П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  560/5881/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.   

Суддя-доповідач -  Сторчак В. Ю.   

15 листопада 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Сторчака В. Ю.

суддів:  Полотнянка Ю.П.  Граб Л.С. ,

розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку, згідно оновленої довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області № 22 від 20.07.2020 з 90% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Хмельницькій області за № 22 від 20.07.2020 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із 05.03.2019, в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, без застосування під час перерахунку і виплати пенсії без обмеження її граничним розміром;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 пенсію з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, без застосування під час перерахунку і виплати пенсії обмеження її граничним розміром;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку, згідно оновленої довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області № 22 від 20.07.2020 з 90% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Хмельницькій області за №22 від 20.07.2020 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із 05.03.2019, в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, без застосування під час перерахунку і виплати пенсії обмеження її граничним розміром.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, без застосування під час перерахунку і виплати пенсії обмеження її граничним розміром;

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій  апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що  статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Позивачу було проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення, визначеного відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), і чинної на час перерахунку редакції  статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»  (далі Закон №2262-XII).

На думку апелянта, довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 сама по собі не породжує право позивача на перерахунок, підставою перерахунку є нормативно-правовий акт КМУ, а за цих підстав позивачу вже було проведено належний перерахунок пенсії. 

Відповідно до п.3 ч.1  ст.311 КАС України  суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм    матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -  без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з жовтня 2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90% суми грошового забезпечення.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 (далі - Постанова №103), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії позивачу. При проведенні перерахунку відповідач визначив розмір пенсії з розрахунку, що не перевищує 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 по справі 560/593/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 по справі 560/5529/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 20.07.2020 №22, з врахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено перерахунок його пенсії з 01.04.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення, а також застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімуми, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру відсоткового значення перерахованої пенсії,  звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія була призначена у розмірі 90% від грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.

У подальшому    стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"    неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів    статті 58 Конституції України.

Отже, дії Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу у розмірі 70% грошового забезпечення та зменшення у зв`язку з цим встановленого розміру пенсії у відсотковому виразі (з 90% суми грошового забезпечення) є протиправними.

Щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 відповідач у березні 2018 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018. Однак, з 01.01.2019 її розмір складав 75% від суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 06.028.2019 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо зменшення позивачу розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що обмеження часткової виплати суми підвищення до пенсії було скасоване саме у зв`язку із скасуванням пункту 2 Постанови №103 за рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019. Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що саме з 05.03.2019 пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

На звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, відповідач листом повідомив про відмову в перерахунку.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, є протиправними.

Щодо позовної вимоги щодо обмеження пенсії граничним розміром, суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, суд першої інстанції вказав, що протягом 2017-2020 років стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала і не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Крім того, суд звертає увагу, що вказані зміни не мають ніякого відношення до перерахунку пенсії позивача, оскільки встановлювали конкретний період обмеження, а саме по 31.12.2017, у той час як предметом спірних правовідносин є обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час здійснення її перерахунку з 01.04.2019.

Враховуючи вищевикладене, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки законних підстав для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, не було, то дії відповідача є протиправними, тому відповідача необхідно зобов`язати здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України  встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до п. 6 ч.1  ст.92 Конституції України  основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є  Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"  (далі по тексту -  Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до  ст.13 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"  (Закон №2262-XII), у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

01 жовтня 2011 року набрав чинності  Закон України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до  Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині 2 статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".

01 квітня 2014 року набрав чинності  Закон України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні"  (Закон №1166-VII), пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до  Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.

Згідно із  статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього  Закону  провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього  Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього  Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постанова КМУ №704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із    Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Пунктом 2 Постанови КМУ №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до  Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"  (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до  статті 22 Конституції України  права і свободи людини і громадянина, закріплені цією  Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України  визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 63 Закону №2262-ХІІ  визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до частини 4  статті 63 Закону №2262-ХІІ  умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного  Закону  пенсій з 1 січня 2018 року.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ  регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до  статті 63 Закону №2262-ХІІ  ні  Законом №3668-VI, ні  Законом №1166-VII  у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені  Законом №3668-VІ  та  Законом №1166-VII  зміни до  статті 13 Закону №2262-ХІІ  щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми  статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям  Закону №3668-VІ  та  Закону №1166-VII  не зазнала.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до  статті 63 Закону №2262-ХІІ  на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої  статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позивач має права на перерахунок та отримання пенсії з 01.01.2018 з урахуванням її розміру визначеного як 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 4 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 (Пз/9901/58/18) і застосовується судом відповідно до частини 5  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо виплати пенсії позивачу в неповному розмірі відповідно до  Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, а саме - 50% суми підвищення пенсії з 1 січня 2018 року і 75% суми підвищення пенсії з 1 січня 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4  статті 63 Закону №2262-ХІІ  у редакції  Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності з 1 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Тобто, Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3  статті 116 Конституції України.

З метою реалізації норми частини 4  статті 63 Закону №2262-ХІІ  Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Відповідно до пункту 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із  Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»  до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї  постанови  підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Відповідно до  статті 117 Конституції України  Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно наявного у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії, починаючи з 1 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по дату подання позову до суду - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2  постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»  та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною 2 статті 265 згаданого Кодексу встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, положення пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратили чинність з 05 березня 2019 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, за змістом якої у зв`язку із скасуванням пункту 2  постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103  рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Відповідно до частини 5  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України  під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим також висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправність у своїх діях, відмовивши, всупереч статтям  51,  63 Закону №2262-XII  у здійсненні перерахунку пенсії позивача, виходячи із підвищеного грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, внаслідок чого порушено право позивача на отримання пенсії у розмірі, установленому законом на підставі оновленої довідки УСБУ в Хмельницькій області № 94 від 17.08.2020 про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 5 березня 2019 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що порядок проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із  Законом №2262-XII, встановлений нормами Порядку №45, Порядку №3-1 і після 5 березня 2019 року порядок дій, які повинен вчинити відповідач з метою перерахунку пенсії позивача, не змінився.

Щодо доводів апелянта в частині строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої  статті 122 КАС України  позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою  статті 122 КАС України  для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані  статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Колегія суддів зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених  КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011  визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В свою чергу, відповідно до частини 3  статті 51 Закону №2262-XII  перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до  статті 65 Закону №2262-XII  рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції відмова відповідача датована 02.12.2020, а позивач звернувся до суду 18.12.2020, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду згідно  ст. 122 КАС України.

У відповідності з  ст. 242 КАС України  рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що аргументи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, відповідають змісту відзиву на адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,  316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а  рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Полотнянко Ю.П.  Граб Л.С.