Справа №22ц-6512/2010 Головуючий у першій інстанції – Жовток Є.А.
Категорія – цивільна Доповідач – Бойко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого-судді КВАЧА М.О.
суддів: БОЙКО О.В., ДЕМЧЕНКО Л.М.,
при секретарі: Пільгуй Н.В.
з участю: відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ріпкинського районного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ріпкинського районного суду від 19 жовтня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ „ВАБ Банк”, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 14126 грн. 89 коп. заборгованості за кредитним договором, 4553 грн. 87 коп. заборгованості по відсотках, 1337 грн. 13 коп. штрафу, 200 грн. 18 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові ПАТ „ВАБ Банк” відмовити, вважаючи, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується з розрахунком заборгованості, встановленої рішенням суду, посилаючись на те, що прострочена заборгованість по кредиту становить 5 504 грн. 27 коп., тому вимога позивача про стягнення на його користь 14 126 грн. 89 коп. є незаконною. На думку апелянта, неправильно розраховано розмір відсотків з простроченої заборгованості, є невідомими підстави нарахування штрафних санкцій. Також апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув заборгованість по кредиту і з його поручителя, оскільки його ще не було визнано боржником, а поручитель несе відповідальність виключно за боргами. Крім того, відповідач не погоджується з висновком суду про стягнення з нього судового збору, зазначаючи, що він має пільги по його оплаті.
У судовому засіданні відповідачі підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 січня 2008 року між ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір про надання кредиту в сумі 16 500 грн. строком по 17 січня 2011 року зі сплатою 24% річних за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання взятих зобов”язань, що випливають із кредитного договору від 17.01.2008 року, між ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та ОСОБА_9 був укладений договір поруки від 17.01.2008 року, відповідно до яких поручитель ОСОБА_9 взяла на себе зобов”язання відповідати перед банком по зобов”язаннях ОСОБА_6
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 21 вересня 2010 року становить 20 017 грн. 89 коп., що підтверджується розрахунком позивача, який не спростований відповідачкою.
З таким висновком суду 1 інстанції погоджується і апеляційний суд.
Доводи апелянта стосовно того, що суд невірно вказав розмір заборгованості, із-за чого невірно визначив розмір пені та відсотків, не можуть бути взяті до уваги, оскільки з даного приводу суду не наданого жодного доказу, наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований.
Не дають підстав для скасування рішення суду і доводи апелянта про те, що судом безпідставно стягнуто заборгованість з поручителя ОСОБА_9, оскільки вони ґрунтуються на невірному розумінні відповідачем норм законодавства.
Так, згідно з ч.ч 1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 не виконуються в повному обсязі зобов?язання по кредитному договору, а тому він є боржником по виконанню зобов”язань за кредитним договором, повинен відповідати перед кредитором, разом з ним відповідно до вимог законодавства несе відповідальність і поручитель.
Доводи апелянта про порушення судом процесуальних норм при розподілі судових витрат не заслуговують на увагу, оскільки, враховуючи, що на користь позивача в даному випадку стягуються вже понесені ним судові витрати, розподіл витрат проведений судом з дотриманням положень ст. 88 ЦПК України.
Враховуючи, що рішення суду 1 інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду 1 інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Ріпкинського районного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: