Справа № 591/4019/21

Провадження № 2/591/2235/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року                                                                

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гончаренко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/4019/21 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі – АТ «Кредобанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 17 грудня 2017 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СL-154474, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 75450,00 грн на строк до 15 грудня 2023 року. Кредитні кошти надавались відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору. Пунктом 4.1. договору передбачено, що відповідач сплачує банку відсотки за процентною ставкою 47,69 % річних.

Відповідно до п. 7.1 договору за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за кредитним договором боржник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню з розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення розрахованої від суми ложного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання. Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконувала належним чином, станом на 25.05.2021 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 104041 грн 92 коп., з яких: 69362 грн 91 коп. – заборгованість тілом за кредиту; 34679 грн 01 коп. –заборгованість за відсотками. В кредитному договорі ОСОБА_1 зазначено про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 .. Тому, посилаючись на ч.3 ст.61 СК України, ч.4 ст.65 СК України, зазначає, що грошові кошти, отримані однім із подружжя за кредитним договором в інтересах сім?ї, слід вважати спільними коштами подружжя. Просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №СL-154474 від 17.12.2017 у розмірі 104041 грн. 92 коп.

У зазначене судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, при подачі позову надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Буланов О.М. в заяві просить справу розглянути за відсутності представника, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_2 заперечує проти позову в повному обсязі. Зазначає, що метою укладення ОСОБА_1 кредитного договору згідно п.2.4 на поточні потреби у розмірі 17926 грн. та на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позивача перед АТ «Мегабанк» у сумі 57524 грн. 00 коп., що підтверджує укладення витрачання кредитних коштів не в інтересах сім`ї . ОСОБА_2 не надавала згоди на укладення у письмовій формі договору кредиту, не знала про наявність боргу. Позивачем також не надано докази того, що кредитні кошти використані в інтересах сім`ї. Посилаючись на Постанову Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/2774/17, акцентує увагу на те, що солідарна відповідальність ОСОБА_2 припинилася у зв`язку з пропуском шестимісячного строку пред`явлення позовної вимоги до боржника ОСОБА_2 з моменту настання строку погашення чергового платежу з 17.03.2020 р. за аналогією закону згідно ст.559 ЦК України. Вважає, що вказані обставини є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у зв`язку з необґрунтованістю.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, справа призначена до розгляду на 30 серпня 2021 року. Розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою відповідачів. 13.09.2021 розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідача . 30.09.2021 розгляд справи відкладався на 01.11.2021 у зв`язку з незакінченням часу на подання відповіді на відзив.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 грудня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СL-154474, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 75450,00 грн, термін кредитування 60 місяців до 15 грудня 2023 року (а.с.14-17).

Відповідно до п.2.4 кредитного договору переказ кредитних коштів здійснюється на наступні цілі : на поточні потреби в сумі 17926 грн., на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позивальника перед АТ «Мегабанк» по кредитному договору 32-402-850-2-18-Г від 4.9.2018 року в сумі 57524 грн. 00 коп.

Згідно з п. 6.3 договору позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2. договору позичальник щомісячно здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 3355 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання Кредитного договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що відповідач сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 47,69 % річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) за ставкою визначеною п. 4.1 кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору за надання послуг позичальник сплачує банку комісії в порядку, строки та розмірі, передбачені п. 2.10 кредитного договору.

Пунктом 4.5 договору визначено реальну річну процентну ставку 59,6 % річних.

Пунктом 6.1. договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.

Відповідно до п. 7.1 договору за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за кредитним договором боржник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню з розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання.

Однак, відповідачем умови договору не виконувались, в зв`язку з чим станом на 25 травня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 104041 грн 92 коп., з яких: 69362 грн 91 коп. – заборгованість тілом за кредиту; 34679 грн 01 коп. – сума заборгованості за відсотками (а.с. 6).

19.04.2021 року позивачем на адресу ОСОБА_1 направлена досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості, яка виконана відповідачем не була, сума заборгованості не повернута (а.с.24-29).

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Позивачем виконано умови Кредитного договору № CL-154474 від 17.12.2018 року та видано відповідачу грошові кошти на загальну суму 75450,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 71252093 від 17.12.2018 року, меморіальним ордером № 71252105 від 17 грудня 2018 року. (а.с.7-8)

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Будь яких доказів та доводів на спростування позиції позивача відповідач не надав. Сума, яка заявлена до стягнення, ОСОБА_1 не оспорюється.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку з обох відповідачів на підставі ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Так, згідно роз`яснень, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. (п. 47)

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

 При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. (стаття 31 Цивільного кодексу України)

Як вбачається із змісту Кредитного договору № CL-154474 від 17.12.2018 року, а саме: відповідно до Анкети-заяви від 17.12.2018 року, шляхом підписання цієї Анкети-заяви відповідач/боржник ОСОБА_1 підтвердив, що сума отриманого ним за цим Договором кредиту є дрібним побутовим правочином (а.с. 23 зв.), який отриманий з метою рефінансування кредитів (а.с. 23). Таким чином, оскільки досліджуваний кредитний договір є дрібним побутовим договором, тому не являється таким, що укладений в інтересах сім`ї, тому кредитні кошти за цим договором не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що виключає обов`язки відповідача ОСОБА_2 за цим Договором як другого з подружжя.

Судом встановлено, що кошти, отримані/витрачені одним із подружжя, у даній справі, отримані відповідачем ОСОБА_1 з метою погашення наявної кредитної заборгованості перед ПАТ «Мегабанк», тому вони не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що також виключає обов`язок другого з подружжя, тобто відповідача ОСОБА_2 , нести відповідальність за кредитним договором, укладеним одним із подружжя/відповідачем ОСОБА_1 з метою отримання коштів на погашення кредитної заборгованості за іншим договором.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, підлягає частковому задоволенню. Необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-154474 від 17.12.2017 у розмірі 104041 грн. 92 коп., судові в розмірі 2270 грн.00 коп. У частині вимог до ОСОБА_2 слід відмовити у зв?язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 грн.

При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача адвокатом Павленко С.В. було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10404,19 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 11.02.2019 року АТ «Кредобанк» та адвокатським об`єднанням «Бізнес і право» укладено договір про надання правової допомоги. Позивачем при зверненні до суду надано першу та останню сторінки договору, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката Павленка С.В. Зі змісту договору неможливо встановити ціну та умови договору, матеріали справи не містять детального розрахунку наданих послуг адвокатом та доказів фактичної оплати за надані послуги. Отже, підстави для стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

                  Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-154474 від 17.12.2017 у розмірі 104041 грн. 92 коп., судові в розмірі 2270 грн.00 коп..

В іншій частині вимог відмовити у зв?язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 17.11.2021.

Суддя                 О.О.Ніколаєнко