Провадження 1-кп/311/233/2021

Справа № 311/848/21

17.11.2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

17 листопада 2021 року                                                         м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді:                         Сидоренко Ю.В.,

при секретарі         Якимець К.В.

за участю прокурора         Стельмащук Д.С.,

захисника - адвоката                                         Петренка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні зали суду м.Василівка кримінальне провадження відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Василівка Запорізької області, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, мотивуючи тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими обґрунтовувалося раніше обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Заявлене клопотання просить задовольнити за наведеними у ньому підставами. Та вказує, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Проти клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – заперечує та просить відмовити за безпідставністю. вважає клопотання захисника необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник обвинуваченого - адвокат Петренко А.В. заперечують проти клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просять змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший, більш м`який, не пов`язаний з триманням ОСОБА_1 під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмове клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яким обґрунтовується необхідність продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вислухавши усне клопотання захисника адвоката Петренка А.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, вислухавши думку та пояснення учасників кримінального провадження за поданими ними клопотаннями, суд дійшов до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2021 року продовжено застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 21 листопада 2021 року, включно.

Проте, враховуючи ті обставини, що у найближчий час спливає строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов`язаний вирішити питання доцільності продовження на даний час тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень ст.ст.131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Відповідно до ст.178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_1 , а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана обвинуваченому ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого. Крім того, на даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала. В даному судовому засіданні не встановлено жодних нових обставин, які б свідчили про відсутність ризиків та необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті

засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок знаходиться під загрозою.

Таким чином, на підставі ст.ст.177,178,194 КПК України, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, суд вважає можливим продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, ризик чого є реальним та дійсним.

Оцінивши вищезазначені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_1 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідною ухвалою суду з цього приводу, не відпали, жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, на переконання суду, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п..1,3 ч.1 ст.177 КПК України, та приймаючи до уваги тяжкість та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та покарання, яке йому загрожує, а також репутацію обвинуваченого та дані про особу ОСОБА_1 який офіційно ніде не працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, неповнолітні на його утриманні не перебувають та, усвідомлюючи виняткову тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується та невідворотність покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.152 КК України, у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, обвинувачений ОСОБА_1 може залишити місце мешкання, тим самим переховавшись від суду, унеможлививши проведення за його участю судовий розгляд з метою повного та всебічного розгляду даного кримінального провадження, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень, що додатково свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, ОСОБА_1 може незаконно впливати на малолітню потерпілу. Вказаний ризик підтверджується тим, що малолітня потерпіла ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_5 проживають по сусідству із обвинуваченим ОСОБА_1 , окрім того родина ОСОБА_1 товаришувала із родиною ОСОБА_5 , що безпосередньо підтверджено обвинуваченим ОСОБА_6 в ході його допиту в судовому засіданні, тому між потерпілою, її законним представником та обвинуваченим існує стійкий емоційний зв`язок та подальше спілкування з цими особами може провокувати у них бажання змінити або відмовитись від своїх показань, ризик чого, з огляду на особу обвинуваченого та характер вчиненого злочину, є дійсним та наявним.

На думку суду, зазначеним ризикам неможливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_1 будь-який більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не відпали підстави для цього. На даний час не встановлені обставини, які виключають можливість тримання обвинуваченого під вартою, для запобігання вищезазначених ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину одних особистих зобов`язань обвинуваченого ОСОБА_1 недостатньо для забезпечення дієвості кримінального провадження; - особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194

КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки; - запобіжний захід у вигляді застави є надто м`яким та може не застосовуватись за вчинення особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканності особи. Крім того, відсутність достатніх коштів у обвинуваченого ОСОБА_1 свідчить про очевидну неможливість виконання ним обов`язків по внесенню застави.

Отже, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також судом не встановлено жодних даних, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 яких-небудь тяжких захворювань, що перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, а також інші обставини, які перешкоджають продовження йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177,178,183,194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 15 січня 2022 року, включно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 15 січня 2022 року, включно.

В задоволенні клопотання захисника Петренка А.В., підтримане обвинуваченим  ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області                 Ю.В. СИДОРЕНКО