Єдиний унікальний №408/1304/21-ц

Провадження №2-о/408/335/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

смт. Біловодськ 16 листопада 2021 року

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого: судді Рукаса М.С.,

за участю:

секретаря: Мірошнік Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Біловодського районного суду Луганської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Біловодський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) про встановлення факту народження, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт народження громадянкою України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луганськ, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі - дитини, чоловічої статі, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області, Україна.

Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Встановлення факту народження дитини необхідно для подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, який розташований на підконтрольній українській владі території.

Сторони у судове засідання не з`явилися. В своїй заяві ОСОБА_1 просить справу розглянути у її відсутність. Представник заінтересована особа - Біловодського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, згідно законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії лікарського свідоцтва про народження №626 від 25 серпня 2021 року, яке видано (мовою оригіналу) Государственным учреждение «Луганская республиканская клиническая больница» Луганской Народной Республики та підписано лікарем ОСОБА_2 встановлено, що 25 серпня 2021 року о 08 годині 05 хвилин у громадянки ОСОБА_1 в (мовою оригіналу) ГУ «ЛРКБ» ЛНР ПЦ род. отд. народився хлопчик, вагою 3000 г, вагітність ІІІ, пологи ІІ (а.с.5-6).

Згідно копії виписаного епікризу з історії пологів №799/12707, який видано (мовою оригіналу) родильным отделением пренатального центра ГУ «Луганская республиканская клиническая больница» ЛНР та підписано лікарем ОСОБА_3 та зав. відділенням ОСОБА_4 встановлено, що о 08 годині 05 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народився хлопчик, вагою 3000 грам, зріст 50 см, пологи ІІ, вагітність ІІІ (а.с.26).

Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання - ч. 1 ст. 316 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У відповідності до п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 року підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров`я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім`я дитини визначається за згодою батьків. Власне ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір`ю дитини. По батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов`яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За вказаних обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження підлягає задоволенню, та вважає за можливе встановити факт народження дитини - хлопчика, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області та є другою за рахунком дитиною у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України.

Керуючись ст. 13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та ст. ст. 4, 10, 264, 265, 273, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження - задовольнити.

Встановити факт народження дитини - хлопчика, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ, Луганської області та є другою за рахунком дитиною у матері громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луганськ, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення підлягає негайному виконанню та може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його винесення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Біловодський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Головуючий:

суддя М.С. Рукас