Справа № 219/8545/19

1-кп/219/368/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року  Артемівський міськрайонний  суд Донецької області

у складі судді Хомченко Л.І.

секретар Халаджи А.В.

за участю прокурора Мітіна В.О.

Захисника Топчийов Є.В.

Обвинуваченого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні  обвинувальний акт у кримінальному провадженні , за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого  ч .3 ст. 186 КК України 

    в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурором подано клопотання стосовно подовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні просила продовжити міру запобіжного заходу обвинуваченому ,заперечувала проти обрання йому більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту .

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора посилаючись на те ,що клопотання не обґрунтоване ,прокурором не зазначені ризики, всі свідки допитані, два роки під вартою ,є дитина , просив обрати більш м`яку міру запобіжного заходу домашній арешт .

Обвинувачений підтримав захисника .

Суд враховує ,що відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Вирішуючи питання  про   продовження      запобіжного  заходу   у  вигляді тримання під вартою обвинуваченому ,  суд враховує  вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України ,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого  від  правосуддя  не  може  оцінюватися  виключно  на підставі суворості  можливого  судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого , його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою , в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнов проти Росії»(п. 60)Крім того  суд враховує  ,що  відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України  тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1      суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що  ОСОБА_1   обвинувачується   у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст 186  КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі , на термін до 10 років позбавлення волі а також особу обвинуваченого . Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановлених ст. 177 КПК України. Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбаченихст.177 КПК України , які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого   ОСОБА_1    під вартою, і тому   суд вважає за можливе продовжити строк тримання останнього    під вартою .Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.  З огляду на викладене, суд приходить до висновку що запобіжний   захід у вигляді тримання під вартою слід   продовжити на термін 60 (шістдесят) днів. ,а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити . Керуючись ст. ст. 177,  331,  372, КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 діб з утриманням в умовах Бахмутської УВП № 6 Південно східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України з 16.11.2021 року по 14.01.2022 року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскарження до Донецького апеляційного суду протягом 7 днів , а для обвинуваченого в той же строк з часу отримання копії ухвали .

          Суддя                                                                                Л.І.Хомченко