Справа № 2-942

2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Приймак Г. І.

при секретарі Герман В.Ф.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на слідуючі обставини.

03 лютого 2009 року між ним та відповідачем по справі був укладений договір позики грошових коштів на суму 17000 /сімнадцять тисяч/ гривен, які ОСОБА_2 зобов’язався повернути до 20 березня 2009 року. На підтвердження укладання договору позики та його умов, відповідач дав позивачу розписку, якою підтвердив отримання грошової суми у розмірі 17000 гривен та зобов’язався повернути позивачу у зазначений вище строк.

Однак взяте на себе зобов’язання відповідач не виконав, навпаки уникає його та наміру повертати борг не має. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу по договору позики в примусовому порядку в сумі 17000 грн., державне мито у розмірі 170 грн., та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав. Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав. Вислухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти..., а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Із копії розписки /а.с. 5/ видно, що позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 17000 гривен, а цю суму грошей ОСОБА_2 зобов’язався повернути до 20 березня 2009 року.

Судом з достовірністю встановлено, що між сторонами був укладений договір позики на суму 17000 гривен, на підтвердження укладення договору позики та його умов позивачем надана суду розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем вказаної грошової суми, що відповідає вимогам ч.2 ст. 1047 ЦК України.

Також судом встановлено, що відповідач не виконав умов договору, а саме не повернув суму боргу у встановлений договором строк, чим порушив вимоги ст. 1049 ЦК України, яка передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми боргу з відповідача, яка складає 17000 гривень, підлягають задоволенню, як основані на законі.

Керуючись ст. ст. 58, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, ст. 1046-1050 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 17000 /сімнадцять тисяч/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: державне мито в сумі 17 0 /сто сімдесят/ грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 /сто двадцять/ гривень.

Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.