Суддя 2-8097/10/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Чередник В.Є.,
при секретарі Поповій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа СГІРФО Київського МРВ ГУМВСУ в Харківській області про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації з місця проживання, -
Встановив:
У листопаді 2010 року позивачі звернулись до суду із вищезазначеним позовом, в якому просять позбавити права користування житловим приміщенням ОСОБА_3 та зняти його з реєстрації з місця проживання.
При цьому позивачі посилаються на те, що відповідач з червня 1999 р. по теперішній час не проживає у спірній квартирі, з 2006 року він оголошений у розшук, квартирою не цікавиться і його реєстрація у цій квартирі порушує права позивачів на вільне розпорядження та володіння нею.
В судове засідання позивачі подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином за останнім відомим місцем проживання.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивачі не заперечують проти такого вирішення справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що у лютому 1990 року ОСОБА_1 отримала ордер на житлове приміщення та зареєструвала місце проживання за адресою: АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі вона зареєстрована та проживає по теперішній час. У серпні 1992 року уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3, якого 30.09.1992 року зареєстрували за місцем її проживання, оскільки він приїхав до Харкова з іншого міста та не мав змоги працевлаштуватися без реєстрації у місті Харкові.
21.07.1993 року Харківським міським Центром приватизації державного житлового фонду було зареєстровано право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1. Квартира приватизована згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Від шлюбу ОСОБА_1 має двох синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3./а.с.8, 9/
Шлюб з відповідачем розірвано 24 березня 1999 року, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбів зроблено запис № 183./а.с.12/
У червні 1999 року відповідач добровільно виселився з квартири за зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 та приховав своє місце перебування.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В той же час, з моменту добровільного виселення з квартири (червень 1999 року) по теперішній час відповідач не оплачує витрати на утримання житла (квартирна плата) та комунальні послуги за зареєстрованим місцем проживання.
Всі витрати на утримання житла та комунальні послуги оплачуються ОСОБА_1.
На теперішній час відсутня будь-яка заборгованість по кожному виду комунальних послуг та витрат на утримання житла по АДРЕСА_1.
Згідно з рішенням суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, з відповідача па користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6. щомісяця у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 08.02.1999 року і до досягнення дітьми повноліття.
За виконавчим листом № 1703/4, виданим 27.05.1999 року Київським районним судом м. Харкова, відповідач примусово виплачував аліменти у зазначеному розмірі з 8.02.1999 р. по 06.12.2001р., поки було відоме місце його роботи. Але Відповідач місце роботи змінив, довідки про нове місце роботи не надав, місце, де він фактично мешкає приховує, добровільно аліменти не виплачує.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 13.10.2006 року оголошено розшук відповідача ОСОБА_3, як боржника по виконавчим документам про стягнення аліментів, але до теперішнього часу місце його перебування невідоме./а.с.15/
Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з довідкою Київського ВДВС ХМУЮ від 26.10.2009 р., заборгованість по виконавчому листу № 1703/4, виданому 27.05.1999 року Київським районним судом міста Харкова, станом па 30.09.2009 року І складала 38 630,03 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять грн. 03 коп.).
09.11.2009 р. державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_9 (постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_1 було накладено арешт на майно належне відповідачу, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в межах суми боргу./а.с.17/
Згідно із протоколом №21093 від 15.10.2010 р., ДП "УКРРЕЗЕРВ" було реалізоване нерухоме майно, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу.
Предмет іпотеки придбав ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2./а.с.18/
Згідно з актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 26.10.2010 року, реалізація арештованого майна проведена з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути б них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Статтею 346 ЦК України встановлено, що однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов 'язаннями власника.
З листопада 2010 року Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за №31966250 право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1, що раніше належала відповідачу, на підставі Свідоцтва, р. НОМЕР_2 від 02.11.2010 р., виданого ОСОБА_10, приватним нотаріусом ХМНО.
Таким чином, власниками квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна мас право вимагати усунення перешкод у здійсненні тім права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 158 ЖК України, наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення укладається між власником буднику (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у відповідних органах місцевого самоврядування.
Жодних усних чи письмових домовленостей та правочинів позивачі з відвідачем не укладали.
Статтею 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім "і за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Факт того, що відповідач з червня 1999 р. по теперішній час не проживає у квартирі за зареєстрованим місцем проживання підтверджують сусіди, які проживають по АДРЕСА_1 ОСОБА_11 (кв. № 57) та ОСОБА_12 (кв. № 46)./ а.с.14/
Крім того, як зазначено вище, ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 113.10.2006 року оголошено розшук відповідача та до теперішнього часу місце його перебування невідоме.
Суд вважає, що реєстрація місця проживання в належній позивачам на праві власності квартирі сторонньої особи перешкоджає їм користуватися і вільно розпоряджатися належним їм майном, в тому числі завдає суттєвих збитків при оплаті комунальних послуг та послуг на утримання житла (квартирної плати), що призводить до порушення їх прав приватної власності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню, відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.. 346, 391 ЦК України, ст. 71, 150, 158 ЖК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.
Позбавити права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9.
Усунути перешкоди у здійсненні права користування, розпорядження та володіння майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8-50 грн. судового збору та 37-00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідач має право подати до Київського районного суду м. Харкова письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя