Судове рішення 2-3361/10 від 16.12.2010

Судове рішення #12507692

Код суду 2703

Справа № 2-3361/10

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 серпня 2010 року м. Севастополь

Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді Фисюк О.І.,

за участю секретарів – Одажиу Л.І., Ільченко Г.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – Олійникова Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Севастопольської філії про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2010 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Севастопольської філії (далі ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання недійсними кредитного договору № SEH0GF0336619Н, укладеного між сторонами 25.06.2005 Р. та договору іпотеки, укладеного сторонами 29.06.2005 р. Позов мотивований тим, що відповідачем при укладенні кредитного договору про надання їй кредиту в грошовій одиниці – іноземній валюти (доларах США) були порушені норми чинного законодавства України. Так позивач зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не має відповідної індивідуальної ліцензії на надання кредитів в іноземній валюті; при оформленні нею документів на отримання кредиту нею були надані довідки про доходи в національній валюті України, насьогодні ж доходи позивача стали значно меншими, а курс долара відносно гривні значно „виріс”, тобто у зв’язку з обесціненням національної валюти та ростом курсу долара США їй необхідно повернути банку кредитні кошти вдвічі більше, ніж було отримано. Тобто на даний час позивач вважає умови кредитного договору несправедливими, тому що вони значно погіршують фінансовий стан позичальника.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим і просить в його задоволенні відмовити. Так в своїх запереченнях на позов відповідач вказує на наявність у банку повноважень (відповідного дозволу) на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України відповідно до ЗУ „Про банки та банківську діяльність”. Доводи позивача щодо несправедливості умов кредитного договору відповідач вважає безпідставними, оскільки стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, тому ОСОБА_1, укладаючи зазначений договір усвідомлював, що курс долару не є незмінним незалежно від настання економічної кризи. Відповідач також зазначив, що ОСОБА_1 при укладенні договору кредиту ніхто не змушував до його укладення, тобто позичальником в момент укладення кредитного договору були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальника прийняти ці умови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.06.2005 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений іпотечний кредитний договір № SEH0GF0336619Н, згідно пункту 1.1. даного договору банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 24.06.2025 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 35882,00 дол. США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 27000,00 дол. США та на сплату страхових платежів у сумі 8882,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитором відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, на строк до 24.06.2025 р.

ПАТ КБ «Приватбанк» виконав свої договірні зобов’язання в повному об’ємі та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 35882,00 дол. США.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню кредиту, сторонами був укладений іпотечний договір від 09.06.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1313.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несправедливість умов кредитного та іпотечного договорів, на порушення відповідачем при укладені зазначених договорів чинного законодавства України щодо можливості укладення таких договорів в іноземній валюті в порушення вимог ст. 524 ЦК України, ст.35 ЗУ „Про Національний банк України” та Декрету Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Крім того, позивач вказує на суттєву зміну обставин, якими вона керувалася при укладенні кредитного та іпотечного договорів, які були укладені в іноземній грошовий одиниці доларах США, а саме, зріст курсу долара США по відношенню до національної валюти України, і те, що вона не могла передбачити настання такої ситуації, коли їй необхідно буде повернути суму кредиту вдвічі більшу ніж за одержану.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги зазначені доводи позивача, оскільки при укладення кредитного та іпотечного договорів сторонами додержано вимоги до письмової форми договору, ОСОБА_1 до банку чи в суд із заявою про тлумачення даного договору не зверталася, тобто текст та положення договору їй зрозумілі, крім того, недійсним договір також не визнаний, заборгованості за кредитним договором позивач не має, щомісячні платежі сплачує, і цей факт сторонами не оспорюваний.

Доводи представника відповідача щодо недійсності кредитного договору та договору іпотеки з причини укладення кредитного договору в доларах США, суд вважає необґрунтованими на підставі наступного.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

1. - ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

1. - залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

2. - залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

3. - інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ „Приватбанк” 04.12.2001 р. отримав банківську ліцензію № 22, зареєстровану Національним Банком України 19.03.1992 р. за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також банком отримано дозвіл № 22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з Додатком до цього Дозволу.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати суд, відповідно до ст.88 ЦПК України відносить на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Севастопольської філії про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя - підпис

Копія вірна: Суддя Ленінського

Районного суду м. Севастополя О.І. Фисюк

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 31

29 жовтня 2010 року

Справа № 2-2747/2010

ОСОБА_1

99038, м. АДРЕСА_2

Ленінський районний суд м. Севастополя направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 06 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” в особі Севастопольської філії про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, для відома.

Додаток: копія рішення суду від 06 серпня 2010 р. на 1-му арк.

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя О.І. Фисюк

вик. помічник судді

Бедринець-Давидова В.О.