Справа № 11-800/2010 р.                                        Головуючий у І інстанції – Іващенко А.І.

Категорія – ст. 286 ч. 2 КК України.                                  Доповідач – Оседач М.М.

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            9 грудня 2010 року                    колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді –         Навозенко Л.С.          

суддів –                 Карнауха А.С., Оседача М.М.  

з участю прокурора –         Хомазюка О.М.

адвоката -                           ОСОБА_1

потерпілої -                         ОСОБА_2

засудженого -                     ОСОБА_3              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2010 року, -

      В С Т А Н О В И Л А:

    Цим вироком:

                    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Шостка, Сумської області, зареєстрований     за адресою     АДРЕСА_1, мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, працюючий  водієм у ФОП     „ОСОБА_4.”, неодружений, із неповно - середньою освітою,

            раніше не судимий,

    - засуджений: за ст. 286 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України до 1 року 8 місяців обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки; за ст. 135 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом  часткового складання призначених покарань, остаточно призначено                ОСОБА_3 покарання у виді 2 років обмеження волі  з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.  

    Постановлено судом стягнути із засудженого ОСОБА_3:

    - на користь фінансового відділу Новгород-Сіверської райдержадміністрації з якого фінансується Новгород-Сіверська  центральна районна  лікарня у сумі 11 грн. 30 коп.;

    -  на користь фінансового Управління Чернігівської обласної державної адміністрації з якого фінансується  КЛПЗ „Чернігівська обласна лікарня” у сумі 3 048 грн. 36 коп.;

    - на користь потерпілої ОСОБА_2  25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.  

    Вироком суду ОСОБА_3 визнаний судом винним і засуджений за те, що 18 червня 2010 року, близько 03 год. 30 хв., в порушення вимог п. 2.1(а) ПДР України, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, в порушення вимог п. 2.9 (в) ПДР України, керуючи мотоциклом „Каwаsаkі” не зареєстрованого в установленому порядку, рухався по вул. Б.Майстренка м. Н-Сіверський і в порушення вимог п. 2.3 (г) ПДР України  перевозив в якості пасажира ОСОБА_2 без мотошолому. На ділянці проїзної частини вказаної вулиці, поблизу Новгород-Сіверського Будинку культури, водій ОСОБА_3 за допомогою засобів керування мотоциклом, під час руху, різко змінював швидкість руху та різко гальмував керованим мотоциклом, після чого відбулося випадіння пасажира ОСОБА_2 на проїзну частину.  

    Дії водія мотоциклу „Каwаsаkі” ОСОБА_3, не відповідали вимогам п.п. 2.3, 2.1 ПДР України і перебували в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.  

    Внаслідок вищевказаної пригоди, потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.  

    В свою чергу, водій ОСОБА_3, своїми діями поставивши потерпілу ОСОБА_2 у небезпечний для життя стан, не надав допомоги потерпілій, яка внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження та завідомо залишив останню в небезпеці, з місця дорожньо-транспортної пригоди зник. Після падіння з мотоциклу потерпіла ОСОБА_2 знаходилася без свідомості на проїзній частині дороги.  

    Не погоджуючись з даним вироком суду , адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій свого підзахисного просить вирок змінити, застосувати до останнього ст. 75 КК України звільнивши від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, виключити з вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Також порушує питання про зменшення стягнутого судом розміру у відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій до 12 500 грн. Вважає, що призначене судом покарання є явно несправедливим внаслідок суворості і таке, що не відповідає особі засудженого, наслідкам скоєних злочинів та обставинам справи, а визначений судом розмір моральної шкоди на користь потерпілої є завищений. На думку захисту, у суду були всі підстави застосувати ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання, оскільки засуджений працює водієм і ця робота є його єдиним джерелом доходу. Одночасно звертає увагу, що в дорожньо – транспортній пригоді є наявною вина і самої потерпілої, яка порушила вимоги ПДР, проігнорувавши обов’язки пасажира, що також в значній мірі повинно було враховано судом при призначенні покарання.

    Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання поданої апеляції, засудженого, який підтримав таку позицію свого адвоката, думку прокурора, вважавшого вирок суду законним та обґрунтованим, а подану апеляцію безпідставною, міркування потерпілої щодо поданої апеляції, яка повністю погодилась з такими доводами, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3  у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду, достовірність якого ніким з учасників процесу не оспорюється.

    Дії засудженого ОСОБА_3 за ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України судом кваліфіковано вірно.

    Доводи адвоката про те, що суд призначив засудженому занадто суворе покарання, позбавлені підстав.

          Як слідує із вироку, судом при призначенні покарання ОСОБА_3 було враховано тяжкість та всі обставини скоєних злочинів, а також було враховано дані про особу засудженого та ряд обставин, що пом’якшують покарання, і що обставин, які обтяжують покарання, по справі не встановлено.

    Обираючи вид та міру покарання засудженому ОСОБА_3 місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення покарання засудженому за ст. 286 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки по справі є декілька обставин, що пом’якшують покарання засудженого. При цьому  суд врахував, що засуджений до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завданий матеріальний збиток, має позитивні характеристики з місця проживання і роботи.

    На думку колегії суддів, призначене судом покарання за сукупністю злочинів є справедливе і достатнє для виправлення і перевиховання засудженого, тому, підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не знаходить.

    Та обставина, що засуджений ОСОБА_3  працює водієм і ця робота є його єдиним джерелом доходу, не спростовує доцільності призначення йому додаткового покарання. Як видно з обставин справи, ОСОБА_3 грубо порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого постраждала людина та з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, чим залишив її в небезпеці, а тому без позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами не можливо попередити скоєння ним нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

        Колегія суддів не може погодитись і з доводами сторони захисту про необхідність врахування при призначенні покарання засудженому тих обставин, що з боку самої потерпілої мали місце порушення обов’язків пасажира, які призвели до тяжких наслідків. З цього приводу колегія суддів констатує, що забезпечення виконання пасажирами вимог користування мотошоломами покладається на водія.

          Посилання адвоката на необхідність зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2, на думку колегії суддів задоволенню не підлягає.   

    Так, як слідує з матеріалів справи, суд вірно задовольнив частково позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 стосовно відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням моральних страждань потерпілої, негативних наслідків, та визначив розмір відшкодування з урахуванням ступеня вини засудженого.

    Таке відшкодування на користь потерпілої моральної шкоди буде реальним при виконанні, не призведе до збагачення потерпілої, а тільки у об’єктивно повній мірі компенсує завдану шкоду, згладить, зменшить або взагалі усуне негативні наслідки від даної події. Крім того, в суді апеляційної інстанції потерпіла зазначила, що на даний час ОСОБА_3 відшкодував заподіяну моральну шкоду в розмірі, що визначив суд першої інстанції, про те не надала суду яких не будь підтверджуючих документів.

    Вирок суду є законним, обґрунтованим та справедливим, а тому зміні не підлягає.

    Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженого судового рішення не встановлено.   

              Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:   

    Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого                ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без змін.

                        Судді:

    М.М. Оседач Л.С. Навозенко А.С. Карнаух