Справа № 33-449/2010 р. Головуючий у І інстанції – Кутовий Ю.С.
Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миронцова В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И В:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, не працюючого,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Судом ОСОБА_1 був визнаний винуватим в тому, що він 20 жовтня 2010 року близько 13 год. 00 хв. в АДРЕСА_1, Чернігівської області керував автомобілем, державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам справи, не вжив заходів до всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, прийшов до хибного висновку про його вину в скоєнні правопорушення. Вказує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки автомобілем він не керував, займався його ремонтом біля будинку, де проживає його мати, проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння йому ніхто не пропонував, про складений адміністративний протокол він нічого не знав. Справа судом розглянута без його участі та з порушенням вимог ст. 268 КУпАП. Зазначає, що складений відносно нього адміністративний протокол та дії інспектора по його складанню не відповідають вимогам чинного законодавства. Накладаючи адміністративне стягнення, судом не були враховані вимоги ст. 33 КУпАП. Наголошує, що позбавлення права керування транспортними засобами для нього є суворим стягненням. Крім того, вказує, що належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та закрити провадження або призначити покарання у вигляді громадських робіт.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 своєї провини не визнав та посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі зазначив, що суд безпідставно наклав на нього адміністративне стягнення, оскільки ті обставини події, які викладені в протоколі про адмінправопорушення не відповідають дійсності, оскільки такої події не було, йому ніхто не пропонував пройти медогляд на стан сп’яніння і він не відмовлявся від медогляду.
Заслухавши ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, яким була надана належна оцінка.
Так, із оголошених в засіданні суду пояснень свідка ОСОБА_2, які він надіслав до апеляційного суду вбачається, що 20.10.2010 р. близько 13 години працівники ДАІ зупинили автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який вийшовши з автомобіля почав сперечатися з працівниками ДАІ. Він їхав на автомобілі, хоча почав говорити, що він стояв, а не їхав. Перебував з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме, запах алкоголю з роту, невиразна мова, почервоніння обличчя. На запитання працівника ДАІ чи згоден він пройти перевірку в лікарні на стан алкогольного сп’яніння той категорично відмовився, не пред’явив працівникам ДАІ документів та посвідчення водія та повідомив, що ніяких пояснень давати не буде, в лікарню не поїде, від підписів та отримання копій відмовився. Повідомив, що затримувати працівники ДАІ не мають права, замкнув свій автомобіль та пішов в бік центру міста.
Крім зазначених пояснень свідка ОСОБА_2 вина ОСОБА_1 в скоєні адмінправопорушення підтверджується аналогічними поясненнями свідка ОСОБА_3 та дослідженими судом матеріалами справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення СВ1 № 014113 від 20.10.2010 року, складеного на ОСОБА_1, останній керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 2). Від підпису в протоколі, від дачі пояснень та від проходження освідування на стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Твердження ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, щодо невідповідності дійсності обставин які викладені в протоколі, а також відсутності свідків на час його складання, а також його інші доводи викладені в апеляції з приводу обставин події скаржником не доведені, будь-які докази в підтвердження викладеного ним не надані і такі факти не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому на думку суду дані твердження є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 6).
За таких підстав, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують той факт, що правопорушник був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи поштового конверта з постановою суду останній був ознайомлений 16.11.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Корюківського районного суду Чернігівської області 5 листопада 2010 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області В.М. Миронцов