Справа № 22-ц- 18104- 2010р. Головуючий 1 інст. – Малюкін Ю.П. Категорія - земельна Доповідач - Кірсанова Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Пилипчук Н.П.
суддів колегії - Кірсанової Л.І. , Трішкової І.Ю.
при секретарях Козир Л.В. Андрійко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», від імені та в інтересах якого виступає ліквідатор Бережний О.І. на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 25 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про визнання договору оренди земельної частки (паю) припиненим та повернення її з неналежного користування, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» (далі ТОВ «Росія»), який уточнила та просила про визнання припиненим договору оренди земельної частки (паю) та повернення її з неналежного користування. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 20 лютого 2000 року вона уклала з ТОВ „Росія” договір оренди земельної частки ( паю) строком на 20 років, право на яку мала відповідно до сертифікату на право на земельну частку ( пай). Вказаний договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12 лютого 2000 року за № 432. 04 жовтня 2004 року на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Черненської сільської ради. Після отримання державного акту остання намагалася укласти договір оренди з відповідачем, але ТОВ „Росія” проігнорувало вимогу групи землевласників щодо укладення договорів оренди земельних ділянок. 18 вересня 2009 року постановою господарського суду Харківської області ТОВ „Росія” визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором вищевказаного товариства призначено Бережного О.І.. В добровільному порядку відповідач не бажає припиняти договір, який укладено 20 лютого 2000 року на підставі сертифіката. Тому позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки наявність чинного договору оренди земельної частки ( паю) перешкоджає власнику землі укласти договір з іншим орендарем. Позивач просила визнати договір оренди земельної частки ( паю) , укладений 12 лютого 2000 року між нею та ТОВ „Росія”, припиненим з04 жовтня 2004 року, тобто з моменту отримання державного акта, оскільки вона набула статусу власника земельної ділянки, змінився предмет оренди та статус сторін договору, але дія раніше укладеного договору всупереч вимогам законодавства України не припинена. Також просила суд зобов’язати відповідача передати належну їй на праві власності земельну ділянку.
Ліквідатор ТОВ „Росія” Бережний О.І. про час і місце судового засідання судом повідомлявся належним чином, але до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 березня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Договір оренди земельної частки ( паю), право на яку підтверджувалося сертифікатом на право на земельну частку, укладений 20 лютого 2000 року між позивачкою і відповідачем, який зареєстрований 12 лютого 2000 року за № 432 у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області припинено шляхом розірвання. В іншій частині відмовлено. Стягнуті з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 123 травня 2010 року заява ТОВ „Росія” про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «Росія», посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить заочне рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд по суті до районного суду. Зазначає, що районний суд безпідставно розглянув справу без його участі . З’явитися у судове засідання він не міг у зв”язку з відрядженням., попередити про відрядження суд він не мав можливості. Крім того посилається на те, що спірний договір був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. Нерозуміння різниці між договором оренди земельної частки (паю) та оренди землі і послугувало приводом для даного позову. Договір оренди землі має місце лише після виділення її в натурі та отримання Державного акту на право власності. Державний акт позивачем отримано лише 04.10. 2004 року. З цього моменту позивач міг звернутись до сторони по договору про переукладення договору на нових умовах або ж про його розірвання, оскільки з виділенням земельної ділянки змінився предмет зобов’язань (істотні умови). Однак позивач не повідомив про факт отримання акту і не порушував питання про приведення договору оренди земельної частки (паю) у відповідності до вимог законодавства. Письмові докази додані до позовної заяві в копіях, які не завірені .
Справа надійшла до апеляційного суду Харківської області 25.06.2010 року. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2010 року прийнята до апеляційного провадження, а ухвалою цього ж суду від 02 липня 2010 року призначена була в судове засідання на 15 липня 2010 року. Представник ТОВ „Росія” будучи належним чином повідомленим про час розгляду справи неодноразово не з”являвся у судове засідання, про причини неявки суд не повідомляв.
Зазначене свідчить, що представник відповідача з неповажних причин повторно не з’являється у судове засідання, зловживаючи своїми процесуальними правами затягував розгляд справи, фактично не надавав можливості суду винести рішення по справі.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Тому судова колегія розглядає справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки (паю), право на яку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай), слід припинити шляхом його розірвання в зв’язку з неможливістю його виконання, оскільки необхідність припинення його дії прямо витікає з розділу ІХ «Перехідних положень» Закону України № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» і внаслідок існування зазначеного договору позивач позбавлений права на свій розсуд користуватися належною йому земельною ділянкою.
Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, Закону України «Про оренду землі».
Судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 лютого 2000 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «Росія» договір оренди земельної ділянки (паю) строком на 20 років. Право позивачки на земельну ділянку підтверджувалось сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) серії ХР № 0233449. Вказаний договір зареєстрований Черненською сільською радою в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12 лютого 2000 року за № 432 ( а. с. 7).
Відповідно до п. 17 розділу Х «Перехідних положень» Закону України № 161-ХІV від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку є дійсним до виділення власникам земельних часток у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
04 лютого 2004 року на підставі сертифіката на право на земельну ділянку (пай) позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до розділу ІХ вказаних положень Закону, після виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.
Вказана норма Закону прямо вказує на обов’язковість припинення дії договору оренди земельної частки, пов’язуючи це з отриманням державного акта й виділенням земельної ділянки в натурі.
З огляду на зазначене з часу отримання позивачем державного акта на право власності на земельну ділянку вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавця, однак договірні відносини не були приведені у відповідність до вимог Закону України «Про оренду землі».
Позивач, як і інші власники земельних ділянок після отримання державних актів пропонували ТОВ «Росія» переукласти договір оренди, що підтверджується копією витягу з протоколу №1 від 19 січня 2005 року зборів уповноважених власників земельних ділянок.
Відповідач не прийняв пропозицію громадян-землевласників щодо укладення договорів оренди після отримання державних актів.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що договір оренди вважається припиненим.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.
Заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які б не були досліджені судом. Посилання в заяві на те, що представник відповідача не з’явився у судове засідання у зв’язку з тяжкою хворобою і перебуванням на стаціонарному лікуванні, є безпідставним, так як ніякої довідки щодо перебування в лікарні матеріали справи не містять.
В зв”язку з наведеним судова колегія вважає правильним те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Інші доводи є не суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни судового рішення судова колегія не убачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» - відхилити.
Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в 20- денний термін з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: