підтверджує протизаконність дій посадових осіб ДПА у Харківській області. Протягом 2003- 2005 року суди усіх рівнів підтвердили закриття кримінальної справи за ч. 2 ст. 6 КПК України- за відсутністю в його діях складу злочину. Відповідно до вимог ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 01.12.1994 р., обов’язок відшкодування заподіяної йому шкоди покладається на органи Державної податкової адміністрації. У результаті незаконного, на думку позивача, його як обвинуваченого по кримінальній справі він зазнав суттєвих моральних витрат, були істотно порушені нормальні життєві стосунки та зв’язки Він був позбавлений можливості реалізації власних звичок та бажань, факт притягнення до кримінальної відповідальності було доведено до відома громадкості, що негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми та сусідами, які неодноразово були присутніми на обшуках, виїмках та опису майна в квартирі та офісі. Вказане негативно відобразилося на роботі з іноземними партнерами. Тому просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 2 500 000 грн. за рахунок коштів державного бюджету з поточних рахунків Державного казначейства України відповідно до ЗУ „Про державний бюджет України”.
Представник відповідача Державної податкової адміністрації у Харківській області позов не визнав. Зазначали, що органі ДПА не відносяться до тих органів дізнання, перелік яких встановлено нормою ст. 101 КПК України. ОСОБА_1 було притягнуто до кримінальної відповідальності на підставі результатів перевірки діяльності підприємства, яка була проведена ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова. Позивача було звільнено від кримінальної відповідальності у зв”язку з декриміналізацією вчиненого ним діяння. За таких обставин вимоги позивача безпідставні.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення скасувати , постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж доводи, що і в суді першої інстанції. Також наголошує, що суд зробив неправильний висновок про звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_1 з лютого 1992 року до грудня 1998 року працював на посаді генерального директора спільного підприємства "МЕТАСЛ , Лтд". 12.08.1998 року прокуратурою Дзержинського району м. Харкова на підставі матеріалів перевірки діяльності підприємства, яке очолював ОСОБА_1, було порушено кримінальну справу по факту ухилення від сплати податків відносно посадових осіб по ст. 148-2 ч. 1 КК України ( умисне ухилення від сплати податків, вчинене посадовою особою підприємства, незалежно від форм власності, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах). В примітці до цієї статті зазначено, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податку, які в сто і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян . Досудовим слідством по кримінальній справі було встановлено, що за час роботи з 1996 року по 1999 рік на посаді директора ОСОБА_1 було допущено порушення податкового законодавства, яке полягало в тому, що не донараховано ПНВ на загальну суму 7508,16 грн, в тому числі за травень 1997 року - на суму 2158,29 грн, за червень 1997 року - на 2129,87 грн, за час з 01.10.1998 року по 01.06.1999 року - 3229 грн.
27.08.2002 року слідчим було внесено подання про закриття провадження по справи у зв'язку з декриміналізацією. Подання було затверджено заступником прокурора м. Харкова.
Згідно вказаного подання, відповідно до Кримінального кодексу України в редакції 2001 року, ухилення від сплати податків кваліфікується за ст. 212 КК України. В примітці до ст. 212 КК України зазначено, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податку, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян . Таким чином, для притягнення позивача до кримінальної відповідальності за ст. 212 КК України необхідно, щоб сума скритих податків становила не менш 17 000 грн. В процесі розслідування документально було встановлено, що суму прихованих податків на час розгляду справи у суду в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 з поданням слідчого про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 148-2 КК
України ( в редакції 1960 року) було направлено до суду для вирішення питання. Постановою суду від 21.08.2003 року кримінальна справа за обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 148-2 КК України ( в редакції 1960 року) закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Постанова була оскаржена позивачем в апеляційному та касаційному порядку. На теперішній час постанова набрала законної сили.
Судова колегія не може погодитися з думкою апелянта з приводу того, що вищевказана кримінальна справа була порушена незаконно, а тому його було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, з тих підстав , що справу було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. На підставі чого він вважає, що має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Згідно постанови суду від 21.08.2003 року , яка набрала законної сили, кримінальну справу за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 згідно змісту вказаної постанови, в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи ОСОБА_1 не заперечував проти закриття відносно нього кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Відповідно ч. 1 ст. 5 КК України ( в редакції 2001 року) закон про кримінальну відповідальність , який скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання законом чинності.
В зв”язку з наведеним судова колегія знаходить, що закриття провадження по справі у зв"язку з декриміналізацією діяння не є реабілітуючою обставиною. З огляду на це, районний суд обґрунтовано не погодився з думкою ОСОБА_1 щодо того, що його було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності тому, що справу було закрито.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з обставинами, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, тому що надані ним докази не відповідають вимогам чинного законодавства. Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було закрито у зв"язку з тим, що на час набрання чинності новим кримінальним кодексом України, було скасовано злочинність діяння, яке було вчинено позивачем до набрання таким законом чинності.
Тому не можна погодитися з посиланням апелянта як на підставу своїх вимог на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", тому що на час порушення кримінальної справи була передбачена відповідальність за скоєння злочину, який інкримінувався ОСОБА_1 Неправомірного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що дійсно могло б вплинути на втрату ним заробітку, на втрату доходів та спричинення моральної шкоди, судом встановлено не було.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач з свого боку не довів суду, що незаконними та неправомірними діями відповідача йому було заподіяно моральні страждання , з вини відповідача він втратив заробіток та не отримував доходи від діяльності підприємства.
Згідно до вимог ст. 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього ( досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В зв”язку з наведеним право на відшкодування виникає лише тоді, коли особа була повністю реабілітована.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача для відшкодування йому завданої моральної шкоди у розмірі 2500000 грн. не законні та не грунтуються на вимогах чинного цивільного законодавства України.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вони фактично повторюють доводи, викладені позивачем в судовому засіданні суду першої інстанції та не спростовують висновків районного суду.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до ст. 308 ЦПК України з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.
Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ у 20- денний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: