ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/1208/18 Номер провадження 22-ц/814/1750/21Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.

Секретар Гречка Є.В.

За участю представника відповідача - адв. Беркути В.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2021 року

по справі позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 25 травня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КРАЗ», під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу Renault Premium з напівпричепом Schmitz SKO24L, під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого були спричинені механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода транспортним засобам. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 25.09.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, події якого мали місце 25.05.2016р.

Зазначають, що автомобіль Renault Premium, номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП було застраховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». На підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку та страхового акту позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 288995,03 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» направляло ОСОБА_1 регресну вимогу на суму 288995,03 грн, однак відповідачем зазначена заборгованість погашена не була.

У зв`язку з наведеним прохали стягнути з ОСОБА_1 на їх користь кошти в сумі 288995,03грн – сума страхового відшкодування та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 288995,03 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судові витрати по справі (витрати по оплаті судового збору) в розмірі 4334,93грн.

У поданій апеляційній скарзі на рішення місцевого суду відповідач, посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, необґрунтованість рішення, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль Рено Преміум був застрахований ТОВ «Рабен Україна» в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», а наявний у справі договір страхування №АМ 108461 від 19.05.2016 року, з додатковою угодою №АМ 108461 від 19.05.2016 року, стосується інших транспортних засобів, зокрема, напівпричепа SCHMITZ SKO 24L.

Окрім того, апелянт зауважує, що, згідно довіреності представника позивача ОСОБА_3 було уповноважено представляти інтереси Товариства з метою, зокрема, реалізації регресних прав. Разом із тим правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з виплатою позивачем на користь ТОВ «Рабен Україна» страхового відшкодування засновані на суброгації – переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні. Відтак, на думку апелянта, представник позивача ОСОБА_3 не була уповноважена Товариством на подачу даного позову – правовідносин із суброгації.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити, з визначених в ній підстав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника відповідача приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2015 року між орендодавцем ТОВ «Рабен Україна» та орендарем ТОВ «ВТО УКРЕКСП» було укладено договір оренди транспортних засобів №199/2015 (т.1, а.с.47-48).

Відповідно до акту приймання – передачі транспортного засобу орендодавець передав орендареві транспортний засіб SCHMITZ SKO 24 L, н. з. НОМЕР_1 (т.1, а.с.49).

Згідно договору страхування наземних транспортних засобів АМ 108461 від 19.05.2016р., додаткової угоди до договору страхування наземних транспортних засобів АМ 108461 від 19.05.2016р. та заяви на страхування Автокаско від 19.05.2016р., ТОВ «Рабен Україна» (страхувальник) уклало з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вищевказані договори щодо транспортних засобів, зокрема, щодо напівпричепа SCHMITZ SKO 24 L, н. з. НОМЕР_1 (т.1, а.с.30-39, 40-41).

25 травня 2016 року о 02 год. 30 хв. на 305 км автодороги Київ – Харків сталася ДТП за участю водія автомобіля «КРАЗ» ОСОБА_1 та автомобіля Рено Преміум, який був застрахований ТОВ «Рабен Україна» в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

В цей же день, 25 травня 2016 року, представник ТОВ «Рабен Україна» звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку (т.1, а.с.24-26).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито, за відсутністю в його діях складу правопорушення (т.1, а.с.69-70).

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 25.09.2017 року постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.11.2016 року скасовано та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, події якого мали місце 25.05.2016 (т.1, а.с.71-72).

Згідно звіту №1477/16 про визначення вартості матеріального збитку, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна», об`єктом оцінки якого є напівпричіп SCHMITZ SKO 24 L, н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту становить 493109,2 грн (т.1, а.с.54-60).

На підставі страхового акту № UA2016052500007/L01/05 від 26.08.2016р. ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» виплатило ТОВ «Рабен Україна» страхове відшкодування за напівпричіп SCHMITZ SKO 24 L, н. з. НОМЕР_1 , в розмірі 288995,03грн, що підтверджується платіжними дорученнями №45377 від 30.08.2016 (т.1, а.с.67-68).

22 листопада 2017 року ОСОБА_1 начальником відділу претензійно – позовної роботи ТОВ «Бізнес Ассіст» Мирончук Ю.І., яка представляє інтереси ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» на підставі довіреності №1344, направлено регресну вимогу для сплати страхового відшкодування у розмірі 288995,03 грн. на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (т.1, а.с.74-75). Дана вимога залишилася без задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами спору, є суброгацією, проте, незважаючи на те, що позивачем невірно зазначено правове обґрунтування позовних вимог (регрес), позов необхідно задовольнити, оскільки позивачем була сплачена сума страхового відшкодування на користь ТОВ «Рабен Україна», у зв`язку з чим у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_1 , який є належним відповідачем, на стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 288995,03 грн.

Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить стаття 993 ЦК України.

Так, матеріалами справи установлено, що на підставі страхового акту № UA2016052500007/L01/05 від 26.08.2016р. ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» виплатило ТОВ «Рабен Україна» страхове відшкодування за напівпричіп SCHMITZ SKO 24 L, н. з. НОМЕР_1 , в розмірі 288995,03грн, що підтверджується платіжними дорученнями №45377 від 30.08.2016р. (т.1, а.с.67-68).

Відтак, виходячи з наведеного, страховик внаслідок належного виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

При цьому, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, є помилковим, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, із змісту статей 559 та 1191 ЦК України вбачається, що, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України.

(Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду висловленій у постанові від 04 липня 2018 року, справа №910/2603/17).

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», як страховик виплатило суму страхового відшкодування на користь страхувальника – ТОВ «Рабен Україна», як потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді, винною особою у якій визнано відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач набув право вимоги відшкодування страхової виплати до відповідача як до особи, відповідальної за спричинену шкоду.

Так, на підставі належного аналізу наведених норм права, місцевим судом було вірно визначено, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку з виплатою позивачем на користь третьої особи страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні особи.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.

При цьому, незважаючи на те, що позивачем невірно зазначено правове обґрунтування позовних вимог, з огляду на вищевикладене, судом першої інстанції було вірно визначено, що, оскільки позивачем була сплачена сума страхового відшкодування на користь ТОВ «Рабен Україна», то у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_1 , який є належним відповідачем, в порядку суброгації та такі дії суду не будуть вважатися виходом за межі позовних вимог.

Так, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (наведене відповідачає позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленій у постанові від 04.12.2019 року, справа №917/1739/17).

Проте, колегія суддів не може погодитися із сумою відшкодування матеріального збитку, визначеною до стягнення місцевим судом, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик, керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що зазначено у пункті 36.1 статті 36 цього Закону.

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що, згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.

У випадку, якщо йде мова лише про відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, слід застосовувати норми статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу), додатково – приписи статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди.

Згідно зі страховим полісом від 16.02.2016 року №АЕ/9001377 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль «КРАЗ» 250 КС3575, д н з НОМЕР_2 , яким на момент ДТП, що мала місце 25 травня 2016 року, керував відповідач ОСОБА_1 , на момент ДТП був застрахований у ТДВ «СТ «Домінанта», ліміт страхового відшкодування за шкоду, завданою майну, становить 100тис.грн.

При цьому, матеріалами справи установлено, що на підставі страхового акту № UA2016052500007/L01/05 від 26.08.2016р., ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» виплатило ТОВ «Рабен Україна» страхове відшкодування за напівпричіп SCHMITZ SKO 24 L,д. н. з. НОМЕР_1 , в розмірі 288995,03грн, що підтверджується платіжними дорученнями №45377 від 30.08.2016р. (т.1, а.с.67-68).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Відтак, оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» здійснило виплату ТОВ «Рабен Україна» страхового відшкодування за напівпричіп в розмірі 288995,03грн, при цьому, беручи до уваги, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 , як водія наземного транспортного засобу КРАЗ д. н. з. НОМЕР_2 була застрахована ТДВ «СТ «Домінанта», ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, становить 100 тис. грн., то з ОСОБА_4 , підлягає стягненню сума завданої майнової шкоди, у розмірі, що перевищує ліміт відповідальності страховика, тобто –188995,03грн (288995,03-100000) грн., так як обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

При цьому, доводи апеляційної скарги стосовно того, що згідно довіреності, представника позивача ОСОБА_3 , було уповноважено представляти інтереси Товариства з метою, зокрема, реалізації регресних прав, а не правовідносин із суброгації, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки щодо наведеного судами було надано належну оцінку в постанові Полтавського апеляційного суду від 20.12.2019 року та постанові Верховного Суду від 11.09.2020 року у даній справі.

       З урахуванням наведеного, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, як ухвалене без повного встановлення усіх обставин справи та норм матеріального права, що підлягають до застосування.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, матеріалами даної справи установлено, що при подачі позову ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було сплачено 4334,93грн судового збору (т.1, а.с.76), а ОСОБА_1 , при подачі апеляційної скарги, сплачено 2960,00грн судового збору (т.2, а.с.55, 74).

При цьому, оскільки позовні вимоги ПрАТ СК «ПЗУ Україна» задоволено на 65,40% (188995,03грн*100/288995,03), то до стягнення з апелянта на користь позивача підлягає 2835,04грн (4334,93*65,40%) понесених ним судових витрат.

У свою чергу,з позивача на користь відповідача (апелянта) необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки відмовлених позовних вимог, що становить 1024,16 (2960*34,60%) грн.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2021 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 188995,03грн (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 03коп) в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 2835,04грн (дві тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 04коп).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на корсить ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1024,16грн (одна тисяча двадцять чотири гривні 16коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                        Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                                П.С. Абрамов

       Л.І. Пилипчук