Справа № 19476-ц-2010р. Головуючий 1 інст. –Слободін М.М.
Категорія: договірні Доповідач – Кірсанова Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І., Кіся П.В.
при секретарі Козир Л.В., Андрійко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі центрального відділення філії ВАТ комерційного банку „Надра” Харківського регіонального управління про стягнення коштів за депозитним договором,- ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року позивачі звернулися до суду позовом, в якому просили стягнути з відповідача на їх користь суми заборгованості по депозитним вкладам та компенсацію моральної шкоди. З урахування заяви про зміну позовних вимог у зв”язку з частковим виконанням грошового зобов”язання ( від 18.05.2009 р., 19.06.2009 р., 07.07.2009 р., 08.12.2009р., 22.12.2009 р.,01.02.2010 р.) відповідачем станом на день вирішення спору ОСОБА_2 просила суд стягнути на свою користь суму депозиту з урахуванням 3% річних на індексу інфляції на суму 376662,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000, 00 грн., а усього 526662,00 грн. ОСОБА_1 просив стягнути на його користь суму депозиту з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також шкоди в розмірі 46313,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн., а усього 146,313,00 грн.
Відповідач позов не визнав. Вважає позовні вимоги безпідставними.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 грошові кошти з урахуванням 3% річних та інфляційних, а також спричинені збитки, на загальну суму 351 662,00 грн., моральну шкоду у розмірі 130000,00 грн. витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду в сумі 15,00 грн., всього 481677,00 грн.
На користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто грошові кошти з урахуванням 3% річних та інфляційних, а також спричинені збитки на загальну суму 38635 грн., моральну шкоду у розмірі 90000 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду в сумі 15,00 грн., всього 128650,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування обставин справи, просить рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову позивачам в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж доводи, що і в суді першої інстанції. Крім того, зазначає, що позивачі не довели чим обґрунтована упущена вигода, позивачам було запропоновано перерозмістити свої грошові кошти у банку Надра за ставкою 19,1 % річних. Також вважає, що позивачі не довели спричинення їм моральної шкоди
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що 29.02.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ „Надра” в особі заступника начальника з роздрібного продажу Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” ХРУ було укладено договір № 833907 банківського вкладу ( депозиту) „Класичний без поповнення”. ОСОБА_1 було внесено кошти в розмірі 220 000 грн. на строк до 28.02.2009 року.
09.09.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ „Надра” ” в особі заступника начальника з роздрібного продажу Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” ХРУ було укладено договір № 833912 банківського вкладу ( депозиту) „Класичний без поповнення” на суму 500 000 грн. Дата повернення вкладу 09.03.2009 року.
Крім того, 30.05.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ „Надра” було укладено договір № 448371 банківського вкладу ( депозиту) „Мій вибір” на суму 100 000 грн. на строк дії договору 12 місяців.
03.11.2008 року у зв”язку із сімейними обставинами ( необхідністю зміни місця проживання та виїздом за межі України) позивачі звернулися до відповідача з вимогою повернути їхні кошти.
Але відповідач в листі за № 2285 від 19.11.2008 року відповів, що у зв”язку з дією постанови НБУ № 319 від 11.10.2008 року забороняється дострокове розірвання депозитів та видача коштів вкладникам, тому виконати вимоги позивачів та умови договору банк не може.
У зв”язку з тяжкою хворобою родича 05.12.2008 року позивачі були вимушені знову звернутися до відповідачів з заявою про повернення вкладів. Між тим листом ВАТ КБ „Надра” № 2742 від 25.12.2008 року повторно було відмовлено позивачам в поверненні коштів.
Після спливу терміну дії вказаних договорів відповідач відмовив у видачі коштів, посилаючись на те, що з 10.02.2009 року в банку введено тимчасову адміністрацію, тому питання повернення коштів вирішує особисто тимчасовий адміністратор.
Спірні договори у період з 23.01.2009 року до 27.01.2009 року були банком розірвані, що випливає з листа ВАТ КБ „Надра” в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ „Надра” ХРУ від 13.04.2009 року. До цього листа позивачі офіційно про розірвання договорів не повідомлялися. Грошові кошти відповідно до роздруківок ВАТ КБ „Надра” були перераховані на поточні рахунки № 833911, №833908. Однак в отриманні коштів з поточних рахунків позивачам також було відмовлено.
