Справа № 22ц-5870/2010 Головуючий у 1-й інстанції Бараненко С.М.
Категорія – цивільна Доповідач Шевченко В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Лакізи Г.П.,
суддів: Шевченка В.М., Бобрової І.О.,
при секретарі Марченко О.О., Штупун О.М.,
за участю: представника позивача – адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 29 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення земельного сервітуту,
в с т а н о в и в:
В липні 2010 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просив встановити постійний безоплатний земельний сервітут на право доступу до вигрібної ями, яка знаходиться на земельній ділянці для обслуговування будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1, що перебуває в користуванні ОСОБА_7 З метою доступу до вигрібної ями зобов”язати відповідачку знести 2 метри встановленого нею паркану в місці, де розташована вигрібна яма АДРЕСА_2.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 29 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю. Встановлено ОСОБА_8 постійний безоплатний сервітут на право доступу до вигрібної ями, яка знаходиться на земельній ділянці для обслуговування будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1, що перебуває в користуванні ОСОБА_7 З метою доступу ОСОБА_8 до вигрібної ями зобов”язано ОСОБА_7 знести 2 метри встановленого нею паркану в місці, де розташована вигрібна яма належного ОСОБА_8 будинку за адресою АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що спірна вигрібна яма була збудована незаконно, без розроблення технічної документації, з порушенням ДБН В.2.2-15-2005 та „Положення про порядок проектування і експлуатацію зон санітарної охорони джерел водозабезпечення та водопроводів господарсько-питного призначення” від 18.12.1982 року № 2640-82. При прийнятті рішення суд незаконно застосував норми ст.ст. 98, 100 ЗК України та ст.215 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
По справі встановлено, що ОСОБА_8 проживає та є власником АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.10).
Відповідачка ОСОБА_7 проживає та є власником АДРЕСА_1, тобто являється сусідкою позивача.
Будинок позивача був обладнаний каналізацією з виводом в вигрібну яму.
Також судом достовірно встановлено, що ОСОБА_7 в 2009 році встановила паркан між земельними ділянками.
Зазначені обставини визнаються сторонами і підтверджуються долученими до справи документами.
Виходячи зі встановлених судом обставин і правової суті спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що ОСОБА_8, у відповідності із вимогами ст.ст.98,100 ЗК України вправі вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування вигрібної ями, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в користуванні ОСОБА_7 і обґрунтовано встановив земельний сервітут на право доступу позивач до вигрібної ями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вигрібна яма і каналізація до неї, існували ще до того, як позивач придбав будинок і він нею постійно користувався, тому встановлення міською радою меж користування земельними ділянками між сторонами призвело до конфлікту і позбавило можливості позивача користуватись вигрібною ямою.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що прийнятим судом рішенням порушуються право ОСОБА_7 на безпечне для життя і здоров”я довкілля, оскільки чинним законодавством не визначено можливості надання земельного сервітуту до вигрібної ями на будівництво якої відсутня проектно- дозвільна документація.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначена каналізаційна споруда була тривалий час в користуванні мешканців присадибних земельних АДРЕСА_1. При цьому, виходячи із фахової підготовки в галузі землевпорядкування укладачів Актів обстеження прибудинкової території, апеляційний суд бере до уваги акт, який був складений комісією у складі посадових осіб Новгород-Сіверської райдержадміністрації від 19 листопада 2010 року, а не відповідний акт та план-схему, складені спеціалістом з юридичних питань виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради (а.с.88-90). В зазначеному акті обстеження, складеному спеціалістами із землевпорядкування та архітектури Новгород-Сіверської райдержадміністрації вбачається що нормальне господарське обслуговування, використання садиби ОСОБА_8 неможливе без каналізаційної ями, якою багато років користується позивач, і яка в даний час знаходиться на огородженій земельній ділянці по вул. Черняка, 4 належній ОСОБА_7
Проте, встановлюючи рішенням суду земельний сервітут на право доступу до вигрібної ями в цілому, і зобов”язавши ОСОБА_7 знести два метри встановленого паркану в місті, де розташована вигрібна яма належного ОСОБА_8 будинку, суд першої інстанції не звернув уваги, що сервітутне право надає його суб”єкту право обмеженого користування чужою земельною ділянкою, яке може мати різний обсяг залежно від конкретного виду сервітуту.
У зв”язку з наведеним, коли виявлене порушення норм матеріального права не впливає на головний висновок суду першої інстанції, щодо права позивача, на безоплатне користування земельною ділянкою відповідачки, і обставини справи судом першої інстанції були встановлені повно і правильно, рішення суду необхідно змінити.
Тому необхідно встановлюючи ОСОБА_8 сервітут щодо земельної ділянки ОСОБА_7,. викласти другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: „для забезпечення можливості позивачу здійснювати право користування та обслуговування каналізаційної споруди (вигрібної ями), яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_7, необхідно зобов”язати останню знести частину паркану між точками 1 і 4 та надати ОСОБА_8, право доступу до вигрібної ями згідно з точками 1, 2, 3, 4 позначеними на схемі присадибних АДРЕСА_1, яка є додатком до акту комісійного обстеження від 19 листопада 2010 року, затвердженого першим заступником голови Новгород-Сіверської райдержадміністрації 23 листопада 2010 року.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 29 вересня 2010 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: „для забезпечення ОСОБА_8 права користування та обслуговування каналізаційної споруди (вигрібної ями), розташованої на земельній ділянці ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, зобов”язати ОСОБА_7 знести частину паркану між точками 1 і 4 та надавши ОСОБА_8 право доступу до вигрібної ями згідно з точками 1, 2, 3, 4 позначеними на схемі присадибних АДРЕСА_1, яка є додатком до акту комісійного обстеження від 19 листопада 2010 року, затвердженого першим заступником голови Новгород-Сіверської райдержадміністрації 23 листопада 2010 року.
В іншій частині рішення Новгород-Сіверського районного суду від 29 вересня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: