ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Справа № 925/1129/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.09.2021

у справі №925/1129/21 (суддя - Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс"

до: 1. Фізичної особи-підприємця Кобцева Сергія Вікторовича;

2. ОСОБА_1

про солідарне стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Кобцева С.В. та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 11441,43 грн, з яких: 3759,00 грн - 3% річних та 7682,43 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" та Фізичною особою-підприємцем Кобцевим С.В. кредитного договору №102-076 від 21.08.2008 банк надав позичальнику кредит у розмірі 42000,00 грн. Для належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №102-076/1 від 21.08.2008. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-3430/09 від 11.11.2009 з Кобцева С.В. та ОСОБА_1 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором та договором поруки у розмірі 42101,13 грн. Також, 03.05.2019 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, за умовами якого банк відступив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" набуло право вимоги банку до позичальників/іпотекодавців/застоводавців/поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору. До додатку №1 увійшли права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" до Фізичної особи-підприємця Кобцева С.В. та ОСОБА_1 , що виникли на підставі кредитного договору №102-076 та договору поруки №102-076/1. Отже, позивач став правонаступником всіх прав та обов`язків банку за вказаними договорами. Як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-3430/09 від 11.11.2009 не виконано, заборгованість відповідачами не сплачена, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" просило стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Кобцева С.В. та ОСОБА_1 3% річних у сумі 3759,00 грн та інфляційні втрати у сумі 7682,43 грн.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2021 у справі №925/1129/21 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.01.2017 Кобцев С.В. припинив свою підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець. ОСОБА_1, якого визначено другим відповідачем у справі та який є поручителем за договором поруки №102-076/1 від 21.08.2008, також не є фізичною особо-підприємцем. З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів з фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності, і спірні правовідносини не пов`язані з веденням господарської діяльності відповідачів, даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. При цьому, судом роз`яснено, що даний спір у визначеному позивачем суб`єктному складі має розглядатися у порядку цивільного судочинства

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Черкаської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи процесуального права та не застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, зроблені у спорах за подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за таким договором у відповідача-1 у зв`язку з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця, не припинилися. Тому, на переконання скаржника, звертаючись до Господарського суду Черкаської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" правомірно визначило юрисдикцію даного спору, як господарського. На підтвердження наведеної позиції позивач посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 та 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2021 апеляційну скаргу у справі №925/1129/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі №925/1129/21, призначено її до розгляду на 19.10.2021, а також встановлено відповідачам строк на подання відзивів на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Проте, відповідачі у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

У призначене судове засідання 19.10.2021 представники сторін не з`явилися. При цьому, у суду були відсутні належні докази вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 учасникам справи.

За вказаних обставин, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 розгляд справи відкладено до 09.11.2021.

У судове засідання 09.11.2021 представники сторін повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наступними доказами.

Так, належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" про дату, час та місце проведення судового розгляду підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також суд зазначає, що копію ухвал про відкриття апеляційного провадження у справі та відкладення розгляду справи надіслано судом на єдину відому суду адресу Фізичної особи-підприємця Кобцева С.В., яка наявна у матеріалах справи та міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2. Проте, поштове відправлення з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідачем-1 не отримано копію ухвали про відкладення розгляду справи, що підтверджується інформацією з веб-порталу Укрпошти за трекінг-номером поштового відправлення 0411621749226.

Аналогічна ситуація склалася і з доставкою кореспонденції суду на адресу відповідача-2. Копію ухвал про відкриття апеляційного провадження у справі та відкладення розгляду справи надіслано судом на єдину відому суду адресу ОСОБА_1, яка наявна у матеріалах справи: АДРЕСА_1 . Однак, поштове відправлення з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідачем-2 не отримано копію ухвали про відкладення розгляду справи, що підтверджується інформацією з веб-порталу Укрпошти за трекінг-номером поштового відправлення 0411621749234.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, апеляційний суд зазначає, що відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана постанова приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вже було зазначено вище, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, в оскаржуваній ухвалі зазначив, що оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів з фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності, і спірні правовідносини не пов`язані з веденням господарської діяльності відповідачів, даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, При цьому, судом роз`яснено, що даний спір у визначеному позивачем суб`єктному складі має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (наприклад, п. п. 5, 10, 14 ч. 1 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічна правова позиці викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

З огляду на положення ч. 1 ст. 20, ст. ст. 4 та 45 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет заявленого спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором і договором поруки (з урахуванням правочину про відступлення права вимоги), укладеними з фізичною особою-підприємцем та фізичною особою, яка не є підприємцем.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання господарського договору, укладеного між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, належне виконання якого також забезпечено порукою фізичної особи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18).

Як було зазначено вище, господарські суди відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України мають юрисдикцію щодо розгляду справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

При цьому, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, на яку апеляційний суд посилався вище, юрисдикція господарського суду поширюється на спори, стороною яких є фізична особа-підприємець, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з солідарного обов`язку позичальника та поручителя сплатити наявну заборгованість, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором та договором поруки.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що звертаючись до Господарського суду Черкаської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" правомірно визначило юрисдикцію даного спору, як господарського.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.09.2021 у справі №925/1129/21 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.09.2021 у справі №925/1129/21 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, розподіл сум судового збору, пов`язаного з поданням апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.09.2021 у справі №925/1129/21 скасувати.

3. Справу №925/1129/21 передати до Господарського суду Черкаської області для продовження розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В.Андрієнко