Справа № 2-2264\10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровника О.В.
при секретарі : Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Страхової компанії «Граве Україна» про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку у зв?язку з затриманням трудової книжки та стягнення моральної шкоди та вихідної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інпро» заробітної плати, не виплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку у зв?язку з затриманням трудової книжки та стягнення моральної шкоди та вихідної допомоги.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона була прийнята 03 жовтня 2008 року в Першій Київській філії Закритого акціонерного товариства Страховій компанії “ІНПРО” по переводу з Страхової компанії “Спектр” на посаду начальника відділу по роботі з посередниками.
На попередній посаді провідного фахівця управління регіонального продажу ЗАТ «СК «Спектр» її посадовий оклад дорівнював 3000 грн. В ЗАТ «СК «Інпро» її посадовий оклад дорівнював 4500 (Чотири тисячі п’ятсот) гривень. Вона розписувалася за отримання заробітної плати в відомості, також гроші перераховували їй на картковий рахунок.
18 травня 2009 року після сформування Лівобережного відділення ЗАТ СК “ІНПРО”, ОСОБА_2 була переведена на посаду заступника начальника відділення.
З жовтня 2009 року без попередження та належних підстав її заробітна плата була зменшена на 50 %.
27 листопада 2009 року ОСОБА_2 написала заяву про звільнення, але оскільки її заяву з вказівкою на те, що вона звільняється внаслідок порушення роботодавцем трудового договору, керівництво відмовилося прийняти, нею була подана заява з даним формулюванням через канцелярію підприємства.
З наказом про звільнення ознайомлена не була.
30 листопада 2009 року у ОСОБА_2 вилучили всі документи та майно, вона підписала обхідний лист у відділі обліку про здачу полісів. Трудову книжку їй не віддали. Розрахунок не провели, у зв'язку з чим вона вважає, що порушено її права та просить стягнути з відповідача ЗАТ «СК «ІНПРО» невиплачену їй заробітну плату у розмірі 6750 (Шість тисяч сімсот п’ятдесят) гривень за період з 01.10 по 30.11.2009 року, винести рішення про негайне виконання рішення щодо виплати заробітної плати за один місяць, стягнути вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.12. по 17.12.2009 року, стягнути середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку, стягнути з відповідача у відшкодування завданої мені моральної шкоди 5000 (П?ять тисяч) гривень та покласти на відповідача судові витрати, пов?язані з розглядом даної справи, а саме відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, наданої адвокатом, у розмірі 3000 (Три тисячі) гривень.
В судовому засіданні позивач та її представник свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував та подав зустрічний позов про відшкодування працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству. В подальшому відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і місце судових засідань не з'являвся на судові засіданні і після повторної неявки 07 грудня 2010 року судом була винесена ухвала про залишення зустрічного позову без розгляду.
Також відповідач повідомив про перейменування та надав відповідні документи про те, що 23 грудня 2008 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради було внесено зміни до статуту та змінено найменування ЗАТ «Страхова компанія «ІНПРО» на ЗАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна» (код ЄДРПОУ 19243047), яка залишила за собою всі права та обов'язки ЗАТ «Страхова компанія «ІНПРО». відповідачем за позовом слід вважати ЗАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА»
Суд, вислухавши пояснення сторін, прийшов до висновку про те, що заявлений позов підлягає задоволенню частково. До такого висновку суд приходить згідно з таким:
Як вбачається з доданих матеріалів позивачка була прийнята 03 жовтня 2008 року на посаду начальника відділу по роботі з посередниками в Першій Київській філії Закритого акціонерного товариства Страховій компанії “ІНПРО” по переводу з ЗАТ « Страхової компанії “Спектр” .
27 листопада 2009 року у зв'язку з порушенням умов трудового договору, саме безпідставного зменшення заробітної плати ОСОБА_2 подала заяву про звільнення у зв'язку з порушенням трудового договору, яка була зареєстрована за вхідним №841/1 від 27.11.09 року . Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.
З наказом про звільнення позивачка ознайомлена не була та не отримала трудової книжки. Розрахунок по невиплаченій заробітній платі проведений не був.
Дії відповідача суперечили вимогам ст.47 КЗпП України, згідно якої “Власник, або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях: “при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.”
Суд скептично відноситься до тверджень відповідача, що податки сплачувалися тільки з суми, що перераховувалася на картковий рахунок позивачки, оскільки обов'язок по сплаті податків покладений на роботодавця, і його ухилення від цього обов'язку не є підставою для визнання отримання заробітної плати у меншому обсязі. Тим більше, що факт отримання заробітної плати у розмірі 4500 гривень також було підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_4 Суд вважає переконливими доводи позивачки з приводу того, що вона переводилася з одного підприємства на інше в зв'язку з необхідністю поліпшення умов праці, а саме більшої заробітної плати.
Крім того, відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Переведення з одного місця роботи на інше проводиться за попереднім листуванням, тобто підприємство, яке бажає, щоб даний працівник працював у них звертається до підприємства, організації де працівник працює на даний час. Виходячи з цього ОСОБА_2 була достатньо кваліфікованим працівником, щоб запропонувати їй кращі умови праці.
Також суд враховує те, що відповідач визнав існуючу заборгованість по заробітній платі та 10 грудня 2009 року перерахував на картковий рахунок позивачки 1495 грн.06 коп. і вважає, що на дану суму повинна бути зменшена заборгованість по невиплаченій заробітній платі.
Судом встановлено, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача для отримання заробітної плати. Оскільки відповідач із своєї вини не виплатив належну їй заробітну плату суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму виходячи із середньомісячного заробітку починаючи з дня звільнення до дня постановлення рішення. Тобто оскільки суд установив при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, то на підставі ст. 117 КЗпП потрібно стягнути на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку - по день постановлення рішення.
При припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як ст. 44 КЗпП, так і іншими нормами закону.
Якщо ж трудовий договір розривається на вимогу працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, вихідна допомога стягується на його користь у розмірі тримісячного середнього заробітку, коли колективним договором не передбачено більшого її розміру.
Стосовно завданої моральної шкоди, слід зауважити наступне.
Відповідно до статті 268 ЦК України на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не поширюється.
Але винятком з цього правила є правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди:
- заподіяної працівникові у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя - застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП). Позивачка звернулася до суду саме у визначений законом термін.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді. Тому моральна шкода полягає в тому, що позивачку, яка має на утриманні двох малолітніх дітей: 4-х та 9-ти років змусили звільнитися, а це потягло за собою позбавлення спокою, порушило нормальний уклад життя, вона була позбавлена заробітку і це все сталося внаслідок грубого порушення відповідачем трудового законодавства.
Але суд вважає, що в даному випадку моральна шкода повинна бути задоволена у розмірі 2500 (Дві тисячі п'ятсот) гривень, що відповідає тяжкості заподіяних страждань.
Стосовно стягнення з відповідача оплати на правову допомогу то суд вважає це за можливе виходячи з таких розрахунків. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 27.04.2006, № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір компенсації не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Договір укладений позивачкою з ПП «Юридична фірма «Радник» 14 грудня 2009 року. Як пояснила позивачка та представник за ордером, на ознайомлення із матеріалами справи було витрачено 4 години, також чотири години було витрачено на написання позовної заяви.
З 1 листопада 2009 року мінімальна заробітна плата встановлювала 744 грн., а 40% відповідно 297,60 грн., які помножені на 8 дають 2380, 80 грн.
31 березня 2010 року було проведено попереднє судове засідання на якому було відповідачем було надано зустрічний позов. Для ознайомлення з позовом та складення заперечень було витрачено 4 години та 1 година на попереднє судове засідання. З 1 січня 2010 року мінімальна заробітна плата складала – 869 грн., 40% - 347,60 грн.
347,60 х 5 =1738
З 1 квітня 2010 року мінімальна заробітна плата складала 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Оплата за наступні засідання повинна бути вирахована наступним чином, згідно розміру мінімальних заробітних плат:
353,60 х 2 години = 707,20
355,20 х 2 години = 710,40
355,20 х 1 годину = 355,20
362,80 х 1 годину = 362,80
368,80 х 2 години = 737,60
Тобто, сумуючи вищевикладене оплата на правову допомогу згідно граничних норма повинна дорівнювати 6992 гривні, тому суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3000 ( Три тисячі) гривень.
На судовому засіданні відповідачі були відсутні. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, 12,79,88, 209, 212,213,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період з 01.10 по 30.11.2009 року у розмірі 5512,97 грн.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна» на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку у сумі 13500 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ЗАТ СК “Інпро” як середньомісячну заробітну плату – 3825 грн. за час вимушеного прогулу з 01.12. по 16.12.2009 року
Стягнути на користь ОСОБА_2 з ЗАТ СК “Інпро” як середньомісячну заробітну плату – 54 000 грн. за час затримки розрахунку з 30.11.2009 року по день винесення рішення
Допусти негайне виконання рішення щодо виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 4500 (Чотири тисячі п?ятьсот) гривень
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна» на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої мені моральної шкоди 2500 грн.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна» на користь ОСОБА_2 3000 грн. у відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, наданої адвокатом.
Стягути з Закритого акціонерного товариства «ГРАВЕ Україна» на користь держави оплату судового збору у розмірі 768 гривень 38 коп. та 120 гривень відшкодування витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: