16.11.2021

Справа № 431/4078/21

Провадження № 1-кп/431/566/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. м. Старобільськ Луганської області

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.,

за участю секретаря Коцини Ю.С.,

прокурора Самойленко Т.О.,

захисника Носової Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Старобільського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12021131580000180 від 07.08.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бутове Старобільського району Луганської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців не має, не інваліда, депутатом не обирався, раніше судимого:

22.06.2007 Старобільським районним судом Луганської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням на 1 рік;

03.10.2008 Старобільським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, згідно ст. 71 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 22.06.2007, остаточно на 1 рік 1 місяць позбавлення волі;

21.11.2011 Старобільським районним судом Луганської області за ч.1 ст. 304, ч.1 ст. 187, ч.2, ст. 307, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років;

28.02.2012 Старобільським районним судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, згідно ч.4 ст.70 КК України приєднано частину покарання за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 21.11.2011, остаточно на 5 років 3 місяці позбавлення волі, звільнений 02.12.2016 з Суходольської ВК на підставі відбуття строку покарання; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, та угоду про визнання винуватості від 16.08.2021 року, укладену між прокурором Старобільської окружної прокуратури Самойленко Т.О. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Носової Ю.М., -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 07 серпня 2021 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись по вул. Комарова, с. Титарівка, Старобільського району, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку страху у населення, а також порушить громадську безпеку, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, здійснив дзвінок з власного мобільного телефону, з карткою пакету послуг оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , на гарячу лінію «101» та «102», після чого повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу спричинення ним вибуху за допомогою гранати РГД-5 у приміщенні будівлі готелю «Астра», що розташоване за адресою: м. Старобільськ, вул. Шевченко, буд. 2, що в подальшому призвело до породження паніки та порушення нормального ритму життя населення, внесення дезорганізації у функціонування державних установ, а також до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

16.08.2021 року між прокурором Старобільської окружної прокуратури Самойленко Т.О. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника адвоката Носової Ю.М., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, яка була направлена до суду разом з обвинувальним актом.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_1 беззастережно та в повному обсязі визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився на призначене покарання за ч.1 ст.259 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, зі звільненням від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України в повному обсязі, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 та ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Захисник Носова Ю.М. в підготовчому судовому засіданні прохала суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену у її присутності між прокурором Старобільської окружної прокуратури Самойленко Т.О. та її підзахисним обвинуваченим ОСОБА_1 .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до правил ст.ст.468,469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 16.08.2021 року між прокурором Старобільської окружної прокуратури Самойленко Т.А. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Носової Ю.М., відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.259 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчився, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу або його продовження, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу…

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з огляду на те, що санкція ч. 1 ст. 259 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі, засобами та знаряддями вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення є мобільний телефон марки «NOKIA», моделі С2 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕН 2: НОМЕР_3 , та сім-карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером: НОМЕР_1 , суд вважає, що на підставі ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України їх необхідно конфіскувати у власність держави.

Відповідно до п.п. 1, 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, вирішити долю інших речових доказів.

Процесуальних витрат по справі не має.

Керуючись ст.ст. 368- 374, 474, 475, 476 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16.08.2021 року між прокурором Старобільської окружної прокуратури Самойленко Тетяною Олександрівною та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника адвоката Носової Юлії Миколаївни, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021131580000180 від 07.08.2021 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на один рік шість місяців.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

На підставі ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме: мобільний телефон марки «NOKIA», моделі С2 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , та сім-карту оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Старобільського районного управління поліції.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- електронний носій інформації - диск DVD-R, на якому мається аудіо файл з архіватору служби «102» ГУНП в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 29, з повідомленням про намір підриву готелю «Астра», розташованого за адресою: м. Старобільськ, вул. Шевченка, 2, який записано на електронний носі інформації - диск DVD-R, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-електронний носій інформації - диск DVD-R, на якому мається аудіо файл з архіватору служби «101» ГУ ДСНС в Луганській області, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 29, з повідомленням про намір підриву готелю «Астра», розташованого за адресою: м. Старобільськ, вул. Шевченка, 2, який записано на електронний носі інформації - диск DVD-R, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.477 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Рукас