Номер провадження: 22-ц/813/7648/21

Номер справи місцевого суду: 520/7601/18

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 року                                                                 м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 520/7601/18

Номер провадження: 22-ц/813/7648/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

- позивач – Публічне акціонерне товариство банк "ТРАСТ", правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал",

- відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства банку "ТРАСТ", правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал",до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеса, ухвалене у складі судді Васильків О. В. 10 лютого 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство Банк «ТРАСТ» (далі – Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором R051.001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року у розмірі - 154 707,06 грн. та судові витрати в сумі – 2 320,61 грн..

Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 15.08.2014 року ПАТ Банк «ТРАСТ» отримав від ОСОБА_1 пропозицію (оферту) на укладення договору №R051/001-ТЕК.0047103 щодо надання йому споживчого кредиту.

Кредит було отримано відповідачем 04.03.2013 року. Сума кредиту – 89 500 грн., строк користування кредитом - 60 міс., процентна ставка за кредитом – 36% річних. Процентна ставка за кредитом після виконання Клієнтом умов п. 2.6. Умов - 16%. Щомісячна комісія за супроводження кредиту - 2,79%.

В подальшому між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування ним, чим порушив умови вказаного договору та додаткових угод, що вбачається з детального розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову, станом на 08.06.2018 року. Згідно вказаного розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить – 154 707,06 грн., з яких: - 55 395,81 грн. – заборгованість за кредитом; - 7 278,12 грн. – відсотки; - комісія – 42 449,85 грн.; - 49 583,28 грн. - пеня (Т. 1, а. с. 1-2).

07.11.2019 року між ПАТ БАНК «ТРАСТ» та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено Договір про відступлення прав вимоги №БТ-ПВ-11/19, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором №R051.001-TEK.0047103 від 15.08.2014 року (позичальник – ОСОБА_2 ) перейшло до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", що також вбачається з Додатку до Договору №БТ-ПВ-11/19 про відступлення прав вимоги від 07.11.2019 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про заміну сторони задоволено. Здійснено заміну позивача - Публічного акціонерного товариства банку "ТРАСТ" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 236 - 237).

2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

ОСОБА_1 , будучи освідомленим про розгляд справи (Т. 1, а. с. 37, 41, 47, 65, 105, Т. 2, а. с. 4, 6 - 7) не скористався правом надання відзиву на позовну заяву. Відзив на позов не надійшов.

2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням  Київського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2021 року задоволено вищевказані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства банк "ТРАСТ", правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за Кредитним договором №R051.001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року у розмірі – 154 707,06 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в розмірі – 2 320,61 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та оплати відповідної плати за користування ним, чим порушив умови вказаного договору та додаткових угод.

З наданих стороною позивача матеріалів вбачається, що боржником ОСОБА_1 періодично здійснювались платежі для погашення заборгованості.

Доводи сторони відповідача про те, що ним не підписувались додаткова угода до кредитного договору та додатки до нього, суд відхиляє, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України (Т. 2, а. с. 10 - 14).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме - стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі – 98 632,76 гривень та судовий збір.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції в оскарженій частині при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, при наявності клопотань про відкладення розгляду справи; 2) термін погашення кредиту/відсотків за договором становить - 20-е число кожного місяця. Тобто, на день звернення до суду не настав строк погашення заборгованості за червень місяць; 3) усі розрахунки необхідно проводити до 20-го числа травня місяця 2018 року; 4) станом на 28.05.2018 року прострочена заборгованість складається з: - прострочена заборгованість по кредиту – 25 772,34 гривень; - прострочена заборгованість по відсоткам – 7 135,28 гривень; - прострочена заборгованість по комісії – 39 952,80 гривень. Разом вказане складає – 72 860,42 гривень; 5) позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 08.06.2017 року по 08.06.2018 року у розмірі – 49 583,28 грн., що значно перевищує суму простроченої заборгованості по кредиту. Оскільки Банк був замінений то збитків новому кредитору відповідачем не завдано, у зв`язку з чим просить зменшити розмір пені до суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі – 25 772,34 гривні (Т. 2, а. с. 21 - 23).

2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Товариство вказує на те, що: 1) відповідач здійснював свідоме затягування судового процесу, тим самим порушувались розумні строки розгляду справи; 2) ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло всі права вимоги до відповідача, у тому числі право на стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне погашення платежів за кредитом; 3) Товариство не продовжувало нараховувати штрафні санкції після укладання договору про відступлення прав вимоги від 07.11.209 року за невиконання зобов`язання (Т. 2, а. с. 42 - 44).

2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

14.04.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" повернулося до суду з приміткою пошти – «отримано 26.04.2021 року».

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є повідомленим про розгляд справи в апеляційному суді.

Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі ОСОБА_3 , що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.05.2021 року від ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.11.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (154 707,06 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

3.2 Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

15.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Банк «ТРАСТ» із заявою про надання кредиту на споживчі цілі (Т. 1, а. с. 15).

З вказаної заяви вбачається, що сторонами укладається Договір № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року. Сума кредиту - 89 500 грн.. Строк користування кредитом - 60 міс.. Процентна ставка за кредитом – 36% річних. Процентна ставка за Кредитом після виконання Клієнтом умов п. 2.6. Умов - 16%. Щомісячна комісія за супроводження кредиту - 2,79%.

До вказаної заяви додані додатки, що містять графік погашення кредиту, розпис сукупної вартості кредиту, тарифи ПАТ Банк «ТРАСТ» (Т. 1, а. с. 16 - 19).

В подальшому між ПАТ Банк «ТРАСТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року (Т. 1, а. с. 20).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 чтваном на 08.06.2018 року становить – 154 707,06 грн., з яких: - 55 395,81 грн. – заборгованість за кредитом; - 7 278,12 грн. – відсотки; - комісія – 42 449,85 грн.; - пеня – 49 583,28 грн. (Т. 1, а. с. 25 - 26).

Відповідно до висновку експерта судово-технічної експертизи документів від 20.06.2019 року №19-1250, складений судовим експертом ОНДІСЕ Мамай М.Г., рукописний текст « ОСОБА_1 » та підпис від його імені у наданих на експертизу документах:

- «Додаток №2 до кредитного договору № R051/001-ТЕК.0047103 від «15» серпня 2014 Нова редакція від 19.08.2014 року. Розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту»;

- «Договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору № R051/001-ТЕК.0047103 від «15» серпня 2014. м. Одеса «19» серпня 2014 р.»;

- «Додаток №1 (Нова редакція від 19.08.2014 року) до кредитного договору № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014»;

виконані пишучим приладом із кульковим пишучим вузлом чорнилами на основі гелю синього кольору без використання технічних прийомів (засобів) та без попередньої технічної підготовки (Т. 1, а. с. 132 - 135).

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції в частині визначення розміру такої заборгованості.

3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Доводи апелянта, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та при наявності клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що усудове засідання 03.12.2020 року позивач та представник позивача не з`явились.

Відповідно до матеріалів справи, відомості про сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання, яке було призначено на 03.12.2020 року, відсутні.

У наступне судове засідання 19.01.2021 року позивач та представник позивача не з`явились.

Відповідно акту №11, складеного Київським районним судом м.Одеси, з 12.11.2020 року відправка вихідної кореспонденції припиняється, у зв`язку з відсутністю маркованої продукції.

Тобто, ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про судове засідання, яке відбулось 19.01.2021 року.

Усудове засідання 10.02.2021 року позивач та представник позивача не з`явились.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , а саме повістки на судове засідання, повернулось до суду з відмуткою пошти – «адресат відсутній», що вважається належним сповіщенням (ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Разом з тим, починаючи з квітня 2020 року по день ухвалення рішення у справі - 10.02.2021 року ОСОБА_3 неодноразово надсилав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на карантин, який запроваджений на всій території України, що також свідчить про обізнаність сторони позивача про дати призначення судових засідань.

Так дійсно, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з наступними змінами, якою на всій території України було установлено карантин з 12 березня до 22 травня 2020 року, а постановою цього ж органу від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з наступними змінами карантин продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 траня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

З наведеного вбачається, що позивач також не був позбавлений можливості на звернення до суду із заявами про проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Надати відзив на позов, в якому викласти свою процесуальну позицію.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні

добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не

допускається.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати

зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства,

зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що

спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання

судового рішення;

Колегія суддів наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні 

Також варто зауважити, що справа розглядалася у суді першої інстанції з 03.07.2018 року.

Відповідно до ч.1,2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного

провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив;

заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У продовж досить тривалого розгляду справи ОСОБА_1 не надав до суду відзив на позовну заяви чи пояснення по суті позову, а тільки заперечуючи факт того, що додаткова угода до кредитного договору була ним підписана. Звертався до суду із клопотаннями про призначення судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз. Однак, ОСОБА_1 не виконав свого процесуального обов`язку, а саме - не оплатив вартість проведення експертизи, внаслідок чого ухвалу про призначення судово-почеркознавчої експертизи залишалася без виконання.

Доводи апелянта, що термін погашення кредиту/відсотків за договором становить 20-те число кожного місяця, тобто на день звернення до суду не настав строк погашення заборгованості за червень місяць, тому усі розрахунки необхідно проводити до 20 числа травня місяця 2018 року, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У справі, яка переглядається, встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором

Дійсно, п. 2.8 заяви про надання кредиту на споживчі цілі, дата платежів за кредитом визначена, як 20-е число кожного місяця.

Відповідно до додатку №1 до договору № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року позичальник зобов`язаний здійснити сплату процентів та погашення основної суми боргу не пізніше терміну та в розмірах вказаних у таблиці, а саме до 20-го числа кожного місяця у розмірі – 5 747,05 гривень.

Відповідно до договору про внесення змін і доповнень №1 до договору № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року було змінено відсоткову ставку.

Відповідно до додатку №1 (нова редакція від 19.08.2014 року) до договору № R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року позичальник зобов`язаний здійснити сплату процентів та погашення основної суми боргу не пізніше терміну та в розмірах казаних у таблиці, а саме до 20-го числа кожного місяця у розмірі – 4 683,05 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов`язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звертаючись у червні 2018 року з позовною заявою, Публічне акціонерне товариство Банк «ТРАСТ» обраховує прострочену заборгованість за кредитним договором з 15.08.2014 року по 28.05.2018 року.

Помилковими є доводи апелянта, що станом на 28.05.2018 року прострочена заборгованість у розмірі – 72 860,42 гривень, яка складається з: - прострочена заборгованість по кредиту – 25 772,34 гривень; - прострочена заборгованість по відсотках – 7 135,28 гривень; - прострочена заборгованість по комісії – 39 952,80 гривень. З наданого Банком розрахунку вбачається, що станом на 28.05.2018 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі – 154 707,06 грн., з яких: - 55 395,81 грн. – заборгованість за кредитом; - 7 278,12 грн. – відсотки; - комісія – 42 449,85 грн.; - 49 583,28 грн. – пеня. Вказаний розмір заборгованості не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 08.06.2017 року по 08.06.2018 року у розмірі – 49 583,28 грн., що значно перевищує суму простроченої заборгованості кредиту, колегія суддів також відхиляє, оскільки з наданого банком розрахунку станом на 28.05.2018 року сума простроченої заборгованості по кредиту складає – 55 395,81 гривні, а розмір пені складає – 49 583,28 гривні, тобто розмір пені не перевищує розмір заборгованості по кредиту.

Згідно до положень п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів.

Положення статті 514 ЦК України визначають «до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом».

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено – особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є

грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір

неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, встановлення пені у договорі є санкцією за невиконання стороною своїх

зобов`язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та банком.

Відповідно до Договору №БТ-ПВ-11/19 про відступлення прав вимоги від 07.11.2019 року

Публічне Акціонере Товариство Банк «Траст» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Фінансова Компанія

«Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором R051/001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року.

Відповідно до п. 2 кредитного договору Новий кредитор набуває усі права за Основними

договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором, сплати процентів, сплати штрафних санкцій тощо. Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.

Отже, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло усі права вимоги до

Відповідача, в тому числі право на стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне погашення

платежів за Кредитом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У справі, яка переглядається, встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування.

Разом з тим, за положеннями ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо сплати винагороди, і це є підставою для визнання такого положення недійсним.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; нормативно-правовий акт № 168 від 10.05.2007 Постановою правління НБУ від 10 травня 2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 в; нормативно-правовий акт № 1023-XII від 12.05.1991 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону.

Умова кредитного договору є нікчемною, якщо вона передбачає плату за дії, які не є послугою.

В той же час, передбачена ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на момент укладення спірного договору, можливість визнання несправедливих положень договору недійсними, не звільняє позичальника від обов`язку виконання інших зобов`язань за умовами кредитного договору.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наявності підстав визнання несправедливими умов кредитного договору щодо стягнення комісії, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за користування кредитом у розмірі – 42 449,85 гривень. Тому, рішення суду в частині визначення розміру загальної заборгованості підглядає зміні. Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором у загальному розмірі - 112 257,21 грн. = 154 707,06 – 42 449,85 грн..

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого рішення у справі, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому її треба задовольнити частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру загальної заборгованості не в повній мірі відповідають правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обгрунтування.

3.6 Розподіл судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні, то необхідно остаточно змінити розподіл судових витрат.

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню:

- з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам – 72,56%, у розмірі – 1 683,83 грн. = 2 320,61 грн. х 72,56%.

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на користь відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 27,44%, у розмірі – 955,32 гривні = (3481,50) х 27,44%,

Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Виходячи з вищевказаного, підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі – 728,51 грн. = 1 683,83 грн. - 955,32 грн..

3.5 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,

               постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеса від 10 лютого 2021 року в частині розміру стягнутих сум заборгованості за кредитним договором та судових витрат – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження - 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх; адреса для листування: 79000, м. Львів, а/с №45) заборгованість за Кредитним договором №R051.001-ТЕК.0047103 від 15.08.2014 року у розмірі - 112 257 (сто дванадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) гривень 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження - 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх; адреса для листування: 79000, м. Львів, а/с №45) судовий збір у розмірі - 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 51 копійка.

Постанова набирає законної сили з дня його прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді                                                         О. В. Князюк

С. О. Погорєлова