Справа №2- 188/10

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 р.

Суворовський районний суд міста Одеси у складі

головуючого судді - Кисельова В.К.

при секретарі – Калініченко О.О.

за участю позивачів за зустрічним позовом – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення,  зняття з реєстраційного обліку, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними,  -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2005р. ОСОБА_3 звернулась з позовом  до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення,  зняття з реєстраційного обліку.  Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 Однак в АДРЕСА_1 залишається проживати ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_1. Позивачка стверджує, що при  спробі вийти до належній їй на праві приватної власності квартири, була зроблена перешкода зі сторони відповідачки ОСОБА_2, що порушує її права як власника. Крім того, реєстрація відповідачів в квартирі також  порушує її права як власника квартири. На підставі викладеного, позивачка просила зобов’язати відповідачів не перешкоджати їй у здійсненні права власності, шляхом зобов’язання відповідачів виселитися із спірної квартири, а також зобов’язати ВГРІФО Суворовського РВ УМВС України в Одеській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Рішенням Суворовського  районного суду м. Одеси від 31.08.2005р. позов ОСОБА_3 був задоволений та зобов’язавно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні належній їй 1/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1, у тому числі кв. 8, виселити відповідачів з кв. 8 та зняти з реєстраційного обліку. (Т.1., а.с.23)

 Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.07.2006р. було залишено без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2005р. (Т.1., а.с. 94-95)

Однак ухвалою колегії суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 10.12.2007р., рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2005р., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06.07.2006р. було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулись з зустрічним позовом  до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними.

Так, позивачі за зустрічним позовом просять визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 1/5  частини будинку АДРЕСА_1 від 02.08.2005р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З., зареєстрований у реєстрі за № 1936. Вони вважають, що вказаний договір повинен бути визнаний недійсним у частині передачі покупцю ОСОБА_3 жилої кімнати № 20-4 площею 13,8 кв. м. кухні № 21-1 площею 10,7 кв. м, жилої кімнати № 21-2- площею 12,8 кв. м..

Позивачі стверджують, що  у продавця ОСОБА_4 не було  підтвердженого права власності, щодо вищевказаного майна у житловій споруді  по АДРЕСА_1 а саме щодо жилої кімнати № 20-4 площею 13,8 кв. м,  кухні №21-1 площею 10,7 кв.м., жилої кімнати №21-2, площею 12,8 кв.м..

При цьому вони посилаються на рішення  Ленінського районного суду міста Одеси від 12 травня 1998 року, яким було  встановлено станом, що  на 1967-1968 роки в технічних документах ОМБТІ приміщення „20-4”, „21-1”, „21-2” плану були вказані, проте вони були відсутні, так як були напіврозвалені,   а також те, що вищевказані  приміщення були  побудовані ОСОБА_7, та являються самовільно побудованими, не прийнятими у експлуатацію.

За таких же обставин, позивачі просять визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 60/100 частин будинку АДРЕСА_1 від 28.11.2006р., укладеного між ОСОБА_5 та  ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої   приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Надоховською Т.О., у реєстрі за № 302 від 22.04.2004р., посвідчений  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., у реєстрі за № 1791.

Під час судового засідання представник позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_11 позовні вимоги підтримав, а також підтвердив обставини заявлених позовних вимог. В останнє судове засідання ОСОБА_11 не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_5   зустрічні    позовні вимоги  ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не визнала, вважаючи себе добросовісним набувачем.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала та підтримала заявлені нею зустрічні позовні вимоги. Так, вона пояснила в АДРЕСА_2 вона проживала з 1968р., оскільки ОСОБА_12 віддав вищевказану квартиру батькам її батька, як оплату за те, що він у них відпочивав. Квартира потребувала капітального ремонту, який  був проведений за рахунок сім’ї ОСОБА_2. В свою чергу, ОСОБА_12 пообіцяв переоформити квартиру на сім’ю ОСОБА_2, однак навпаки квартиру оформив на себе. В 1996р. ОСОБА_4, невістка ОСОБА_12 подала до суду позов про виселення ОСОБА_2 з вищевказаної квартири. Вищевказана справа розглядалась на протязі декілька років, після чого провадження по справі було закрито, у зв’язку з відмовою сторін від своїх вимог.   В той же час,   ОСОБА_2 пояснила, що будь-яких правовстановлюючих документів на АДРЕСА_2 у неї не має, та оформити перебудовані приміщення вона не змогла.

ОСОБА_1 також не визнала позовні вимоги ОСОБА_3, оскільки вважала, що їх з матір’ю незаконно виселили з кв. № 8, в якій вони проживали багато років.

Відповідачка ОСОБА_4 про розгляд справи була повідомлена через оголошення в пресі, оскільки за адресою на території Німеччини вона не проживає.

Представники Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також  КП „ОМБТІ та РОН” про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає,  що позовні вимоги  ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення, зняття з реєстраційного обліку, а також зустрічні  позовні вимоги  ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Так, судом  встановлено,  що  ОСОБА_2 постійно проживала будинку в АДРЕСА_3, у зв’язку з чим сплачувала комунальні послуги по квартирі, на неї також були відкриті особисті рахунки щодо сплати за користування газопостачанням, телефонного зв’язку, кабельного телебачення, електропостачання, водокористування. (Т.1., а.с.68-79)

При цьому ОСОБА_2 вважала себе власником цієї квартири, оскільки саме її сім’я відбудувала дану частину житлового будинку та постійно мешкала в ній з 1968р..

 В обґрунтування зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 та ОСОБА_13 посилаються також на рішення Ленінського районного суду м. Одеси від 12.05.1998р., за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, визнання договору дарування частково недійсним, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про власності частково недійсним, про визнання договору частково недійсним. (Т.1 а.с. 123-125)  

Однак вищевказане рішення було скасовано Одеським обласним судом та справу направлено на новий розгляд. Наступне судове рішення від 10.08.1999р. також було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Одеси від 27.01.2003р. провадження за позовними вимогами сторін було закрито. (Т.1, а.с. 130)

    Частиною 3 ст. 61 ЦПК України встановлено,  що    обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній,  господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної  сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть  участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці  обставини.

    Таким чином, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Одеси від 12.05.1998р. було скасовано та не набрало законної сили, а тому не можуть прийняти до уваги обставини, які були встановлені у вищевказаному рішенні суду.

    З матеріалів справи вбачається, що за договором  купівлі-продажу 1/5  частини будинку АДРЕСА_1 від 02.08.2005р., який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З., зареєстрований у реєстрі за № 1936, у власність ОСОБА_3 перейшла 1/5 частина домоволодіння АДРЕСА_1 Вищевказана 1/5 частина складалась в цілому з трьох житлових кам’яних будівель, зазначених на схематичному плані під літерами „А”, „Б”, „В”, загальною житловою площею 324,9 кв.м., та надвірних споруд : „Г”, „Д”, „Ж”, „И”, „К”, „Л”, „М”, „С”, „Ф” – сараїв, „З” – вбиральні, „У”- гаражу, 1,3,4 – огорожі, розташованих на земельній ділянці розміром 2172 кв.м., що знаходиться у фактичному користуванні.  

В користування покупця переходила в тому числі із літ. „В”, приміщення 20-4 жила кімната, площею 13,8 кв.м., 21-1 кухня, площею 10,7 кв.м., 21-2 жила кімната площею 12,8 кв.м., в яких проживали ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_1. (Т1., а.с. 6-7)

На теперішній час домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано в цілому за ОСОБА_5, у тому числі у власність ОСОБА_5 перейшли спірні приміщення 20-4 жила кімната, площею 13,8 кв.м., 21-1 кухня, площею 10,7 кв.м., 21-2 жила кімната площею 12,8 кв.м.. (Т.1., а.с. 186)

Так, за договором купівлі-продажу від 28.11.2006р., який був укладений між ОСОБА_5 та  ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої   приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Надоховською Т.О., у реєстрі за № 302 від 22.04.2004р.,  посвідчений  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., у реєстрі за № 1791, ОСОБА_5 придбала 60/100 частин будинку АДРЕСА_1 від 28.11.2006р., у тому числі 1/5 частину домоволодіння, яка належала ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 02.08.2005р. (Т1., а.с. 192-193)

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 самовільно зробила реконструкцію домоволодіння № 12 по вул. Одарія та переобладнала житлові приміщення в будинку на нежитлові. На теперішній час, квартира АДРЕСА_4 не існує, оскільки переобладнані у нежитлові приміщення у складі торгового центру. (Т2., а.с. 45-54).

В процесі судового розгляду справи ОСОБА_5 не наполягала на заміні позивача, тобто замість колишнього власника приміщення – ОСОБА_3, а також не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору.

В позовних вимогах ОСОБА_3 посилається на ст. 48 Закону України «Про власність».

Згідно ч. 2 ст. . 48 Закону України «Про власність» власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його  права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням  володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Закон України „Про власність” втратив чинність на підставі Закону N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007,3р..

Стаття 391 ЦК України в редакції 2003р. встановлює, що власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На теперішній час, ОСОБА_3 вже не є власником 1/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 а тому не має право вимагати захисту права, якого  у неї не існує.

Крім того, квартира АДРЕСА_4 не існує, оскільки переобладнана  у нежитлові приміщення у складі торгового центру.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення, зняття з реєстраційного обліку необхідно  відмовити.

Суд також вважає, що не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5  про визнання частково недійсним  договору купівлі-продажу 1/5  частини будинку АДРЕСА_1 від 02.08.2005р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського   нотаріального     округу Сорокою Л.З., зареєстрований у реєстрі за № 1936, а також про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу 60/100 частин будинку АДРЕСА_1 від 28.11.2006р., укладеного між ОСОБА_5 та  ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої   приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Надоховською Т.О., у реєстрі за № 302 від 22.04.2004р., який був  посвідчений  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., у реєстрі за № 1791.

Так, суд вважає, що ОСОБА_3, а також ОСОБА_5 є добросовісними набувачами, які придбали відповідні частини домоволодіння за договорами купівлі-продажу, які були посвідчені належним чином.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надали суду жодного доказу того, що ОСОБА_3, а також ОСОБА_5 є недобросовісними набувачами.

    Статтею 388 ЦК України встановлено, що якщо  майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і  не  міг
знати  (добросовісний  набувач), саме  власник має право витребувати це
майно від набувача, у тому числі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

    ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також не надали суду жодного документу, який підтверджує факт виникнення у них права власності на АДРЕСА_2, а сам факт  самовільного будівництва та реконструкції не є підставою для виникнення права власності, в силу ч. 2 ст. 376 ЦК України.

    В зв’язку з даними обставинами, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають право заявляти позовні вимоги до добросовісних набувачів  про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки таке право мають виключно власники майна, яке було вибуло з їх володіння поза їх волею.    

    Крім того, судом також не встановлено обставин, які свідчать про недійсність вищевказаних правочинів, які передбачені ст.ст. 215-236 ЦК України.

    Таким чином, ОСОБА_3, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є належними позивачам за поданими позовними вимогами, у зв’язку чим, не мають право на задоволення позовів.

    Судові витрати також не підлягають стягненню на користь сторін, оскільки у задоволенні позовів було відмовлено.  

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 388,391 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 209, 212-215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.   У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення, зняття з реєстраційного обліку – відмовити.

2.    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5

про визнання частково недійсним  договору купівлі-продажу 1/5  частини будинку АДРЕСА_1 від 02.08.2005р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З., зареєстрований у реєстрі за № 1936,

а також про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу 60/100 частин будинку АДРЕСА_1 від 28.11.2006р., укладеного між ОСОБА_5 та  ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої   приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Надоховською Т.О., у реєстрі за № 302 від 22.04.2004р., який був  посвідченого  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., у реєстрі за № 1791 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з   дня отримання повного рішення суду.

Суддя