Справа № 22ц – 6523/2010 р.                             Головуючий у першій інстанції

                            Триголова В.М.

Категорія – цивільна                                                Доповідач – Мамонова О.Є.

                                          У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого:   ПОЗІГУНА М.І.,

суддів:               ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.,

при секретарі: ОСОБА_5,

з участю: відповідача ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7, позивача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про звільнення від сплати боргу по аліментах, -

в с т а н о в и в:

   В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 листопада 2010 року і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невірну оцінку судом наданих доказів.

   Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено, звільнено ОСОБА_8 від сплати боргу по аліментах на користь ОСОБА_6 на сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 27 травня 2007 року по 27 травня 2010 року у розмірі 18568 грн. 47 коп., нараховані державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції.

   Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що про втрату виконавчого листа апелянт дізналась лише в 2010 році при зверненні до державного виконавця, який пояснив, що при розформуванні військової частини виконавчий лист був втрачений.

    Апелянт не погоджується з посиланням суду першої інстанції на положення ст. 191 СК України, яка регламентує час, з якого призначаються аліменти, але в даному випадку аліменти призначені рішення суду в 2001 році, а тому вважає, що положення даної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

    На думку апелянта, суд першої інстанції повинен був застосувати положення ст. 194 СК України, відповідно до якої аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше ніж три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

    В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_6, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим.

    Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її адвоката, які просили задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_8, який наполягав на законності рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла внаслідок непред’явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання ОСОБА_6

З даним висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає матеріалам справи та ґрунтується на вимогах чинного сімейного законодавства.

     По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 12 липня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 11).

     Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 квітня 2001 року стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 26 березня 2001 року до повноліття дитини.

Стягнення аліментів провадилось за місцем служби ОСОБА_8

      Із довідки військової частини А 4503 № 49 від 01.08.2003 року вбачається, що виконавчий лист щодо утримання аліментів з ОСОБА_8 був відправлений на адресу виконавчої служби в м. Ніжин з військової частини 29 січня 2003 року за вихідним номером № 51 (а.с. 10). Але при пересилці він був загублений.

     Дублікат виконавчого листа був отриманий відповідачкою в 2010 році і пред’явлений нею до виконання 27 травня 2010 року (а.с. 8).

     27 травня 2010 року за заявою ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження за вказаним дублікатом виконавчого листа, одночасно в заяві відповідачка просила нарахувати заборгованість по аліментах за останні 3 роки (а.с. 6).

     Відповідно до довідки відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції від 22 липня 2007 року заборгованість за останні три роки по виплаті аліментів становить 18568 грн. 47 коп. (а.с. 24).

     Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2001-2010 років сторони по справі продовжували спільне життя.

     В травні 2010 року спільне життя було припинено за ініціативою відповідачки і  саме тоді вона пред’явила виконавчий лист до виконання.

      Статтею 197 СК України передбачено, що суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджені аліменти.

      Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_6 не було надано суду доказів, які б підтверджували поважність причини непред’явлення виконавчого листа до виконання протягом 2001-2010 років.

Доводи апеляційної скарги про те, що про втрату виконавчого листа ОСОБА_6 дізналась лише у 2010 році, не можуть бути взяті до уваги, оскільки з її пояснень в суді апеляційної інстанції вбачається, що стягнення аліментів на її розрахунковий рахунок було припинено в 2003 році, про що їй було достеменно відомо, і з того часу вона до виконавчої служби з приводу неотримання нею аліментів не зверталась.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.

     Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

     Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 листопада 2010 року – залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                         Судді: