Справа № 2- 5090/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010р.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Калініченко О.О.
за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2
відповідачки – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у виховуванні дитини, визначення способу та часу спілкування з дитиною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у виховуванні дитини, визначення способу та часу спілкування з дитиною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, який було розірвано 14 червня 2004р.. Сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір’ю.
Позивач стверджує, що у вільний від роботи час він намагається брати участь у виховуванні доньки ОСОБА_4, проте його колишня дружина, відповідачка по справі, не дає йому можливості побачитись з дитиною. Крім того, він неодноразово чув від доньки, що її мати некоректно висловлюється відносно нього та намагається настроїти доньку проти батька. За твердження позивача, відповідачка постійно вимагає від нього кошти, при цьому погрожуючи, що у разі ненадання їй коштів, дитини він більше не побачить.
Позивач стверджує, що він сильно любить дитину, своєчасно сплачує аліменти та бажає брати участь у виховуванні дитини, у зв’язку з чим, просить зобов’язати відповідачку не перешкоджати йому у виховуванні дитини, та визначити спосіб у виховуванні дитини, а також відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідачка постійно намагається зробити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, не надає йому можливості залишати дитину у себе увечері, постійно налаштовує дитину проти нього. В останньому судовому засіданні позивач просив надати йому можливість залишати у себе дитину на вихідні, а також на час літніх канікул.
Відповідачка позовні вимоги визнала частково та пояснила, що вона не заперечує проти спілкування батька з дитиною, а також про надання можливості батькові у відвідуванні дитини, спільних прогулянок та ін., проте вона категорично проти залишення дитини у батька увечері. Так, позивач не має на праві власності які-небудь об’єкти нерухомості. Будинок в якому він проживає належить його матері, яка, за думкою відповідачки, не приділяє достатнього уваги свій онуки. Зі слів дитини, вона дізналась, що донька спить з батьком в одному ліжку та особистого ліжка для дитини не має. Крім того, відповідачці стало відомо, що дитина спільно з батьком співала в районі пляжу «Аркадія», де позивач додатково співає за кошти увечері. Вона вважає, що такі дії позивача негативно впливають на нормальний розвиток дитини.
Представники органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради в судове засідання не з’явились, однак підготували висновок за матеріалами даної справи. Так, згідно висновку від 26.11.2010р., орган опіки та піклування вважає доцільним визначення способу участі ОСОБА_1 у виховуванні його малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення систематичних побачень батька з донькою один раз на тиждень з 9.00 до 19.00., а також у святкові дні та під час шкільних канікул за попередньою домовленістю з матір’ю дитини.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.
Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, який було розірвано 14 червня 2004р..
В шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_4 залишилась проживати разом з матір’ю ОСОБА_3, проте сторони також і не змогли остаточно узгодити між собою порядок спілкування батька з дитиною. З пояснень сторін вбачається, що позивач неодноразово відвідував дитину, брав її з собою додому, а також на прогулянки. В той же час, в зв’язку з погіршенням стосунків між батьками дитини, такі відвідування стали поодинокими та дуже не тривалими. Під час розгляду справи відповідачка пояснила, що будинок в якому проживає позивач належить його матері та у нього не має самостійного житла Зі слів дитини, вона дізналась, що донька спить з батьком в одному ліжку та особистого ліжка для дитини не має. Вищевказаний факт позивач не заперечував та пояснив, що дійсно дитина з ним спить в одному ліжку, хоч в цьому він не вбачає будь-яких незручностей.
Крім того, відповідачці стало відомо, що дитина спільно з батьком співала в районі пляжу «Аркадія», де позивач додатково співає за кошти увечері. Позивач дійсно визнав той факт, що дитина спільно з ним була в районі пляжу «Аркадія», де він співає за кошти увечері. Однак вона кошти не заробляла, а тільки була поряд.
З пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що вони знають позивача як добру та порядну людину, а також знають, що він сильно любить свою дочку. Однак його колишня дружина інколи не надає йому можливості спілкуватися з дитиною.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що бачили позивача коли він інколи забирав дитину. При цьому від нього відчувався запах алкоголю, проте чи був в стані алкогольного сп’яніння вони не знають.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що мати дитини постійно у неї замовляє одяг для доньки, але жодного замовлення від батька не надходило.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що багато років знає сім’ю відповідачки та постійно спілкується з відповідачкою, а також маленькою ОСОБА_4, яка вважає її своєю подружкою. Вона знає, що мати дитини спільно з бабусею доглядають за дитиною, і можуть її надати необхідні умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_11 її скаржилась на батька, якій сказав що вона – свідок погана. Свідок також пояснила, що ОСОБА_11 дуже емоційна дитина, у зв’язку з чим, постійно нервує коли батьки лаються.
