16.11.2021

Справа № 431/2238/21

Провадження № 2-а/431/10/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

секретаря Коцини Ю.С.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Старобільськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітана Литвиненко Є.Д про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року за клопотанням відповідача, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 10 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року вирішено проводити розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за правилами загального позовного провадження та замінити засідання розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням. Підготовче судове засідання призначено на 02.08.2021 року на 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті на 26.08.2021 року.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року залучено до участі в справі як другого відповідача Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України.

В обґрунтування позову позивач вказує, що Постановою про накладення адміністративного стягнення №148660 від 19 квітня 2021 року, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень. Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення №148660 від 19 квітня 2021 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку з тим, що постанова про накладання адміністративного стягнення не несе в собі будь-якого доказового значення у вчиненні правопорушення, не містить фактичних даних, які використовуються для встановлення обставин справи відповідно до принципу об`єктивної істини. Начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшим зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітаном Литвиненко Є.Д. не було додано до даної постанови жодних доказів які б підтвердили порушення ним п.3 порядку в`їзду, виїзду осіб та переміщення товарів, який затверджено постановою КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на ТОТ у Донецькій та Луганських областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоєння правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-2 КУпАП.

19 квітня 2021 року о 08 годині 50 хвилин, позивач перетинав контрольний пункт в`їзду- виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор № 6 «Станиця Луганська-Щастя-Новоайдар» на вхід в Україну, на кордоні при перевірці документів, йому повідомили, що ним порушено вимоги Порядку в`їзду, виїзду осіб та переміщення товарів, який затверджено постановою КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на ТОТ у Донецькій та Луганських областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоєння правопорушення, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.204-2 КУпАП.

Свою вину він не визнав та пояснив, що є студентом з 2014 року. На даний час навчається на 6 курсі «магістр», а його житло знаходиться в місті Антрацит та його родина мешкає в м. Антрацит, тому він вимушений часто їздити з м. Сєвєродонецька до м. Антрацит. В зв`язку з тим, що через контрольний пункт «Станиця Луганська» представники терористичного угруповання випускають громадян тільки один раз на місяць, обґрунтовуючи свої дії межами безпеки в період карантину, який пов`язаний з поширенням коронавірусної інфекції, саме з цих підстав він був вимушений перетинати кордон через територію Російської Федерації. Дані пояснення представники прикордонної служби не взяли до уваги.

Вважає, що відповідач неправомірно застосував скорочений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не виконав вимоги, та не дотримався гарантій, які закріплені КУпАП. Складена постанова не містить посилання на докази, які б доводили наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим вважає, що зазначена постанова є необґрунтованою та незаконною, тому прохав суд скасувати зазначену постанову, провадження по справі закрити.

Відповідач начальник кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старший зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітан Литвиненко Є.Д. подав відзив на позовну заяву разом з копіями документів, в якому зазначив наступне. 19.04.2021 інспектор прикордонної служби 2 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старший сержант Аліна Сакульєва виконуючи обов`язки у прикордонному наряді «Перевірка документів», під час здійснення контролю в`їзду-виїзду відносно громадянина ОСОБА_1 , який прибув в контрольний пункт в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» з тимчасово окупованої території України, встановила що останній постійно проживає на ТОТ, водночас в базі даних Державної прикордонної служби України інформація про в`їзд громадянина ОСОБА_1 до ТОТ через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відсутня. ОСОБА_1 , відповідно до наявних бланків пояснень, відмовився надавати будь-які пояснення, що було зафіксовано при двох свідках.

Оскільки в діях позивача вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 204-2 КУпАП, ОСОБА_2 здійснила доповідь старшому прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітану Литвиненко Євгенію, який був уповноваженою особою розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Враховуючи, що позивач відмовився надавати пояснення та не був згоден з правопорушенням, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення СхРУ №273952. Особі були роз`яснені його права статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, будь-які клопотання особа не надавала, була також ознайомлена зі службовою запискою, яка містила витяг інформації з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» та витягом з бази даних підсистеми «Ризик» КАІС ПК «Гарт-1».

Твердження позивача про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 19.04.2021 № 148660 не містить жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення є свідомим введенням суд в оману та дискредитацією Державної прикордонної служби України як державного органу задля уникнення останнім відповідальності за умисне вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з тим, що дана інформація міститься в оскаржуваній постанові.

В базах даних Державної прикордонної служби України після виїзду позивача з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове» 13.11.2020 до 16.11.2020, коли особа здійснила в`їзд до контрольованої території України з ТОТ через КПВВ «Станиця Луганська», відсутня інформація про в`їзд до ТОТ у визначений законодавством спосіб. Оскільки облік осіб, які перетнули межі ТОТ, в базі даних Державної прикордонної служби України є обов`язковою умовою прикордонного контролю, то відсутність такої інформації в базі даних, прямо вказує на те, що особа порушила встановлений порядок в`їзду на ТОТ та виїзду з неї.

Зібрані уповноваженою посадової особою докази про вчинення позивачем правопорушення е належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення та винуватість позивача. На підставі викладеного, прохав суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с.21-24).

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відзиві відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Вказав, що згідно положення Порядку визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1,2 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду. Незаконний перетин державного кордону України, не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Також у відзиві відповідач ставить питання відносно встановлення мети частих поїздок, враховуючи що існує обмеження зі сторони НЗФ (один раз на місяць здійснювати в`їзд до ТОТ зі сторони лінії розмежування та один раз на виїзд з ТОТ). В позовній заяві, ним було зазначено, що він вимушений часто їздити з м. Сєвєродонецьк до м. Антрацит бо навчається на 6 курсі в м. Сєвєродонецьк, а його родина мешкає в м. Антрацит. Його пояснення відповідач не брав до уваги при складенні постанови про накладення адміністративного стягнення.

Вважає, що у відповідача упереджене ставлення до нього, оскільки 19.04.2021 року відповідачем відносно нього було складено ще дві постанови про накладення адміністративного стягнення.

Просив суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №148660 від 19 квітня 2021 року, винесену Начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшим зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітаном Литвиненко Євгенієм Дмитровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст. 204-2 КУпАП України у вигляді штрафу в сумі 6800 грн. Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 454,00 грн. покласти на відповідача. (а.с.55-56).

Відповідач Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України, відзив та заперечення на адміністративний позов не надав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином(а.с.93), на що, до суду надав заяву в якій просив суд справу розглянути без його участі, оскільки бути присутнім в судових засіданнях не має змоги. На своїх вимогах наполягав просив їх задовольнити в повному обсязі (а.с.76, 82,).

Відповідач начальник кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старший зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітан Литвиненко Є.Д. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.94), на що до суду надав заяву, в які прохав суд справу розглянути без його участі, заперечував проти задоволення позову, поданий відзив підтримав, додаткових пояснень не мав (а.с.96).

Представник відповідача Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.95), причину не явки не повідомив, заяв, клопотань, відзиву, заперечень та будь-яких доказів до суду не надав.

З`ясувавши повно і всебічно обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою від 19.04.2021 року № 148660, що винесена начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця-Луганська» старшим зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця-Луганська» капітаном Литвиненко Євгенієм Дмитровичем, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. (а.с.5-6).

Зі змісту оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення від 19.04.2021 року № 148660 слідує, що 19.04.2021 року о 08 год. 50 хв. в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця Луганська - Щастя - Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду до тимчасово окупованої території України з контрольованої території України було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який відповідно за наявною базою даних: 13.11.2020 року о 18 год. 37 хв. здійснив виїзд з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове». Потім 16.11.2020 року о 11 год. 59 хв. особа здійснила в`їзд до контрольованої території України з тимчасово окупованої території України через контрольний пункт в`їзду-виїзду «Станиця Луганська». Своїми діями особа здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду без проходження контролю в`їзду-виїзду, тобто порушив п. 3 та п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815. Факт порушення порядку в`їзду до ТОТ України та виїзду доведено витягом з бази даних «Відомості осіб, які перетнули державний кордон України» бази даних підсистем «Ризик» КАІС ПК «Гарт-1», відповідно до якого у період 13.11.2020 року по 16.11.2020 року відсутні дані проходження контролю в`їзду/виїзду до тимчасово окупованої території України у визначений законодавством спосіб, отже особа скоїла повторно, протягом року однорідне правопорушення, за яке вже особу було піддано адміністративному стягненню, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.204-2 КУпАП.

Так, ч.1 ст. 204-2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Згідно ч.2 ст. 204-2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Будь-яких доказів, вчинення правопорушення ОСОБА_1 протягом року за ч.1 ст. 204-2 КУпАП до матеріалів справи не додано.

Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, зокрема, на Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 цього Закону, в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

28.11.2019 р. набрав чинності Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019р. № 815 (далі Порядок № 815).

Відповідно до п. 1 Порядку № 815, він визначає процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.

Дія цього Порядку № 815 поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в`їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в`їзду-виїзду, контрольні пункти в`їзду-виїзду на залізниці.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 815 (в редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення), в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

З пункту 21 Порядку № 815, вбачається, що особи, транспортні засоби, що в`їжджають - виїжджають, товари (вантажі), що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій через контрольні пункти в`їзду-виїзду, підлягають контролю в`їзду/виїзду.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку № 815 визначають правила в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.

Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 2 ст. 204-2 КУпАП виїзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду – виїзду без проходження контролю в`їзду – виїзду, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачі не надали суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірності свого рішення, окрім відзиву на позовну заяву, рапортів, витягу з бази даних, що не можуть слугувати достатніми та належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, та правомірності свого рішення, відповідачами не надані належні та достатні докази.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17,247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 року у справі № 418/4696/20, від 16.02.2021 року у справі № 418/4090/20, від 25.03.2021 року у справі №418/4774/20, рішення якого, для забезпечення єдності судової практики, є обов`язковими, адже у даній категорії справ є остаточними.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин постанова №148660 від 19 квітня 2021 року, винесена Начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшим зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітаном Литвиненко Євгенієм Дмитровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст. 204-2 КУпАП України у вигляді штрафу в сумі 6800 грн, винесена із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2,9,139,247,250,286,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича, Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого зміни прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича за №148660 від 19.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону імені героя України полковника Євгена Пікуса (код ЄДРПОУ 14321736) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Антрацитівським МВ УДМС України в Луганській області 25.12.2021 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:  О.В. Рукас