Справа № 560/6502/21

РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А.  розглянувши адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1      до  Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області      про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 64% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та в частині не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1978 по 28.06.1982.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту з 01.09.1978 по 28.06.1982.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області області встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020року.

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 до моменту здійснення перерахунку.

5. Рішення суду в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

6. Покласти обов`язок на головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати до суду звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач отримувала у розмірі 90% суддівської винагороди. Рішенням ГУПФ України у Хмельницькій області від 11.05.2021 року №3768-3086/Г-03/8-2200/21 проведено з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% суддівської винагороди.

Згідно рішення відповідача слідує, що до загального стажу роботи на посаді судді для обчислення довічного грошового утримання судді не зараховано половину строку навчання у вищому юридичному закладі.

Крім того, у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання із 90% до 64%.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що при здійсненні перерахунку відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності до частини третьої статті 142 Закону №1402.

Враховуючи, що стаж на посаді судді становить 28 років, щомісячне довічне грошове утримання обчислено в розмірі 66 % суддівської винагороди (50 % - за 20 років роботи, 8 * 2 %=16 % - за 8 років роботи; 50 % +16 % =66 %). Підстави для обчислення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% з урахуванням до стажу судді половини строку навчання на юридичному факультеті відсутні. Зарахування іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді Законом України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачено.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої він заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення та нарахування пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно із ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач є суддею у відставці та отримувала з 01.12.2015 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі 560/4248/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки №105 від 11.03.2020 виданої ТУ ДСА в Хмельницькій області з 19 лютого 2020 року, з урахуванням виплачених сум.

У цьому рішенні суд дійшов висновку, що з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі положень  Закону України №1402-VIII.

На виконання вказаного рішення суду, ГУ ПФУ у Хмельницькій області проведено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 %, про що повідомлено листом від 11.05.2021. У цьому листі вказано, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Підстави для виконання рішень судів в розмірі 90% суддівської винагороди відсутні.

Також судом встановлено, що згідно копії диплому НОМЕР_1 та довідки Нетішинського міського суду, у період з 09.09.1978 по 06.06.1982 позивач навчалась в Харківському юридичному інституті. Також, згідно вказаної довідки, позивач працювала суддею з 22.06.1987 по 30.11.2015.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (який набрав чинність 30.09.2016) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з частиною 5 статті 142 Закону № 1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

На час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Згідно з ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Аналогічна правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці).

Отже, з 19.02.2020 при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача відповідачем правомірно обраховано, виходячи з положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII.

Посилання позивача на необхідність застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, під час проведення перерахунку пенсії позивачу, є  помилковими, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений відповідачем в порядку, який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Така відмінність полягає в тому, що пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), проте виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. Законом № 2453-VI було передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11-р/2018 - у розмірі 15 мінімальних заробітних плат), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає зовсім інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді, в даному випадку місцевого суду, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ст. 135), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142).

Отже, чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, що свідчить про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за грошовим утриманням (розміром щомісячної суддівської винагороди) за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.

Зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 90 % суддівської винагороди при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020, тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас, спірним у даній справі є також незарахування позивачу до стажу на посаді судді, що дає право на відставку і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті.

Так, згідно довідки Нетішинського міського суду про розрахунок стажу позивача на посаді судді Нетішинського міського суду,  у період з 09.09.1978 (дата призначення) по 06.06.1982 (дата звільнення) позивач навчалась в Харківському юридичному інституті.

Визначення стажу судді врегульоване статтею 137, абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Крім цього, згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI  до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI  (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності  Законом №192-VIII, яким  Закон № 2453-VI  було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом №2453-VI діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Отже, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду  від 14 травня 2021 року по справі №414/529/17.

Таким чином, підлягає зарахуванню до стажу позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, оскільки умова стосовно роботи на посаді судді не менше як 10 років дотримана (позивач працювала суддею з 22.06.1987 року до 30.11.2015).  

Отже, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, предметом судового розгляду можуть бути лише правовідносини, які вже виникли і пов`язані з захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Спору щодо обмеження довічного грошового утримання на час звернення позивача у цій справі до суду не існує.

Судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який відсутній, що суперечить приписам КАС України.

Отже, така вимога заявлена передчасно, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1,3    ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід присудити здійснені ним судові витрати в розмірі 908 грн.

Позивач також просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання виплати пенсії у межах стягнення за один місяць, про що суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Із зазначеного слідує, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак зобов`язання вчинити дії, в тому числі перерахувати та виплатити пенсію, є вимогою немайнового характеру та, відповідно, не є тотожною за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов`язальний характер. Тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов`язання виплати пенсію у межах стягнення за один місяць.

Також позивачем заявлено прохання про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, про що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №804/5361/16 та від 26 березня 2020 року по справі №823/175/17.

Керуючись  статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті та здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням раніше виплачених сум).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 листопада 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя   Д.А. Божук