ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р. | № 44/291пн |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Уліцького А.М., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Чернова Є.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Артемівської міської ради |
на постанову | від 26.09.07 Донецького апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 22.08.07 |
у справі | №44/291пн |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Артемівської міської ради |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" |
третя особа | Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області |
про | зміну умов Типового договору (контракту) б/н від 26.12.03 |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача: | Дедіщева В.І., дов. |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 22.08.07 господарського суду Донецької області (суддя Мезенцев Є.І.), яке залишено без змін постановою від 26.09.07 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Запорощенко М.Д. –головуючий, Волкова Р.В., Старовойтова Г.Я.), відмовлено в задоволенні позову Артемівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" про зміну Типового договору (контракту) б/н на реалізацію інвестиційного проекту "Модернізація та створення нових виробництв на ЗАТ "Деконський гіпс" на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні від 26.12.03 шляхом викладення змісту пункту 2 у наступній редакції: "Під час реалізації Інвестиційного проекту Інвестор сплачує всі податки, мито, збори та обов’язкові платежі на загальних підставах (режимі) відповідно до діючого законодавства".
Судові рішення мотивовані тим, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не припинив шляхом вилучення окремих статей із Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" прав відповідача на користування інвестиційними пільгами. Факт прийняття цього закону не може бути кваліфікований як істотна зміна обставин у розумінні ст. 652 ЦК України у правовідносинах позивача та відповідача за Контрактом, оскільки взагалі не є зміною обставин для його сторін. А ст. 58 Конституції України не передбачає зворотної дії закону в часі, крім випадків скасування або пом’якшення відповідальності.
Ухвалою від 25.10.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована помилковим тлумаченням судами змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р." та деяких інших законодавчих актів України" та неврахуванням норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі свідоцтва про схвалення інвестиційного проекту №47/1-2003 згідно з п. 10 Порядку розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затвердженого постановою КМУ від 18.06.99 №1065, між Артемівською міською радою та ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас" укладений Контракт б/н від 26.12.03.
Додатковими угодами №№1, 2 до Контракту, укладеними згідно з протокольними рішеннями Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області №10 від 12.08.04 та №38 від 23.12.04, сторони уточнили строки реалізації інвестиційного проекту в частини освоєння виробництва гіпсокартонних плит, а також обсяги і строки відрахувань до бюджету. Згідно з додатковими угодами відповідач зобов’язався на власний ризик та за власні кошти забезпечити реалізацію вищевказаного інвестиційного проекту, а позивач –створити умови для реалізації інвестиційного проекту строком до 31.12.12.
Пунктом 2 Контракту для відповідача передбачені наступні пільги на час реалізації інвестиційного проекту:
- звільнення на 5 років, починаючи з дати першого оформлення вантажної митної декларації, від обкладання ввізним митом сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) та звільнення від обкладання податком на додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;
- звільнення від оподаткування прибутку на три роки, починаючи з моменту отримання першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту;
- оподаткування прибутку в наступні три роки за ставкою 50 відсотків від діючої ставки оподаткування;
- оподаткування дивідендів, що сплачуються інвесторам суб’єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, за ставкою 10 відсотків.
Надання таких пільг було передбачено чинною на момент укладання Контракту редакцією ст. 14 Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області".
Згідно з ч. 3 п. 9 Порядку розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.99 №1065, вказані пільги застосовуються після укладання інвестором відповідного контракту.
31.03.05 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р." та деяких інших законодавчих актів України". Цим законом внесені зміни до Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" шляхом виключення ст.ст. 11-14, які регулювали правовідносини щодо: плати за використання природних ресурсів на територіях спеціальних економічних зон; порядку ввезення товарів та інших предметів на території спеціальних економічних зон "Донецьк" та "Азов" та вивезення товарів та інших предметів з цих територій; особливості оподаткування та валютного регулювання в спеціальних економічних зонах "Донецьк" та "Азов"; спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.
У зв'язку з вказаними змінами 24.07.07 позивач звернувся з позовом у даній справі, оскільки вважає, що Контракт в частині встановлення пільг не відповідає умовам Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", чинна редакція якого вже не містить положень щодо надання вказаних пільг.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного. Відповідач згідно зі Статутом є юридичною особою, створеною у формі товариства з обмеженою відповідальністю, і є підприємством з іноземними інвестиціями відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування"; його учасниками є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Київ", м. Київ; Дочірнє підприємство "Кнауф Маркетинг", м. Київ; Фірма "Кнауф Інтернаціональ ГмбХ" Федеративна Республіка Німеччина.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" власністю інвестора є і результати інвестування. Так, статтею 4 ратифікованої Законом України №193/94-ВР від 11.10.94 року Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій встановлено, що інвестиції відповідних осіб однієї Сторони на території іншої Сторони користуються повним захистом і повною безпекою, а їх вилучення, націоналізація або інші аналогічні за наслідками заходи можливі лише в суспільних інтересах та за умов справедливої компенсації, здійснюваної невідкладно після вжиття відповідних заходів.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом’якшують відповідальність.
Також судами було враховано, що відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 2, 4 постанови від 01.11.96 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Судова колегія, погоджуючись з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, зважає на позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 09.07.07 №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 39, 41, 43-46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), справа №1-29/2007.
Зокрема, Конституційний Суд України визнав, що до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (п. 3 ч. 1 ст. 85, ст. 91 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин –на інший період (ч. 1 ст. 96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону.
Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95-98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі –Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст. 38 Кодексу. Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України –він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч. 3 ст. 27 Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.
Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачає, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Як визначено ст. 1 Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", спеціальний режим інвестиційної діяльності –це режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених цим Законом, для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти, схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.
Виходячи з аналізу норм, які регулюють спірні у справі правовідносини, позиції Конституційного Суду України щодо повноважень Верховної Ради України вносити зміни до інших законів Законом "Про Державний бюджет України", вимоги позову про внесення визначених у позові змін до спірного Контракту не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги виключають саме поняття спеціального режиму інвестиційної діяльності, визначеного законом, і відповідні правові наслідки щодо дії цього Контракту надалі.
Доводи касатора щодо відповідності вимог про внесення вказаних змін до Контракту вимогам Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р." та деяких інших законодавчих актів України" та ст.ст. 651-654 ЦК України не можна визнати обґрунтованими з огляду на положення п. 2 ст. 1, ст.ст. 4, 6 ЦК України, оскільки запропонована позивачем зміна умов угоди, укладеної згідно з вимогами цивільного законодавства, заснована на бюджетних і адміністративних правовідносинах, до яких цивільне законодавство не застосовується, а спірна умова Контракту, яка стосується бюджетних і адміністративних відносин, не має правових наслідків у цивільно-правових відносинах.
Оскільки позивач вимагає лише зміни в частині оподаткування діяльності за спірним у справі Контрактом, а в цілому підтримує надалі його дію, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.07 у справі №44/291пн залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов