Справа № 22-1991/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Прачук Л.І.
Категорія : 19.27 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду від 26 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства ’’Банк Форум’’ про визнання кредитного договору недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Радивилівського районного суду від 26 жовтня 2010 року в позові ОСОБА_2 до ПАТ ’’Банк Форум’’ про визнання кредитного договору недійсним відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що банк не має право отримувати іноземну валюту від позичальника як оплату за користування кредитом (проценти). Суд не дослідив статут та внутрішнє положення банку на предмет його права надавати споживчі кредити в іноземній валюті, та не досліджено письмового дозволу (ліцензії) банку на право видачі кредиту готівковою іноземною валютою та на право банку прийняття готівкової валюти в погашення кредиту. Згідно з дозволом НБУ наданим відповідачем у нього відсутнє право операцій з готівковою валютою, що судом не було враховано.
Крім того, в письмовому дозволі НБУ №22-1 від 04.12.2001 року виданого відповідачу не зазначеного такого виду операції як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті.
Суд не врахував, підпункт ’’г’’ п. 4 ст. 5 Декрету КМУ про систему валютного регулювання і валютного контролю, де зазначено, що індивідуальної ліцензії потребує операція використання іноземної валюти на території України як засобу платежу – банком здійснювалося неправомірне нарахування та стягнення з позивача процентів за кредит у іноземній валюті. Крім того, судом не застосовано п.6 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ від 30.005.2007 року № 200, де використання готівкової валюти для погашення кредиту не передбачено, норми Закону про національний банк України, положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене Постановою Правління НБУ від 29.08.2005 року №281.
Договір який суперечить Декрету КМУ ’’Про систему валютного регулювання і валютного контролю’’ від 19.02.1993 року № 15-93 повинен був визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що оспорюваний правочин вчинений у письмовій формі, з дотриманням всіх вимог, передбачених чинним законодавством, та між позивачем та відповідачем погоджено всі істотні умови договору. Підстави для визнання договору недійсним відсутні.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача наявна Банківська ліцензія №62 від 03.12.2001 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України ’Про банки і банківську діяльність’’, дозвіл №62-3 на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України ’’Про банки і банківську діяльність’’, згідно з додатком до цього дозволу, виданих НБУ АКБ ’’Форум’’.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
За таких обставин, оскільки у відповідача наявна відповідна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
І виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, якщо саме вона надавалась за договором, то і проценти за кредитним договором можуть бути сплачені в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Радивилівського районного суду від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :