Код суду 2703

Справа № 2-2986/2010

 Категорія № 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

20 жовтня 2010 року                                     м. Севастополь

Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Фисюк О.І.,

при секретарі – Одажиу Л.І., Ільченко Г.О., Кіриченко Н.М.,

Григор’євій К.Д.,    

за участю представника позивача – Бадретинової Ю.В.,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в               м. Севастополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства „Банк „Фінанси і Кредит” в особі Севастопольської філії Акціонерного товариства „Банк „Фінанси і Кредит” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства „Банк „Фінанси і Кредит” про захист прав споживачів, зустрічним позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства „Банк „Фінанси і Кредит” про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2010 р. позивач Акціонерне товариство „Банк „Фінанси і Кредит” в особі Севастопольської філії Акціонерного товариства „Банк „Фінанси і Кредит” (далі АТ „Банк „Фінанси і Кредит”) звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 813/07-И, укладеним 12.09.2007 р., в розмірі 1176120,62 грн., у тому числі: 860,609,93 грн. – заборгованість за кредитом, 106081,47 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 5555,00 грн. – заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 203874,22 грн. – пеня за прострочку платежу. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно якого останньому був виданий кредит в сумі 110000,00 дол. США зі строком погашення до 10.09.2027р. з щомісячним графіком погашення кредиту. Крім того, між банком та ОСОБА_5 в забезпечення кредитного договору був укладений договір поруки, згідно якому вона зобов’язалася за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 кредитного договору. Однак, в порушення своїх договірних зобов’язань відповідачі не забезпечили виконання зазначених договорів, у зв’язку з чим за кредитним договором утворилася заборгованість, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В процесі розгляду даної цивільної справи відповідачем ОСОБА_5 до суду надано зустрічний позов до АТ „Банк „Фінанси і Кредит” про визнання недійсним договору поруки № 813/07-И-П, укладеного 12.09.2007 р. Зустрічний позов мотивований тим, що договір поруки, в порушення ст. 203 ЦК України, був укладений не уповноваженою особою – заступником керуючого Севастопольської філії ОСОБА_7, яка не має право укладати кредитні договори та договори поруки. ОСОБА_5 вважає зазначений договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України також з причин укладення його в іноземній валюті в той час, коли законодавством передбачено виконання зобов’язання у грошовій валюті України. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що банк не мав відповідних повноважень на укладення договорів в іноземній валюті та отримувати за договором відсотки та пеню у валюті, оскільки це, на її думку, не відповідає ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 1046, 1054 ЦК України. Тобто, на думку відповідача, кредитний договір є нікчемним договором в частині нарахування процентів та пені в доларах США, а тому договір поручительства не має визначної ціни і є безгрошовим.

Представник АТ „Банк „Фінанси і Кредит” у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить суд його задовольнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити, в казуючи на наявність у банку повноважень на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України відповідно до ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004 р., у зв’язку з чим представник банку вважає доводи позивача за зустрічним позовом щодо нікчемності кредитного договору безпідставними.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, надавши право представляти свої інтереси представникові, який у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні. Разом з тим підтримав зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12.09.2007 р. між В АТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_4 (позичальник) був укладений кредитний договір № 813/07-И, згідно якому банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, тимчасовості, платності кредитні ресурси в сумі  110000,00 дол. США зі сплатою процентної ставки 12,5 % річних (пп.2.1, а.с. 18).

Згідно умов кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит в повному об’ємі до 10.09.2027 р. шляхом щомісячних аннуітетних платежів, в які входять проценти за користування кредитом (пп. 3.2). Позикодавець зобов’язався додержуватись графіку зниження розміру заборгованості, який є додатком № 1 до кредитного договору. В разі прострочки повернення кредиту та/або сплати процентів, позичальник взяв на себе обов’язок сплатити банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочки. Випадок недодержання позичальником графіку розміру заборгованості сторони передбачили як підставу для дострокового погашення кредиту (пп. 3.4, 3.6, 3.1).

На виконання умов кредитного договору згідно заяві на видачу готівки          № 1 від 12.09.2007 р. ОСОБА_4 отримав готівкою суму кредиту в розмірі 555500,00 грн. еквівалентну 110000,00 дол. США (а.с. 9). Тобто банком свої договірні зобов’язання виконані належним чином та виданий кредит у зазначеній в договорі сумі.

Як свідчать матеріали справи, 12.09.2007 р. між АТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_5 (поручитель) в забезпечення повернення кредиту укладено договір поруки № 813/07-И-П, відповідно до якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором № 813/07-И від 12.09.2007 р., укладеному між кредитором та боржником (пп. 1.1, а.с. 12). Згідно умов даного договору в разі невиконання боржником зобов’язань по договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручительство припиняється з припиненням забезпеченого зобов’язання.

Станом на 12.03.2010 р. заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором становить 1176120,62 грн., в тому числі: 860,609,93 грн. – заборгованість за кредитом, 106081,47 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 5555,00 грн. – заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 203874,22 грн. – пеня за прострочку платежу.

10.12.2009 р. АТ „Банк „Фінанси та Кредит” звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з вимогами про сплату заборгованості за кредитом, процентам щомісячної комісії, яка утворилася, та достроково повернути суму кредиту (листи за вих. № 5902, № 5903, а.с 13-14).

У зв’язку з тим, що відповідачем свої договірні зобов’язання не виконані належним чином, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає позов АТ „Банк „Фінанси та Кредит” законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі нижченаведеного.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України,  якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами б), в) підпункту 3.4 кредитного договору банк має право в тому числі вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих відсотків, неустойки згідно з умовами договору у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору у випадках: коли позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі здійснив зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або на сплату відсотків та комісійної винагороди згідно з пунктами 3.2, 4.3, 4.4, 4.8 кредитного договору; коли позичальник за вимогою банку не сплатив в передбачених договором випадках неустойку (штраф, пеню).

Тобто, суд дійшов висновку про додержання банком всіх необхідних вимог договору та закону

Доводи представників відповідачів та зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 щодо недійсності окремих положень кредитного договору в частині укладення його в доларах США, суд вважає їх необґрунтованими на підставі наступного.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-     неторговельні операції з валютними цінностями;

1.   -     операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

2.   -     ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

1.   -     залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

2.   -     залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

3.   -     інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).  

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи,

Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, суд вважає позов П АТ „Райффайзен Банк Аваль” законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд відносить на відповідача.

Постановою правління АО «Райффайзен Банк Аваль» від 12.11.2007 р. № П-122/3 назву „Севастопольська філія ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було  змінено на: „Центральне Севастопольське відділення Кримської республіканської дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» перейменоване на Публичне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».  

Публичне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов’язками Відкритого акціонерного товариства  «Райффайзен Банк Аваль».

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 543, 554, 610, 611, 612, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської Дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської Дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (р/р 290931576 в ЦСВ КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 20680287) заборгованість за кредитним договором 014/011/73/76725 від 30.07.2008 р. в сумі  104 135   (сто чотири тисячі сто тридцять п’ять) грн. 86 коп.

Стягнути ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської Республіканської Дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (р/р 290931576 в ЦСВ КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 20680287) судовий збір в сумі 1700   (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд                            м. Севастополя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

    Суддя

 /підпис/

Згідно з оригіналом:                                            

Суддя Ленінського районного

 суду м. Севастополя                                       О.І. Фисюк