Код суду 2703

Справа № 2-1904/2010

Категорія 24                                                                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

08 листопада 2010 року                               м. Севастополь

Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Фисюк О.І.,

при секретарях – Одажиу Л.І., Кіриченко Н.М., Григор’євій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в                  м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи: Генеральна прокуратура України, Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі, про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи: Генеральна прокуратура України, Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі, про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 94550,64 грн. за державним обов’язковим особистим страхуванням робітників прокуратури у зв’язку зі втратою 20 % працездатності в результаті захворювання у зв’язку з виконанням службових обов’язків робітника прокуратури. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працюючи в органах військової прокуратури, отримав 20 відсоткову втрату професійної працездатності, що встановлено Севастопольською центральною міською медико-соціальною експертною комісією, і відповідно до Постанови КМУ № 486 від 19.08.1992 р. «Про затвердження порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури» звернувся до НАСК «Оранта» із заявою про виплату йому відповідного страхового відшкодування, але зазначена заява відповідачем не була задоволена і надано пояснення, що він проходив службу у військовій прокуратурі, є військовослужбовцем і тому його страхування здійснюється на підставі Постанови КМУ № 488 «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати страхових сум їм та членам їх сімей». Позивач, не погодившись із відмовою НАСК «Оранта» у виплаті страхового відшкодування  саме за Постановою КМУ № 486, звернувся до суду з даним позовом для захисту свого невизнаного права.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, раніше у судових засіданнях позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, пояснюючи тим, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування за Постановою КМУ № 486 «Про затвердження порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури», оскільки відсутні підстави вважати погіршення здоров’я позивача страховою подією, крім того, позивачем не дотримано порядку оформлення та надання повного пакету документів згідно з вимогами Постанови КМУ № 486 в обґрунтування виплати йому страхового відшкодування як працівнику прокуратури. Так, відповідач вважає, що в даному випадку позивачу відповідно до наданих документів можлива виплата страхового відшкодування на підставі Постанови КМУ № 488 «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати страхових сум їм та членам їх сімей».  У зв’язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 як таких, що не засновані на законі.

Представник третьої особи – прокуратури також вважає позов ОСОБА_1 незаконним та необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що в період з 29.06.1988 р. по листопад 2005 року ОСОБА_1 працював на посаді слідчого по особливо важливим справам воєнної прокуратури Військово-Морських Сил України. За час проходженням військової служби в органах воєнної прокуратури ОСОБА_1 придбав захворювання, пов’язані з проходженням військової служби, та втратив професійну працездатність, яка складає 20 %, що підтверджено довідкою Військово-лікарняної комісії від 01.10.2004 р. за вих. № 1/88/497 та довідкою МСЕК м. Севастополя серії 2018 АИ               № 009735 від 11.10.2004 р. (а.с. 8, 11 т. І).

У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 був застрахованою особою відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» та Постанови КМУ № 486 від 19.08.1992 р. «Про затвердження порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури», він 12.10.2004 р. звернувся до НАСК «Оранта» із заявою та доданими до неї документами про виплату йому відповідного страхового відшкодування у зв’язку з визначенням ступеня втрати його професійної працездатності (а.с. 7 т. І).

Разом з тим, НАСК «Оранта» своїм листом від 04.11.2004 р. за вих. № 471 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі ненадання останнім необхідного пакету документів з боку Військової прокуратури та відсутності підстав для настання страхового випадку, та запропоновано оформити документи для виплати страхового відшкодування відповідно до Постанови КМУ № 488 «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати страхових сум їм та членам їх сімей» (а.с. 26 т. І).

Суд, розглянувши позовну заяву в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази в їх сукупності, вважає позов ОСОБА_1 незаконним та необґрунтованим на підставі нижченаведеного.

Відповідно до ст.ст. 13, 461 ЗУ «Про прокуратуру» військові прокуратури входять в систему органів прокуратури, а на посади прокурорів і слідчих військових прокуратур призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.

Згідно з ч. 4 ст. 50 ЗУ «Про прокуратуру» життя та здоров’я працівників прокуратури (прокурорів і слідчих) підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.10.2007 р. № 10-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 50 ЗУ «Про прокуратуру» визнано, що військовослужбовці військових прокуратур, які перебувають на посадах прокурорів (ст. 56 ЗУ «Про прокуратуру») і слідчі прокуратури є працівниками прокуратури України, на яких поширюється дія ст. 50 ЗУ «Про прокуратуру», у випадках, коли страхова подія сталася при виконанні ними прокурорських повноважень.

Положеннями частини 5 ст. 50 ЗУ «Про прокуратуру», у системному зв’язку з якою застосовується ч. 4 цієї статті до прокурорів і слідчих військових прокуратур, встановлено, що в разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв’язку з виконанням службових обов’язків , прокурор, слідчий прокуратури одержує компенсацію  в розмірі від ступеня втрати працездатності і в разі його загибелі із зазначених причин сім’ї або утриманця загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою і призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника в розмірі його місячного посадового окладу.

Порядок та умови державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури затверджено постановою КМУ від 19.08.1992 р. № 486, підпунктом «б» пункту 7 якого визначено, що страхових виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні або у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків – у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у процентному відношенні від суми страхування на випадок загибелі або смерті. Даний Порядок затверджено постановою КМУ № 488 відповідно до ст. 50 ЗУ «Про прокуратуру», тому в зазначеному підпункті йдеться про застосування положень ч. 5 цієї статті, а не інші страхові виплати.

Тобто, відповідно до цих положень прокурор, слідчий прокуратури одержує страхову виплату не у зв’язку з будь-якою втратою працездатності при проходженні служби, а лише в тому разі, коли у зв’язку з виконанням службових обов’язків (прокурора, слідчого прокуратури) сталися каліцтво або інвалідність. Даний висновок ґрунтується також на положеннях п. 13 зазначеного Порядку згідно з якими для визначення права на виплату страхових сум у випадках, передбачених у підп. "б" п. 7 Порядку застрахований оформляє у відповідному органі прокуратури та подає страховику такі документи: заяву за вказаною в додатку № 2 до Порядку формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчену в нотаріальному порядку, документ, що посвідчує особу застрахованого.

Питання про інвалідність застрахованого й ступень втрати працездатності вирішуються медико-соціальними експертними комісіями відповідно до Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221.

Страхові події, які сталися під час виконання прокурорами та слідчими прокуратури функцій військової служби, підпадають під іншу категорію страхових виплат, передбачених Постановою КМУ № 488 «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати страхових сум їм та членам їх сімей».

Таким чином, залежно від обставин настання страхової події, факт якої підтверджений належним чином, підлягає застосуванню відповідне законодавство.

В даному випадку ОСОБА_1 отримав направлення на проходження огляду МСЕК від військово-лікарняної комісії у зв’язку з проходженням військової служби, і довідка про результати вивчення ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби (однак не встановлено інвалідності) видано в порядку, передбаченому Постановою № 488, а не відповідно до Постанови № 486.

Отже, суд дійшов висновку про те, що Генеральна прокуратура України відповідно до ст. 50 ЗУ «Про прокуратуру» та п. 3 Постанови КМУ № 486 є страхувальником працівників прокуратури лише у випадках настання страхових подій, зазначених у п. 7 Порядку (в разі загибелі, смерті, втрати працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва). В даному випадку факту настання страхової події, передбаченої п. 7 Порядку судом не встановлено. Крім того, необхідного пакету документів, передбаченого підпунктом «б» пункту 7 Порядку ОСОБА_1 суду не надано.

З урахуванням наведеного суд вважає позов ОСОБА_1 до НАСК «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування саме відповідно до постанови КМУ № 486 – незаконним та необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати суд відповідно до ст.88 ЦПК України відносить на позивача.

    На підставі наведеного, керуючись ЗУ «Про прокуратуру»,  постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 р. «Про затвердження порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури», Кабінету Міністрів України № 488 «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати страхових сум їм та членам їх сімей», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи: Генеральна прокуратура України, Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі, про стягнення суми страхового відшкодування – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя   (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                                 О.І. Фисюк

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 31, тел. 54-55-80

15 листопада 2010 року

Справа № 2-4441/10

ОСОБА_4 і

99055, АДРЕСА_1

Ленінський районний суд м. Севастополя направляє на Вашу адресу копію заочного рішення від 29.10.2010 р. по цивільній справі за позовом Комунального закладу «Севастопольський протитуберкульозний диспансер» до ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку , для відома.

Додаток: копія заочного рішення від 29.10.2010 р. (на 1-у арк.).

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя                                           О.И. Фисюк  

вик. помічник судді

Бедринець-Давидова

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 31, тел. 54-55-80

15 листопада 2010 року

Справа № 2-4441/10

ОСОБА_4 і

99055, АДРЕСА_1

Ленінський районний суд м. Севастополя направляє на Вашу адресу копію заочного рішення від 29.10.2010 р. по цивільній справі за позовом Комунального закладу «Севастопольський протитуберкульозний диспансер» до ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку , для відома.

Додаток: копія заочного рішення від 29.10.2010 р. (на 1-у арк.).

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя                                           О.И. Фисюк