ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 листопада 2007 р.

№ 22/406

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Уліцького А.М.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Чернова Є.В.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам-Авто"

на постанову

від 19.06.07 Київського апеляційного господарського суду

та на рішення

від 19.02.07

у справі

№22/406

господарського суду

м. Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТФ Логістик"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам-Авто"

третя особа

Закрите акціонерне товариство "Комплекс Агромарс"

про	стягнення 45318,28 грн.

за участю представників сторін

від позивача:

у засідання не прибули

від відповідача:

Климчук А.В., Ткачов О.В., дов.

від третьої особи:

у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 19.02.07 господарського суду м. Києва (суддя Шкурат А.М.), яке залишено без змін постановою від 19.06.07 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. –головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) частково задоволено позов, стягнуто з відповідача на користь позивача 44205,64 грн. збитків, а в решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що під час здійснення перевезення за СМR №535463 на виконання заявки позивача від 21.09.06 та укладеного між сторонами договору №2509 сталася втрата вантажу загальною вартістю 6994,48 євро, що за встановленим Національним банком України курсом станом на 14.10.06 становить 44262,15 грн. На підставі ст. 924 ЦК України, пп. (а) п. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п. 6.7.3 договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки; оскільки позивач на виконання вимог претензії ЗАТ "Комплекс Агромарс" від 17.10.06 №02 відшкодував останньому як замовнику перевезення вартість зниклого вантажу в сумі 44205,64 грн., то саме в такому розмірі сума є реальними збитками позивач а довідка польської поліції лише визначає факт звернення до неї з заявою про викрадення вантажу та не є доказом вчинення крадіжки вантажу сторонніми особами.

Ухвалою від 10.10.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касатор доводить, що відповідно до вимог матеріального права і умов угоди про перевезення вантажів в разі викрадання вантажу перевізник не несе відповідальності, передбаченої за втрату вантажу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Стаття 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачає звільнення перевізника від відповідальності за  втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж –з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.

У зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 25.09.06 між сторонами укладено договір №2509, згідно з пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідач (перевізник) зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений йому позивачем (експедитор) вантаж згідно з заявкою і видати його уповноваженій на те особі (вантажоодержувачу), а позивач за дорученням, від імені та за рахунок замовника зобов'язався оплатити послуги відповідача.

Позивач 25.09.06 передав, а відповідач прийняв до виконання заявку на перевезення вантажу, яка значиться як заявка від 21.09.06. Обидві сторони стверджують, зокрема позивач –у претензії від 24.10.06 №24/10/01, а відповідач –у відзиві на позовну заяву, що заявка сторонами складена, погоджена та оформлена на виконання договору від 25.09.06 №2509. У заявці погоджені умови здійснення автомобільного перевезення вантажу за маршрутом: Голландія –Україна.

В процесі виконання відповідачем міжнародного автомобільного перевезення, яке відбувалось за СМR №535463, сталася часткова втрата вантажу на території Республіки Польща, про що відповідач повідомив позивача 02.10.06.

Згідно з актом експертизи Київської торгово-промислової палати від 05.10.06 №1-4082 при огляді автомобіля, який доставив вантаж за СМR №535463, виявлено, що тент на правій стороні кузова має механічні пошкодження –зашитий розріз розміром 79 см х 213 см. У зазначеному акті експертизи наведено детальний опис наявного в автомобілі вантажу та відповідності його даним супровідних документів, зокрема, вказано, що в наявності виявлено шість амортизаторів, номер по каталогу 49dk90-2100 koni, одна опорна плита, номер по каталогу 14740400, а у інвойсах №№ 933443, 933444 від 22.09.06 значиться  90 шт. запчастин до автомобіля.

Касатор доводить, що часткова втрата вантажу сталася не з вини відповідача, а відбулася в результаті крадіжки, тобто злочинних дій третіх осіб, що підтверджується довідкою польської поліції від 01.10.06, а тому відповідач згідно з вимогами Господарського і Цивільного кодексів України, умовами п.п. 8.1, 8.2 договору не несе відповідальності.

Пунктом 6.7.3 договору передбачено, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу.

Оскільки спірне перевезення здійснене у 2006 році, а Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19.05.1956 в м. Женеві, набрала чинності для України 17.05.07, то при вирішенні спору між сторонами, слід керуватись нормами ст. 4 ГПК України та ст. 8 ЦК України.

Пред'явлену третьою особою, яка є вантажоодержувачем за СМR №535463, претензію від 17.10.06 №02 про відшкодування вартості втрачених запчастин до вантажних автомобілів, прийнятих для перевезення за СМR №535463, позивачем задоволено і вартість втраченого вантажу перераховано третій особі за платіжними дорученнями від 18.12.06 №1226, від 10.01.07 №1261, від 01.02.07 №1296  на загальну суму 44205,64 грн.

Посилання відповідача на те, що обставини крадіжки вантажу згідно з нормами чинного законодавства виключають його відповідальність, є безпідставними, оскільки норми як ГК України, так і ЦК України в правовому регулюванні перевезення вантажів не передбачають поняття "крадіжка", а лише –"втрата", "нестача" вантажу. Отже, при визначенні стану виконання договору перевезення вантажу є підстави застосовувати поняття "крадіжка" лише для зазначення причини втрати, нестачі вантажу.

Зважаючи на недоведеність відповідачем визначених у ст. 314 ГК України обставин як правових підстав для звільнення його від відповідальності за втрату вантажу чи обставин, які свідчать про належне забезпечення вантажу від дій сторонніх осіб, непереборної сили, доводи касатора не можна визнати обґрунтованими та відповідними законодавству і обставинам у справі. З огляду на таке судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.07 у справі №22/406 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                А.Уліцький

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    Є.Чернов