Справа № 22-ц-30047-2010 Головуючий 1 інст. Попрас В.О.
Категорія: житлові Доповідач – Кірсанова Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І.,Трішкової І.Ю.
при секретарі Андрійко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМУСУ в Харківській області про усунення перешкод у користуванні майном, зняття з реєстрації, позбавлення права користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати, що ОСОБА_1 перешкоджає позивачу ОСОБА_2 користуватися майном - АДРЕСА_1, а також визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою та зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМУСУ в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстрації по вказаній адресі. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що позивач ОСОБА_3 прописала в свою квартиру ОСОБА_4, так як останній продав свою квартиру і йому ніде було прописатися. З моменту коли відповідач був прописаний в квартирі, він не сплачує комунальні послуги, веде паразитичний образ життя, двічі притягувався до кримінальної відповідальності, не підтримує позивачку, яка є його бабусею. Між ними виникають конфлікти, під час яких відповідач погрожує ОСОБА_5, застосовував фізичну силу, що змусило ОСОБА_3 звернутися до правоохоронних органів. 07.05.2010 р. позивач ОСОБА_3 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2 оформила право власності на спірну квартиру, що належала ОСОБА_3 З моменту коли ОСОБА_2 стала власником зазначеної квартири вона не укладала з відповідачем будь - яких угод на користування квартирою, тому він не є наймачем по відношенню до позивачки ОСОБА_2 і не має права користуватися спірною квартирою. Згідно договору довічного утримання зобов”язання ОСОБА_2 не обмежуються грошовим еквівалентом, а полягають також в турботі та доглядом за ОСОБА_3, яка є людиною похилого віку Саме вік та хвороби позивачки ОСОБА_3 може викликати потребу залишитися з нею на ніч або більш тривалий час у квартирі. Але присутність ОСОБА_1 в квартирі не дає можливості це зробити.
Відповідач позов не визнав. Зазначав, що продав свою квартиру. Після продажу квартири мешкав у дівчини, а 06.02.2008 року зареєструвався у своєї бабусі ОСОБА_3, де проживає до теперішнього часу. Іншого місця для проживання та реєстрації не має і вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2010 року повні вимоги задоволено. ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі. На Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ ХМУ ГУМУСУ в Харківській області покладено обов’язок зняти відповідача з реєстраційного обліку в спірній квартирі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування обставин справи, просить рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж доводи, що і в суді першої інстанції. Зазначає, що звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 22.09.2010 року суд не взяв до уваги обставину його звернення до суду з вказаним позовом і не зупинив провадження у справі до ухвалення судом рішення по цивільній справі .Вважає, що він має право на проживання квартирі як член сім”ї ОСОБА_3
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи свідчать, що 07.05.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який посвідчено державним нотаріусом Шостої ХДНК Кравченко Н.С. ( а. с. 7-10).
Згідно вказаного договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_1. Взамін цього ОСОБА_2 зобов’язалася забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що спірна квартира двокімнатна, між сторонами склалися напружені відносини. Наявність відповідача ОСОБА_1 в спірній квартирі заважає ОСОБА_2 виконувати умови договору довічного утримання щодо турботи та доглядом за ОСОБА_3 1930 року народження, яка за віком та станом здоров”я потребує сторонньої допомоги. В зв”язку з такими відносинами з ОСОБА_1 ОСОБА_2 не може відвідувати квартиру та залишатися в ній на тривалий час. Так як квартира двокімнатна, в ній не можуть проживати три особи, враховуючи те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки, виникають суперечки та сварки.
24.11.2009 року та 18.03.2010 року ОСОБА_3 зверталася з заявами до міліції в зв”язку з неправомірною поведінкою ОСОБА_1, про що свідчать постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.11.2009 року та від 23.03.2010 року.( а. с. 13, 14).
Крім того, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили, що відповідач не надає допомоги ОСОБА_3, яка потребує сторонньої допомоги, в зв”язку з чим сусіди піклувалися за нею, прибирали квартиру, виносили сміття, купували продукти, доглядали за нею, коли вона через хворобу була прикута до ліжка.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач не є членом сім’ї ОСОБА_2 та вона як новий власник квартири, заперечує проти проживання в квартирі ОСОБА_1 Проживання в спірній квартирі відповідача заважає ОСОБА_2 в повній мірі здійснювати право користування та розпорядження її майном, а також виконувати умови договору довічного утримання від 07.05.2010 року відносно ОСОБА_3.
Статтями 391, 387 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 7 ЗУ „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог закону задовольнив позовні вимоги позивача.
Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи відповідача в судовому засіданні та не спростовують висновків рішення суду, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Оскільки рішення районного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни судова колегія не вбачає.
Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в 20- денний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: