Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1302/21

Провадження №2/433/469/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов вищезазначений позов, в якому в обґрунтування позовних вимог зазначено, що у січні 2021 року позивач дізналась, що відповідач має намір продати житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернулась до відповідача, домовившись про ціну та всі істотні умови вони уклали договір купівлі-продажу. Позивач сплатила відповідачу повну вартість будинку, про що була складена відповідна розписка. Відповідач передала позивачу ключі від будинку, технічний паспорт та всі відповідні документи на будинок. Відповідач від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ухиляється, позбавляючи позивача можливості зареєструвати право власності. Відповідач була зобов`язана з`явилися до приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Гапочки Е.Г. для посвідчення договору купівлі-продажу 09 липня 2021 року о 10-00 годині. Однак, з невідомих причин, до нотаріуса не з`явилася, внаслідок чого їй було направлено повідомлення, в якому було запропоновано з`явитися до нотаріуса 21 липня 2021 року. Вказане повідомлення відповідач отримала 17.07.2021, однак з невідомих причин до нотаріуса знову не з`явилася. На підставі викладеного, позивач просить визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за нею право власності на вказане майно.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 09 вересня 2021 року відкрито провадження у даній справі.

Позивач в судове засідання не з`явилась, суду надала заяву, згідно якої просила справу розглянути без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, суду надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що судовий розгляд справи можливий за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до такого.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано власниками, по Ѕ частці кожному, житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину від 13.11.2008, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.11.2021 та копіями свідоцтв про право на спадщину від 13.11.2008.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , яка діє також як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 купила, а ОСОБА_2 продала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач сплатила відповідачу повну вартість будинку, про що була складена відповідна розписка від 29.01.2021.

Відповідач передала позивачу ключі від будинку, технічний паспорт та всі відповідні документи на будинок.

Відповідач була зобов`язана з`явилися до приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Гапочки Е.Г. для посвідчення договору купівлі-продажу 09 липня 2021 року о 10-00 годині. Однак, з невідомих причин, до нотаріуса не з`явилася, внаслідок чого їй було направлено повідомлення, в якому було запропоновано з`явитися до нотаріуса 21 липня 2021 року. Вказане повідомлення відповідач отримала 17.07.2021, однак з невідомих причин до нотаріуса знову не з`явилася.

Позивач зазначає, що даний час вона не має можливості оформити вищевказаний правочин у нотаріальному порядку, оскільки відповідач фактично ухиляється від нотаріального посвідчення даного правочину.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до частини 3 статті 640 ЦК України вбачається, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Суд звертає увагу на те, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів", яким частину третю статті 640 ЦК викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК виключено слова "та державної реєстрації". Таким чином, з цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше.

Аналогічна позиція викладена в пункті 2 листа ВССУ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13

Суд враховує положення абз. 4 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким передбачено, що у зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Так, згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Крім того, вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 06.09.2017 по справі № 6-1288цс17. Згідно вказаної постанови, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

У даному випадку між сторонами мають місце саме зазначені вище правовідносини.

З огляду на вищезазначене, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов укладеного між ними правочину купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, фактично відбулося повне виконання правочину, даний правочин відповідає дійсній волі сторін, що підтверджується матеріалами справи, однак підстави для нотаріального посвідчення вказаного правочину відсутні з незалежних від позивача зазначених вище обставин. Вказаний правочин на даний час не потребує державної реєстрації, а тому порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

На підставі ст. 328, 334, 638, 655 ЦК України, керуючись ст. 10, 12, 76-81, 259, 263-265, 273 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задовольнити у повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 01 липня 2021 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , яка діяла також як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , з іншої сторони, за яким ОСОБА_1 купила, а ОСОБА_2 продала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який складається: «А» - житловий будинок; «а» - прибудова; «ґ1» - ґанок; «В» - гараж з оглядовою ямою; «Г» - літня кухня; «г» - тамбур; «Пг» - погріб; «Д» - сарай; «Ж» - сарай; «Е» - вбиральня; 4-5 - огорожі; 6 - водопровід.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя П.С. Гавалешко

16.11.21