ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15598/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Громак В.О.,

за участю представників сторін:

ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" - Голубовської М.О.,

арбітражного керуючого Демчана О.І. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021

та постанову Господарського суду міста Києва від 17.02.2021

у справі № 910/15598/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15598/19 за заявою ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" (далі - КП КОР "Автогосподарство", боржник); визнано ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" кредитором КП КОР "Автогосподарство" на суму 537 210 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Балєва В.П.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1 171 200,99 грн, визнано конкурсними кредиторами ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства", Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 відмовлено в задоволенні заяви ГУ ДПС у м. Києві про відсторонення розпорядника майна боржника; задоволено клопотання розпорядника майна боржника № 02-01/118 від 03.07.2020; затверджено звіт арбітражного керуючого Балєва В.П. № 02-01/117 від 03.07.2020 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна КП КОР "Автогосподарство" за період з 21.11.2019 по 30.06.2020 на загальну суму 101.706 грн, в тому числі 37557 грн за рахунок ініціюючого кредитора - ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" та 64 149 грн за рахунок боржника - КП КОР "Автогосподарство"; припинено процедуру розпорядження майном КП КОР "Автогосподарство"; припинено повноваження розпорядника майна КП КОР "Автогосподарство" арбітражного керуючого Балєва В.П.; введено процедуру санації у справі № 910/15598/19; призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Балєва В.П.; затверджено план санації КП КОР "Автогосподарство" в редакції, схваленій зборами кредиторів 03.07.2020; оприлюднено у встановленому ч. 4 ст. 50 Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУПБ) порядку повідомлення про введення процедури санації КП КОР "Автогосподарство", текст якого додається.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/15598/19; постановлено нове рішення, яким задоволено заяву ГУ ДПС у м. Києві № 01-37/39540/20 від 11.06.2020; відсторонено арбітражного керуючого Балєва В.П. від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство КП КОР "Автогосподарство"; відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Балєва В.П. розпорядника майна КП КОР "Автогосподарство" від 03.07.2020 №02-01/118; відмовлено у затвердженні звіту арбітражного керуючого Балєва В.П. від 03.07.2020 № 02-01/117 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна КП КОР "Автогосподарство"; відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Балєва В.П. розпорядника майна КП КОР "Автогосподарство" від 03.07.2020 № 02-01/117 про введення процедури санації і затвердження плану санації; направлено справу №910/15598/19 на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном.

Короткий зміст постанов судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, припинено процедуру розпорядження майном Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"; визнано банкрутом Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором КП КОР "Автогосподарство" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича; завершено підприємницьку діяльність банкрута; вирішено інші процесуальні питання.

Судові рішення мотивовані наступним:

- збори кредиторів КП КОР "Автогосподарство" скориставшись правом/обов`язком, передбаченим абзацом 2 частини 2 статті 49 КУПБ, звернулись до господарського суду з клопотанням про введення процедури санації і затвердження плану санації, на підставі якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 введено процедуру санації у справі № 910/15598/19, яка постановою Північного апеляційного господарського суду була скасована з підстав наявність підстав вважати, що даний план санації не призведе до відновлення платоспроможності боржника;

- у зв`язку з пропуском граничного строку процедури розпорядження майном, збори кредиторів не можуть скористатись правом/обов`язком, встановленим згідно з абзацом 3 частини 2 статті 49 КУПБ, та звернутись до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;

- за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, за наявності певних обставин (відсутні активи, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами) у господарського суду виникає необхідність у виконані частини 4 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства щодо прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою;

- призначаючи ліквідатора боржника суд розглядав раніше подану до суду заяву арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у справі про банкрутство та визнав за доцільне призначити його ліквідатором КП КОР "Автогосподарство" з метою не допущення невиправданого затягування судового процесу за відсутності пропозицій комітетом кредиторів з цього питання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 скасувати; ухвалити нове рішення, яким направити справу на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном КП КОР "Автогосподарство".

В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме, порушення господарськими судами процесуального порядку визнання боржника - КП КОР "Автогосподарство" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, який передбачений статтями 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства.

Скаржник вказує, що не розглянувши клопотання ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" про призначення арбітражного керуючого Ткачука О.В. розпорядником майна, судами було порушено вимоги статей 28, 48 Кодексу щодо визначених процесуальних дій порядку призначення арбітражного керуючого, в даному випадку нового арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна.

Крім того скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 44 КУзПБ у випадку набуття повноважень та прийняття перших протокольних рішень зборами кредиторів у відповідності до статей 47 та 48 цього Кодексу, після закінчення граничного строку процедури банкрутства - розпорядження майном боржника, а також необхідність призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна, які діють до введення наступної судової процедури (санації, ліквідації) або припинення у встановленому порядку повноважень останнього, у разі відновлення такої процедури, оскільки повноваження розпорядника майна нерозривно пов`язані з процедурою розпорядження майном, тобто процедура розпорядження майном боржника не може існувати без призначеного судом професійного арбітражного керуючого - розпорядника майна.

Доводи інших учасників справи

Ліквідатор Демчан О.І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її вимог з підстав, викладених у відзиві, просить залишити її без задоволення, оскаржувані постанови Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 та залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Норма частини четвертої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено право суду прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, обмежена випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16.

Колегія суддів зазначає, що процедури банкрутства реалізуються за активної участі та ініціативи боржника та кредиторів, які є зацікавленими особами в їх результатах та ефективності, під контролем суду, який має забезпечити дотримання вимог закону, забезпечити одну з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство - дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

Згідно з вимогами пункту 6 статті 48 КУзПБ, під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 48 КУзПБ до компетенції кредиторів належить прийняття рішення про: звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.

Виходячи з положень статті 48 Кодексу рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів.

Лише у разі неприйняття, або у разі зволікання з прийняттям відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності певних обставин (за наявності ознак банкрутства та за відсутності прийняття жодного з передбачених рішень), законодавцем надано суду право прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власного ініціативою (частина 4 статті 49 КУзПБ).

Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неможливість зборів кредиторів скористатись правом/обов`язком абзацу З частини 2 статті 49 КУзПБ та звернутись до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Вказавши, що відповідно до наявного в матеріалах справи звіту арбітражного керуючого Балєва В.П. від 10.06.2020 про діяльність його як розпорядника майна КП КОР "Автогосподарство", фінансовий стан боржника та хід провадження у справі, за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності КП КОР "Автогосподарство" судами встановлено, що підприємство має ознаки поточної неплатоспроможності та характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства; ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства не встановлено; за результатами процедури розпорядження майном розпорядником майна встановлено наявність непогашених грошових вимог перед кредиторами, які визнані судом, недостатність майна та грошових активів для їх погашення; відомості про наявність на підприємстві боржника ознак ведення основної виробничої діяльності, про наявність джерел, які б сприяли відновленню платоспроможності боржника, в матеріалах справи відсутні, суди дійшли висновку, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Однак, як вже було вказано вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020, зокрема, було відсторонено арбітражного керуючого Балєва В.П. від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство КП КОР "Автогосподарство" через неналежне виконання останнім своїх повноважень (бездіяльність) з направленням справи на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном.

У підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Верховний Суд, на підставі аналізу положень частин третьої, четвертої статті 49 КУзПБ зазначає, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, ухвалює рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями частини першої статті 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2618/16).

За змістом частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.

Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/21400/17 та від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17).

Водночас, у справі, що розглядається, суди, ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом, суди, не з`ясували думку зборів (комітету) кредиторів, послались виключно на звіт відстороненого від виконання повноважень (через неналежне виконання обов`язків) розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Балєва В.П., достеменно не встановили при цьому фактичного фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можливо продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, не перевірили можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури.

За відсутності здійснення призначення нового розпорядника майна боржника, суди не з`ясували можливості проведення саме в процедурі розпорядження майном визначеного Кодексом переліку дій, необхідних для належного визначення наступної процедури банкрутства, зокрема, проведення зборів кредиторів для прийняття відповідного рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство на підставі об`єктивних даних, зокрема звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, та зборів комітету кредиторів для внесення пропозиції господарському суду щодо продовження строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 48 КУзПБ прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника - до компетенції комітету кредиторів.

Згідно частини 3 статті 48 КУзПБ, збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Частиною 11 статті 48 КУзПБ визначено, що засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів.

Відповідно до абзацу 2 п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, збори та комітет кредиторів можуть проводитися шляхом опитування, за умови забезпечення належної ідентифікації та перевірки повноважень представників кредиторів. Арбітражний керуючий або кредитор, обраний головою зборів чи комітету кредиторів - у разі їх проведення за відсутності арбітражного керуючого, надсилає всім учасникам зборів кредиторів або членам комітету кредиторів боржника відповідний запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку кредитори мають надіслати свою відповідь із прийнятим рішенням (за, проти чи утримався), і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання кредиторам запитів здійснюється на адреси електронної пошти, зазначені кредиторами в заявах з вимогами до боржника, заявах по суті справи або заявах з процесуальних питань.

Водночас, ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом, судами не було досліджено обставин вчинення процесуальних дій в даній справі в межах певної судової процедури банкрутства з дотриманням всіх необхідних складових такої судової процедури банкрутства, зокрема можливості проведення за відсутності арбітражного керуючого зборів кредиторів (комітету кредиторів), до повноважень яких віднесено звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.

Крім того, приймаючи оскаржувану постанову в частині призначення ліквідатора боржника, господарські суди виходили з того, що зборами кредиторів не було визначено кандидатуру для призначення ліквідатором боржника та розглянув заяву арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у справі про банкрутство.

Водночас, відповідно до протоколу зборів кредиторів КП КОР "Автогосподарство" від 16.02.2021 було вирішено обрати арбітражного керуючого Ткачука О.В. для виконання повноважень розпорядника майна боржника КП КОР "Автогосподарство", про що до суду було направлено відповідне клопотання. Однак, зазначене клопотання в порушення вимог статей 28, 48 КУзПБ судом розглянуто не було, думка зборів кредиторів боржника, яка є способом волевиявлення кредиторів, при призначенні ліквідатора боржника судами врахована не була.

Наведене у сукупності дає підстави стверджувати про порушення господарським судом процесуального порядку визнання боржника - КП КОР "Автогосподарство" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, передбаченого статтями 48, 49 КУзПБ, оскільки ситуація щодо невизначеності з подальшою судовою процедурою банкрутства зумовлює необхідність застосування судом положень частини четвертої статті 49 КУПБ, однак виключно за наявності певних обставин - за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства та на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів ознак банкрутства.

Натомість Верховний Суд вважає, що не дослідивши наявності підстав для застосування положень частини четвертої статті 49 КУПБ, зокрема бездіяльності зборів кредиторів боржника за умови необхідності встановленням фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, залишивши поза увагою суб`єктивну поведінку кредитора та делегованого представника комітету кредиторів КП КОР "Автогосподарство" щодо можливого проведення зборів (комітету) кредиторів за відсутності арбітражного керуючого для прийняття відповідного рішення про введення наступної судової процедури, висновок судів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним.

У даному конкретному випадку, з огляду на одночасні відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов`язків розпорядника майна боржника за відсутності новопризначеного розпорядника майна, відмову у задоволенні клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; направлення справи на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном, обґрунтованим буде продовження процедури розпорядження майном боржника у справі, оскільки саме на цій стадії необхідним є проведення переліку визначених Кодексом дій для належного визначення наступної процедури банкрутства на підставі об`єктивних даних, зокрема, звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

Новопризначений розпорядник майна зобов`язаний виконати приписи Кодексу України з процедур банкрутства, провести належним чином аналіз фінансового стану боржника, який, в свою чергу, має бути розглянутий зборами кредиторів для ухвалення рішення щодо подальшої процедури банкрутства.

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення суду має прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи, достовірно встановлених судом, тобто з`ясованих шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Ухвалені у справі судові рішення повною мірою таким вимогам не відповідають, оскільки не містять належно мотивованої оцінки усіх обставин справи, з якими КУзПБ пов`язує наявність підстав для визнання боржника банкрутом, а тому доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

Наведені вище недоліки вказують на порушення судами першої та апеляційної інстанцій як приписів Кодексу України з процедур банкрутства, так і норм процесуального права у вигляді неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, що свідчить про передчасність висновків судів, а відтак, оскаржувані постанови не можуть вважатися такими, що відповідають критеріям справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/15598/19 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судами порушено принцип повноти оцінки доказів та їх відображення у судовому рішенні, яким вирішувався спір по суті, а Верховний Суд, діючи в межах повноважень, встановлених статтею 300 ГПК України, не може встановлювати обставини, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надати належну кваліфікацію діям сторін, правову оцінку всім позовним вимогам, і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

При цьому, зважаючи на відсторонення арбітражного керуючого Балєва В.П. від виконання обов`язків розпорядника майна боржника, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за доцільне залишити виконання обов`язків розпорядника майна боржника за арбітражним керуючим Демчаном О.І. до призначення Господарським судом міста Києва нового розпорядника майна Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" в установленому законом порядку.

Судові витрати

Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 та постанову Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/15598/19 скасувати.

3. Справу № 910/15598/19 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію розпорядження майном боржника.

4. Арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу виконувати обов`язки розпорядника майна Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" до призначення в установленому порядку нового розпорядника майна Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.