Зі змісту отриманих роздруківок вбачається, що суми депозиту банком були перераховані не в повному обсязі.
Крім того, слід зазначити , що частина грошових коштів 13.04.2009 року була перерахована на карткові рахунки, але навіть з цих рахунків отримати кошти у повному обсязі позивачі на мали можливості. Банком, всупереч вимогам закону щодо необмеженого користування клієнтом коштами, що знаходяться на його рахунку, встановлені ліміти коштів, які позивачі могли б отримати з карткових рахунків. З 13.04.2009 року зазначені ліміти складають 5000, 00 грн. на тиждень для кожного рахунку, що вбачається з листа банку від 13.04.2009 року.
Але вказані ліміти не передбачені ані діючим законодавством, ані умовою договорів банківського вкладу між позивачами та відповідачем. Заборгованість по вкладам перед позивачами була погашена в повному обсязі після пред’явлення ними позову. ОСОБА_1 кошті повернуті 12.01.2010 року, а ОСОБА_2 повністю кошти повернуті 02.04.2010 року. В той час як рішення суду постановлено 01.02.2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені Договором.
Окрім цього, Договорами банківського вкладу (п.4.5) прямо передбачено право вкладника на дострокове ( до дати закінчення строку вкладу) зняття суми вкладу, після чого такий договір вважається розірваним.
За ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв”язку з наведеним судова колегія вважає вимоги позивачів в частині стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми доведеними та підлягаючими задоволенню. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню згідно розрахунків, наданих позивачами. Відповідачем вказані розрахунки не спростовані.
Крім того, судова колегія враховує, що апелянт оскаржував рішення суду тільки в частині стягнення суми моральної шкоди та спричинених збитків ( стягнення суми упущеної вигоди)( а. с. 251,252,262-265).
Між тим, з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди судова колегія не погоджується, оскільки до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що в результаті невиконання відповідачем умов договору позивачі зазнали глибоких душевних переживань.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Постановляючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що сторони у справі перебували в договірних правовідносинах, характер яких не передбачає відшкодування моральної шкоди.
Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення спричинених збитків. Постановляючи рішення про стягнення на користь позивачів спричинених збитків, районний суд також не врахував , що укладеними договорами не передбачено стягнення спричинених збитків.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення спричинених збитків, у зв'язку з чим відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у відшкодуванні моральної шкоди та стягнення спричинених збитків із зазначених вище підстав.
За таких обставин судова колегія апеляційну скаргу задовольняє частково .
Рішення суду першої інстанції скасовує.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за депозитними договорами задовольняє частково.
На користь ОСОБА_2 стягує грошові кошти з урахуванням 3% річних в сумі 6513,09 грн., інфляційні в сумі 27610,68 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
На користь ОСОБА_1 стягує грошові кошти з урахуванням 3% річних в сумі 762,40 грн., інфляційні в сумі 3327,66 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі центрального відділення філії ВАТ комерційного банку „Надра” Харківського регіонального управління про стягнення спричинених збитків та моральної шкоди судова колегія відмовляє у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу задовольнити частково .
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі центрального відділення філії ВАТ комерційного банку „Надра” Харківського регіонального управління про стягнення коштів за депозитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі центрального відділення філії ВАТ комерційного банку „Надра” Харківського регіонального управління( код за ЄДРПОУ 06718690, МФО 351834) на користь ОСОБА_2 грошові кошти з урахуванням 3% річних в сумі 6513,09 грн., інфляційні в сумі 27610,68 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі центрального відділення філії ВАТ комерційного банку „Надра” Харківського регіонального управління( код за ЄДРПОУ 06718690, МФО 351834) на користь ОСОБА_1 грошові кошти з урахуванням 3% річних в сумі 762,40 грн., інфляційні в сумі 3327,66 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі центрального відділення філії ВАТ комерційного банку „Надра” Харківського регіонального управління про стягнення спричинених збитків та моральної шкоди у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ в 20 - денний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді