ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/3266/20 Номер провадження 22-ц/814/1993/21Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року (повний текст складено 24.06.2021 року)

та на додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1  звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до КП «Теплоенерго», мотивуючи тим, що 25.08.2020 року вона була звільнена відповідачем з посади економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення згідно п.1 ст.40 КЗпП, про що дізналася 31.08.2020р. Цього ж дня їй було видано трудову книжку з відповідним записом.

Зазначає, що раніше відповідач вже звільняв її у зв`язку зі скороченням штату, але судовим рішенням її було поновлено на роботі 30.04.2020 року та відразу оголошено простій, фактично з 30.04.2020р. та по день звільнення – 25.08.2020р. вона не була допущена до робочого місця з вини відповідача. Перед звільненням 25.08.2020р. їй, у порушення вимог ст. 49-2 КЗпП не було запропоновано посаду начальника ремонтної дільниці цеху теплових мереж, яка була вільною на день звільнення. При цьому при скороченні чисельності або штату встановлено обов`язок власника працевлаштувати працівника, який покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Також, вказала, що з 18.08.2020р. і по 28.08.2020р. вона перебувала на лікарняному, а тому звільненння, в порушення вимог ч.3 ст.40 КЗпП, відбулося у період непрацездатності.

Вважає, що вона мала переважне право на залишення на роботі із врахуванням стажу роботи, продуктивності праці, а також того, що вона не має інших членів сім`ї з самостійним заробітком, проте відповідач оцінювання щодо продуктивності праці між економістами не проводив, чим порушив вимоги ст.42 КЗпП України.

З урахуванням наведеного прохала: - визнати незаконним та скасувати наказ КП «Теплоенерго» №138К/ТР від 25.08.2020 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ; - визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , проведений згідно наказу №138К/ТР від 25.08.2020р. про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення КП «Теплоенерго»; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; - вирішити питання судових витрат.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплоенерго» задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ комунального підприємства «Теплоенерго» №138 К/ТР від 25 серпня 2020 року про припинення трудового договору, яким ОСОБА_1 звільнено з посади економіста 1 категорії з матеріально- технічного забезпечення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , зроблений згідно наказу №138 К/ТР від 25 серпня 2020 року про її звільнення.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилася позивач, яка подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача, яким вказані вимоги задовольнити; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції мав би розглядати звільнення позивача 25.08.2020 року як окреме звільнення, у зв`язку зі скороченням штату, враховуючи працю позивача до дня звільнення. Проте, суд безпідставно поєднав звільнення позивача 27.05.2019 року і 25.08.2020 року в одне звільнення і в своєму рішенні від 15.06.2021 року по суті поєднав їх, встановивши, що позивач не працювала, законно була звільнена 27.05.2019 року, хоча, відповідно до положень КЗпП України, це різні звільнення, різні юридичні події і їх необхідно розглядати в різних площинах і керуватися доказами і обставинами, які існували саме на день звільнення – 25.08.2020 року.

Зауважує, що в оскаржуваному рішенні не було обґрунтовано, з посиланням на відповідну норму матеріального права, чому рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 було поновлено на роботі, втратило юридичну силу та не створює правових наслідків у вигляді існування між сторонами трудових відносин.

Вказує, що місцевим судом не надано належної оцінки тому факту, що нормами чинного законодавства не допускається звільнення працівника з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності .

Окрім того, зазначає, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, чого, на думку апелянта, КП «Теплоенерго» вчинено не було.

Також, ОСОБА_1 не погодилась з додатковим рішенням місцевого суду та оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого прохала його скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в розмірі 840,80грн та змінити додаткове рішення в частині стягнення з КП «Теплоенерго» суми стягнення судового збору на користь ОСОБА_1 з суми 940,80грн на суму 1681,630грн.

В обґрунтування доводів скарги вказує, що місцевий суд безпідставно стягнув з неї судовий збір в сумі 908грн, за вимогу про поновлення на роботі, оскільки від сплати такого вона звільнена на підставі положень п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про суд врий збір».

Також, вказує, що судом першої інстанції помилково не стягнуто з відповідача на її користь 1681,60грн сплаченого позивачем судового збору, оскільки такі вимоги було задоволено.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про їх часткове задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала на КП «Теплоенерго» економістом 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення з 07.10.2005р. (наказ №213 від 07.10.2005р.) по 27.05.2019р. (наказ №83К/ТР від 22.05.2019р.), що підтверджується копією довідки КП «Теплоенерго» №11 від 27.05.2019р. (а.с.20).

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2020 року по справі №537/2709/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено.

Наказ Комунального підприємства «Теплоенерго» №83К/ТР від 22 травня 2019 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано.

Запис в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , згідно наказу №83К/ТР від 22 травня 2019 року про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, визнано недійсним.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення Комунального підприємства «Теплоенерго» з 27 травня 2019 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 143295,72грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого нею при подачі позову до суду, в розмірі 1536,80 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь розміру середньомісячної заробітної плати (а.с.21-24).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.07.2020 року апеляційну скаргу КП «Теплоенерго», залишено без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2020 року залишено без змін (а.с.25-28).

Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 року, касаційну скаргу КП «Теплоенерго» задоволено. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; вирішено питання судових витрат (а.с.91-95).

Згідно даних з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , на виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.04.2020 року, в період його чинності, ОСОБА_1 було поновлено на роботі згідно наказу №67 К/ТР від 23.04.2020 року (а.с.19).

Наказом КП «Теплоенерго» №74 К/ТР від 30.04.2020 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, оголошено простій не з вини працівника економісту 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 з 30.04.2020р., наказано бухгалтерії час простою ОСОБА_1 оплачувати в розмірі 2/3 посадового окладу. Цього ж дня ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом (а.с.29).

Наказом КП «Теплоенерго» №232 від 08.05.2020 року створено комісію, якій у строк до 04.06.2020 року вказано провести порівняння продуктивності праці працівників економістів фінансово-економічного відділу та економіста 1 категорії з матеріально – технічного забезпечення для визначення переважного права залишення на роботі на підставі ст.42 КЗпП України, результат роботи оформити протоколом з визначенням рейтингу працівників за сукупним показником «кваліфікація + продуктивність» (а.с.74).

Запрошення для участі у роботі комісії на 02.06.2020р. для проведення співбесіди ОСОБА_1 отримала 09.06.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.77).

Згідно протоколу №2 засідання кваліфікаційної комісії КП «Теплоенерго» від 02.06.2020р. визначено рейтинг працівників економістів фінансово-економічного відділу та економіста 1 категорії з матеріально – технічного забезпечення за сукупністю ознак «кваліфікація + продуктивність праці», де ОСОБА_1 отримала найнижчий бал (а.с.75).

У подальшому, Наказом №276 від 22.06.2020р. скорочено чисельність працівників підприємства шляхом розірвання трудового договору з економістом 1 категорії з матеріально – технічного забезпечення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.81).

Згідно повідомлення КП «Теплоенерго» про заплановане вивільнення №19/951 22.06.2020р., ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення численності працівників КП «Теплоенерго» 25.08.2020р. та наступне звільнення з посади економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення на підставі п.1 ст.40 КЗпП, а також про наявні вакансії на підприємстві, на які за наявності відповідної кваліфікації вона може бути переведеною. Серед переліку вакансій відсутня вакансія начальника ремонтної дільниці цеху теплових мереж (а.с.82).

Листом КП «Теплоенерго» №19/1265 від 17.08.2020р. ОСОБА_1 повідомлено про наявні вакансії та заплановане звільнення, в тому числі про наявну вакансію начальника ремонтної дільниці цеху теплових мереж. Вказаний лист отримано адресатом 07.09.2020р. (а.с.83-86).

Листом КП «Теплоенерго» №19/1297 від 25.08.2020р., який надіслано поштою на адресу проживання позивача, ОСОБА_1 повідомлено про звільнення 25.08.2020р. за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників та про необхідність отримання трудової книжки (а.с.87-89).

Згідно наказу директора КП «Теплоенерго» №138 К/ТР про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з 25.08.2020 з посади економіста 1 категорії з матеріально- технічного забезпечення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №276 від 22.06.2020р., повідомлення про заплановане вивільнення №19/951 від 22.06.2020р., згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору (протокол №28 від 19.08.2020р.). ОСОБА_1 31.08.2020р. була ознайомлена з вказаним наказом та отримала його копію (а.с.90).

Запис про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України зроблено у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.17).

При цьому, з копії листка непрацездатності серії АДЯ №326448 вбачається, що у період з 18.08.2020р. по 28.08.2020р. ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с.34).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що, рішення, на підставі якого ОСОБА_1 було поновлено на роботі, втратило свою юридичну силу, а тому воно не створює правових наслідків, у вигляді існування між сторонами трудових відносин. Відтак, оскільки ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП «Теплоенерго» не перебувала, та позивач фактично не працювала у зв`язку з оголошенням простою, отже, і підстав для припинення з нею трудового договору згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України 25.08.2020 у КП «Теплоенерго» не було, як і підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для скасування наказу про припинення трудового договору №138 К/ТР від 25 серпня 2020 року, безпідставного, з визнанням недійсним запису у трудовій книжці ОСОБА_1 , про її звільнення, на підставі цього наказу.

Окрім того, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вирішення трудового спору щодо поновлення працівника на роботі, а тому також задоволенню не підлягають.

Проте, такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так, місцевий суд при постановленні оскаржуваного рішення прийшов до помилкових висновків стосовно того, що, оскільки рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.04.2020 року по справі №537/2709/19, на підставі якого ОСОБА_1 було поновлено на роботі втратило свою юридичну силу, то воно не створює правових наслідків, у вигляді існування між сторонами трудових відносин, тобто фактично ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП «Теплоенерго» не перебувала, а отже, і підстав для припинення з нею трудового договору згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України 25.08.2020 у КП «Теплоенерго» не було, як і підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи наказом КП «Теплоенерго» №138К/ТР від 25.08.2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7). Так, саме правовідносини сторін, що випливають з винесеного відповідачем вказаного наказу, є спірними.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що звільнення ОСОБА_1 з роботи, що мало місце 27.05.2019 року, та стало підставою судового провадження №537/2709/19, є відмінним від даних правовідносин, що виникли між сторонами у зв`язку зі звільненням позивача з робот наказом від 25.08.2020 року, відтак, висновок місцевого суду про поєднання чи ототожнення цих правовідносин є помилковим.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №537/2709/19 КП «Теплоенерго» було видано наказ №10 від 12.01.2021 року, яким, зокрема, скасовано виданий наказ по підприємству №67 К/ТР від 23.04.2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » (а.с.96).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, з постановленням нового по суті вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Так, матеріалами справи установлено, що наказом КП «Теплоенерго» №74 К/ТР від 30.04.2020 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, оголошено простій не з вини працівника економісту 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 з 30.04.2020р (а.с.29).

У подальшому, наказом КП «Теплоенерго» №232 від 08.05.2020 року створено комісію, якій у строк до 04.06.2020 року вказано провести порівняння продуктивності праці працівників економістів фінансово-економічного відділу та економіста 1 категорії з матеріально – технічного забезпечення для визначення переважного права залишення на роботі на підставі ст.42 КЗпП України, результат роботи оформити протоколом з визначенням рейтингу працівників за сукупним показником «кваліфікація + продуктивність» (а.с.74).

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно протоколу №2 засідання кваліфікаційної комісії КП «Теплоенерго» від 02.06.2020р. визначено рейтинг працівників економістів фінансово-економічного відділу та економіста 1 категорії з матеріально – технічного забезпечення за сукупністю ознак «кваліфікація + продуктивність праці», де ОСОБА_1 отримала найнижчий бал (а.с.75).

На підставі викладеного, наказом №276 від 22.06.2020р. скорочено чисельність працівників підприємства шляхом розірвання трудового договору з економістом 1 категорії з матеріально – технічного забезпечення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.81).

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Так, на виконання вказаних вимог закону, ОСОБА_1 була повідомлена відповідачем про заплановане вивільнення листом №19/951 22.06.2020р., про скорочення численності працівників КП «Теплоенерго» 25.08.2020р. та наступне звільнення з посади економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення на підставі п.1 ст.40 КЗпП, а також про наявні вакансії на підприємстві, на які за наявності відповідної кваліфікації вона може бути переведеною (а.с.82).

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Листом №19/951 22.06.2020р. КП «Теплоенерго» повідомило ОСОБА_1 про наявні вакансії на підприємстві, на які, за наявності відповідної кваліфікації, вона може бути переведеною, а саме:

-Тракторист 4 розряду;

-Оператор теплового пункту 2 розряду;

-Оператор теплового пункту 3 розряду;

-Слюсар з ремонту устаткування теплових мереж 4 розряду;

-Слюсар з ремонту устаткування теплових мереж 5 розряду;

-Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів 5 розряду;

-Слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування 5 розряду;

-Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду;

-Електрозварювальник, зайнятий різанням та ручним зварюванням 5 розраду (а.с.82).

У подальшому, листом №19/1265 від 17.08.2020 року КП «Теплоенерго» повідомило ОСОБА_1 про наявні актуальні вакансії на підприємстві, на які за наявності відповідної кваліфікації вона може бути переведеною, а саме:

-Тракторист 4 розряду;

-Оператор теплового пункту 2 розряду;

-Оператор теплового пункту 3 розряду;

-Слюсар з ремонту устаткування теплових мереж 4 розряду;

-Слюсар з ремонту устаткування теплових мереж 5 розряду;

-Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів 5 розряду;

-Слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування 5 розряду;

-Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду;

-Начальник ремонтної дільниці цеху теплових мереж (а.с.83).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, чого, КП «Теплоенерго», вчинено не було, не заслуговують на увагу суду, з огляду на наведені вище листи за №19/951 22.06.2020р. та №19/1265 від 17.08.2020 р.

Твердження апелянта про те, що про наявність посади начальника ремонтної дільниці цеху теплових мереж її не було повідомлено завчасно, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки доказів того, що вказана посада була наявна на підприємстві до 17.08.2020 року матеріали справи не містять. Окрім того, лист №19/1265 від 17.08.2020 р. КП «Теплоенерго» було направлено позивачу одразу після його складення - 17.08.2020 року, проте не отримання його вчасно ОСОБА_1 є саме її суб`єктивною поведінкою, а не виною відповідача (а.с.84).

За приписами статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у разі звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

На підставі викладеного, КП «Теплоенерго» було винесено наказ №138 К/ТР про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з 25.08.2020р. з посади економіста 1 категорії з матеріально - технічного забезпечення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу №276 від 22.06.2020р., повідомлення про заплановане вивільнення №19/951 від 22.06.2020р., згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору (протокол №28 від 19.08.2020р.). ОСОБА_1 31.08.2020р. була ознайомлена з вказаним наказом та отримала його копію (а.с.90).

Матеріали даної справи не містять Протоколу №28 від 19.08.2020р., яким надано згоду профспілкового комітету на розірвання трудового договору, проте про наявність такого зазначено в наказі від 25.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 та його факт сторонами не оспорювався.

Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штатних одиниць, зокрема, посади економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення, яку обіймала позивач, останню належним чином попереджено про наступне звільнення, профспілковою організацією надано згоду на її звільнення, тобто роботодавцем було дотримано визначений законодавством порядок при звільненні позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому підстав для визнання незаконним та скасування наказу №138К/ТР від 25.08.2020 року, визнання недійсним відповідного запису про звільнення у трудовій книжці позивача та про поновлення її на роботі, не вбачається.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вирішення трудового спору щодо поновлення працівника на роботі, а тому задоволенню також не підлягають.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.40 КзПП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. №9 визначено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як зазначено вище, згідно копії листка непрацездатності серії АДЯ №326448 у період з 18.08.2020р. по 28.08.2020р. ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с.34).

Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що роботодавцем дата звільнення ОСОБА_1 була зазначена невірно, тобто без урахування перебування її на лікарняному, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни дати звільнення з «25 серпня 2020 року» на «29 серпня 2020 року», та, на підставі ч.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93р. N58 зобов`язання КП «Теплоенерго» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 в частині зміни дати звільнення.

Окрім того, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 09.09.2021 року, яке у зв`язку зі скасуванням рішення суду по суті вимог від 15.06.2021 року, також підлягає скасуванню, з новим вирішенням питання про новий розподіл судових витрат.

Так, статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки даною постановою рішення місцевого суду скасовано та у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору компенсації не підлягають.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2021 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади економіста 1 категорії з матеріально-технічного забезпечення КП «Теплоенерго» (на підставі п.1 ст.40 КзПП України) з «25 серпня 2020 року» на «29 серпня 2020 року».

Зобов`язати Комунальне підприємство «Теплоенерго» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , в частині зміни дати звільнення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                        Ю.В. Дряниця

       Л.І. Пилипчук