Справа № 426/2375/21

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 листопада 2021 року

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Вітер І.П.,

за участі представника позивача - Гашинського М.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «Михайла Артуровича Гашинського і Компаньйонів» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гашинський М.А., звернулася до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Відповідно до Акту про фактичне місце проживання (не проживання) особи на території Сватівської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 фактично не проживає за місцем реєстрації АДРЕСА_1 . Однак, відповідач на даний час прописаний (зареєстрований) за вищевказаною адресою, хоча фактично, починаючи з 2014 року та по даний час в зазначеному будинку не проживає та не з`являється. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени його сім`ї відповідачу не чинили і не чинять. Вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням в вказаному будинку, в зв`язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутності за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Гашинський М.А. у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Також зазначив, що відповідач у 2014 року виїхав на постійне місце проживання до Тунісу, зв`язок з ним втрачений. Утримання будинку здійснює позивач, речей відповідача у будинку немає. Його реєстрація перешкоджає позивачу в оформленні субсидії та вільному користуванні належним їй майном. У добровільному порядку вирішити це питання неможливо. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 27-28, 36-37, 43-44). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позов не подав, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, за наявності згоди представника позивача, розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував та 10.11.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вони з позивачем є сусідами. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , давно не проживає, його речей в будинку немає. Відповідач поїхав разом з батьком на постійне місце проживання до Тунісу. Позивач доглядає за будинком сама, комунальні платежі теж оплачує сама.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила про те, що бачила ОСОБА_2 ще, коли він ходив до школи, а зараз більше восьми років не проживає з позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно домової книги громадян, що проживають по АДРЕСА_1 , в будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 9-11).

Згідно акту про фактичне місце проживання (не проживання) особи на території Сватівської міської ради, виданого заступником Сватівського міського голови Корляковою І.Б., в тому, що громадянин ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 визначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки власник житла має право на реалізацію передбаченого ст. 317, 319 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування своїм майном.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження поважності причин непроживання у приміщенні.

Оскільки між позивачем та відповідачем відсутні інші домовленості щодо користування житлом (суду не надано доказів на підтвердження їх наявності), враховуючи, що у судовому засіданні підтверджено факт відсутності відповідача у житловому будинку понад рік, не надано доказів щодо поважних причин такої відсутності, суд доходить висновку про наявність передбачених підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «Михайла Артуровича Гашинського і Компаньйонів» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію заочного рішення направити сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.

Суддя Я.В.Просіна