Таким чином, судом дійсно встановлено, що відповідачка перешкоджала позивачу у спілкуванні з дитиною, оскільки вона не змогла домовитись з позивачем про спосіб виховування дитини після розлучення.
Статтею 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. При цьому, п. 3 цієї статті встановлено, що батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене
законом.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської
гідності.
Частиною 2 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте
спілкування з нею. При цьому, ч. 3 цієї ж статті встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не
перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з
дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Згідно ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо),
місце та час їхнього спілкування.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має самостійний дохід, та не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, не страждає на психічні захворювання, а також своєю аморальною поведінкою не може зашкодити розвиткові дитини, оскільки відповідачка не довела суду протилежного.
В той же час, позивач на має самостійно житла, а проживає у будинку, якій належить його матері. З пояснень сторін вбачається, що дитина в місці проживання позивача не має самостійного ліжка та вимушена спати з батьком в одному ліжку.
На підставі вищевказаних фактів, суд вважає, що необхідно обмежити час спільного відпочинку та відвідування дитини у нічний час, оскільки збереження існуючого порядку зашкодить нормальному розвитку дитини, може також негативно вплинути на стан здоров’я дитини.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач працює щотижня у будні дні вчителем музики в школі, а також має вихідні дні тільки у суботу та неділю. В зв’язку з чим, суд вважає за можливим встановити порядок виховування дитини позивачем, згідно якого він має право на побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, один раз на тиждень в суботу, або в неділю з 09.00 до 19.00. години.
Крім того, ОСОБА_1 має право на побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час канікул та в святкові дні з 09.00 до 19.00.г., але не більше трьох раз в тиждень, або в інший час та період, тільки за згодою матері ОСОБА_3.
Суд також вважає необхідним зобов’язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у відвідуванні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у визначений судом час та зобов’язати ОСОБА_1 повертати малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_3, після закінчення часу на відвідування дитини, визначений за рішенням суду, а також повідомляти ОСОБА_3 про місце перебування малолітньої дитини, згідно п. 2,3 рішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивач не довів суду наявності душевних страждань, пов’язаних з діями відповідачки, а також наявність матеріальної шкоди.
Крім того, ч. 2 ст. 158 СК передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, у разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування, але таке рішення було прийнято під час розгляду справи.
На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні будь-які підстави для стягнення з відповідачки матеріальної та моральної шкоди, які передбачені ст.ст. 22,23 ЦК України, а також ст. 158 СК України.
Необхідно також відзначити, що дії відповідачки, яка на деякий час обмежила позивача у спілкуванні з дитиною, насамперед була викликана діями самого позивача, оскільки відповідачка хвилювалась за емоційний стан дитини, її здоров’я та нормальні умови проживання. В той же час, саме від спільного порозуміння між батьками щодо виховування дитини залежить її подальша доля, і незважаючи на судове рішення, батьки повинні знайти в себе сили поступитися у своїх принципах та створити необхідні умови для розвитку дитини.
Крім того, необхідно достягнути з ОСОБА_3 витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 82 гривні, оскільки позивачем не у повному обсязі сплачені відповідні витрати, а також ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 46 гривень 50 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 151,153, 155,157,159 СК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у виховуванні дитини, визначення способу та часу спілкування з дитиною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
2. Встановити, що ОСОБА_1 має право на побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, один раз на тиждень в суботу, або в неділю з 09.00 до 19.00. години.
3. Встановити, що ОСОБА_1 має право на побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час канікул та в святкові дні з 09.00 до 19.00.г., але не більше трьох раз в тиждень, або в інший час та період, тільки за згодою матері ОСОБА_3.
4. Зобов’язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у відвідуванні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у визначений судом час.
5. Зобов’язати ОСОБА_1 повертати малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_3, після закінчення часу на відвідування дитини, визначений за рішенням суду.
6. Зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_3 про місце перебування малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 під час побачень, згідно п. 2,3 рішення суду.
7. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 1000 гривень - відмовити.
8. Стягнути з ОСОБА_3 витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 82 гривні.
9. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 46 гривень 50 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання повного рішення суду.
Суддя: