ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 листопада 2007 р.

№ 2/233

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу Ортодоксальної іудейської релігійної громади міста Мукачева (Хоффмана), м. Мукачево Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2007

зі справи  № 2/233

за позовом дочірнього підприємства “Стар”, м. Мукачево Закарпатської області (далі –ДП “Стар”),

до Ортодоксальної іудейської релігійної громади міста Мукачева (Хоффмана)

про усунення перешкод у користуванні майновим комплексом шляхом його звільнення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Мукачівська іудейська релігійна громада, м. Мукачево Закарпатської області,

та зустрічним позовом Ортодоксальної іудейської релігійної громади міста Мукачева (Хоффмана)

до ДП “Стар”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.06.2006 № 3823.

Судове засідання проведено за участю представників:

ДП “Стар” –Маловацького О.В.,

Ортодоксальної іудейської релігійної громади міста Мукачева (Хоффмана) –Мелеха Шейхета, Гутаріна Я.М.,

Мукачівської іудейської релігійної громади –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.01.2007 (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 (колегія суддів у складі: Давид Л.Л. –головуючий, судді Кордюк Г.Т. і Мурська Х.В.), первісний позов задоволено: Ортодоксальну іудейську релігійну громаду міста Мукачева (Хоффмана) зобов’язано звільнити на користь ДП “Стар” цілісний майновий комплекс в м. Мукачево, вул. Берегівська, 3, загальною площею 592, 50 кв. м, що складається з учбового корпусу літ. А, учбового корпусу літ. Б, сторожки літ. В, контори літ. Г, складу літ. Д, котельні літ. Е, вбиральні літ. Ж, умивальника  літ. З та споруди 1-3, мощення І (далі –спірне майно); у задоволенні зустрічного позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що спірне майно належить ДП “Стар” на праві власності, тоді як Ортодоксальна іудейська релігійна громада міста Мукачева (Хоффмана) користується ним без визначених законом підстав; водночас не встановлено наявності обставин, з якими закон пов’язує визнання недійсним договору, що оспорюється за зустрічним позовом.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та в письмових поясненнях до неї Ортодоксальна іудейська релігійна громада міста Мукачева (Хоффмана) просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов з даної справи “або повернути справу на новий розгляд”. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статті 207 Господарського кодексу України (далі –ГК України), частини першої статті 32 і частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також порушенням роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/109 “Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” (з наступними змінами).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Мукачівською іудейською релігійною громадою (Продавець) і                ДП “Стар” (покупець) 16.06.2006 укладено договір купівлі-продажу (далі – Договір від 16.06.2006) спірного майна;

- за умовами зазначеного договору майно належить відчужувачу згідно із свідоцтвом про право власності від 07.05.1999 (відповідно до судових рішень арбітражного суду Закарпатської області від 09.08.1994 № 20/1, від 25.11.1993 № 24/1 та рішення Мукачівської міської ради ІІ сесії ХХІІІ скликання від 29.04.1999), зареєстрованого в Мукачівському міжрегіональному бюро технічної інвентаризації, та експертної оцінки під реєстровим номером 473-“в”, реєстраційний номер 5605920, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.04.2004 за № 3426464;

- право власності на спірне майно належить ДП “Стар” згідно з нотаріально посвідченим Договором від 16.06.2006, витягом з Державного реєстру правочинів від 16.06.2006 № 2517331 та витягом від 30.06.2006               № 22095199 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.06.2006 серії ССА № 154390;

- ДП “Стар” неодноразово зверталося до Ортодоксальної іудейської громади міста Мукачева (Хоффмана) з проханням звільнити займане нею і придбане ДП “Стар” приміщення у зв’язку з початком проведення ремонтних робіт;

- згідно з довідкою Управління з питань внутрішньої політики Закарпатської обласної державної адміністрації від 12.01.2007 № 01-19/5 за станом на 10.01.2007 у м. Мукачеві діють дві іудейські релігійні громади: Релігійна іудейська громада, статут якої зареєстровано розпорядженням голови названої облдержадміністрації від 20.04.1999 № 169 (нова редакція –від 27.10.2004 № 605), і релігійна іудейська громада, статут якої зареєстровано розпорядженням голови тієї ж облдержадміністрації від 25.05.1999 № 231;

- матеріалами справи підтверджується факт користування Ортодоксальною іудейською релігійною громадою міста Мукачева (Хоффмана) спірним майном без визначених законом підстав (відсутні договір купівлі-продажу чи оренди майнового комплексу, відповідні реєстраційні посвідчення тощо);

- за результатами розгляду клопотання голови єврейської релігійної общини про повернення останній культової споруди, що знаходиться в                 м. Мукачеві по вул. Берегівській, 3 і де розміщено Облавтоучкомбінат, виконавчий комітет Мукачівської міської ради народних депутатів прийняв рішення від 27.01.1993 № 14, яким скасував рішення цього ж виконкому від 30.07.1965 № 233 про передачу приміщення № 3 по вул. 40 років Жовтня (нині Берегівська) з балансу міськкомунгоспу на баланс Облавтоучкомбінату. Розпорядженням Представника Президента України у Закарпатській області від 24.03.1993 № 144 повернуто у власність релігійної громади іудаїстів                м. Мукачева будинок по вул. Берегівській, 3 (колишню культову споруду);

- Облавтоучкомбінатом відповідні дії органів влади оскаржено в судовому порядку. Згідно з рішеннями арбітражного суду Закарпатської області від 25.11.1993 зі справ № 20/1, 24/1 та виданими на їх виконання наказами Облавтоучкомбінат зобов’язано звільнити займану будівлю у                  м. Мукачево по вул. Берегівській, 3;

- рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.01.2005 зі справи № 5/368 за позовом Релігійної іудейської громади м. Мукачева до виконавчого комітету Мукачівської ради про скасування свідоцтва на право власності та зобов’язання до видачі свідоцтва на право власності встановлено, що релігійна іудейська громада м. Мукачева, на користь якої передано культову споруду, зареєстрована рішенням Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР від 19.10.1989 та рішенням уповноваженого у справах релігій у Закарпатській області від 21.01.1992 № 23 та перереєстровано 25.05.1999. Ортодоксальна іудейська релігійна громада               міста Мукачева (Хоффмана) є новоствореною юридичною особою, яка здійснила реєстрацію свого статуту 20.04.1999 на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 20.04.1999 № 160, і не є правонаступником зазначеної релігійної іудейської громади                         м. Мукачева. Відповідне судове рішення має преюдиціальний характер у вирішенні спору з даної справи.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що Договір від 16.06.2006 підпадає під ознаки господарського договору в розумінні статті 179 ГК України, а зобов’язання між його сторонами є господарським у значенні статті 173 названого Кодексу, згідно з якою господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, в тому числі передати майно, сплатити гроші.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким законом є, зокрема, ГК України, який набрав чинності одночасно з ЦК України та норми якого у регулюванні господарських правовідносин є спеціальними стосовно ЦК України. Відповідну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 16.05.2006            № 22/197.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Установлені попередніми судовими інстанціями обставини свідчать, що скаржник не є стороною Договору від 16.06.2006, так само як і органом державної влади, тобто не належить до кола осіб, які вправі звернутися з вимогою про визнання недійсним господарського зобов’язання.

До того ж права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною; захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову (абзац третій підпункту 27.3 пункту 27 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”).

Верховним Судом України також неодноразово викладалася правова позиція, за якою права особи, що вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону (зокрема, в постановах Верховного Суду України від 25.07.2006 № 69/8-05, від 30.01.2007 № 1/138-14/318-9/273).

Таким чином, підстави для задоволення зустрічного позову в даній справі відсутні.

Водночас названими судовими інстанціями з’ясовано відсутність законних підстав для перебування Ортодоксальної іудейської релігійної громади міста Мукачева (Хоффмана) в цілісному майновому комплексі приміщень, який становить спірне майно, і наявність у ДП “Стар” права власності на це майно, в зв’язку з чим ними обґрунтовано задоволено первісний позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують відповідних висновків і стосуються встановлення обставин, які з урахуванням наведеного та з огляду на зміст позовних вимог зі справи не входять до предмету доказування в даній справі.

Посилання скаржника на пункт 3 названого роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/109, за яким дана справа, на думку скаржника, не підлягає розгляду в господарському суді, - не відповідає змістові цього пункту, в якому йдеться про непідвідомчість господарським судам лише вимог щодо припинення діяльності релігійної організації або визнання недійсними рішень державних органів про передачу у володіння і користування культових будівель і майна; у даній же справі такі позовні вимоги не заявлялися.

Зазначення скаржником про те, що попередніми судовими інстанціями “не встановлено належного Відповідача – міської ради та міськвиконкому         м. Мукачова” не береться до уваги, оскільки, по-перше, з установлених господарськими судами обставин справи не вбачається, які, власне, позовні вимоги мали бути звернуті до названих органів, по-друге, якщо такі вимоги й існували, скаржник не позбавлений був права та можливості пред’явити їх самостійно в окремому судовому процесі.

Відсутність прокурора в засіданнях судів попередніх інстанцій не є підставою для задоволення касаційної скарги. Тим більше, що в пункті 9 згаданого роз’яснення, на який посилається скаржник, не йдеться про обов’язкову чи неодмінну участь прокурора у судовому процесі при розгляді справ за участю релігійних організацій.

Зі скарги не вбачається також, чому передбачуваний в майбутньому розгляд справи “в Рабінатному суді м. Лондона” має тягти за собою скасування в касаційному порядку судових рішень з даної справи, підставою для якого за приписами статті 11110 ГПК України є лише порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 19.01.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 зі справи № 2/233 залишити без змін, а касаційну скаргу Ортодоксальної іудейської релігійної громади міста Мукачева (Хоффмана) –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов