ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р. | № 36/11-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Уліцького А.М., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Чернова Є.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Гамапласт Україна" |
на постанову | від 16.07.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | №36/11-06 |
господарського суду | Київської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Гамапласт Україна" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер" |
треті особи | 1. Бориспільська міська рада 2. Бориспільський міський відділ земельних ресурсів |
про | відновлення стану земельної ділянки, усунення порушення меж землекористування та зобов'язання вчинити дії |
за участю представників сторін |
від позивача: | Бокало О.Я. –голова правління, Ринковий В.І., дов. |
від відповідача: | Куколь В.В., дов. |
від третьої особи 1: | у засідання не прибули |
від третьої особи 2: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Гамапласт Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер" за участю в якості третьої особи Бориспільської міської ради Київської області.
Позов мотивований тим, що відповідач без належних підстав, зокрема, шляхом самовільного збудування споруд на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні позивача, чинить перешкоди в користуванні ділянкою.
Ухвалою від 25.01.06 господарський суд Київської області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Бориспільський відділ земельних ресурсів.
Відповідач проти позову заперечив, пояснивши, що вказані в позові господарські споруди збудовані ним не самовільно до набуття позивачем прав землекористування спірною земельною ділянкою, а надання цієї ділянки позивачу порушує право відповідача, про захист якого позивачем також звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням від 01.03.06 господарський суд Київської області (суддя Мальована Л.Я.) позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими.
Постановою від 16.07.07 Київський міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Шевченка В.Ю. –головуючого, Мельника С.М., Корсакової Г.В.) рішення суду першої інстанції частково скасував, відмовивши в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельні ділянки, знести самовільно побудовані будівлі складу трансформаторної підстанції та залізобетонну огорожу, а також заборону відповідачу користуватися проїздом через територію позивача. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
За висновком суду апеляційної інстанції, позов є доведеним і відповідним законодавству лише в частині відновлення первісного стану та встановлення первісного стану спірної земельної ділянки.
Ухвалою від 10.10.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування п.п. 2-4 резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції з огляду на неправильне застування законодавства до спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Бориспільської міської ради №143 від 14.03.2000 за позивачем закріплені зовнішні межі та виділена в постійне користування земельна ділянка площею 1,9074 га по вул. Запорізька, 14-а в м. Бориспіль для виробничих потреб, а також видано державний акт на право постійного користування землею.
На виконання ухвали суду від 25.01.06 Бориспільський міський відділ земельних ресурсів подав план обміру та пояснення у справі, згідно з якими частина будівлі та трансформаторна підстанція, які належать відповідачу розташовані на земельній ділянці, що була відведена в користування позивачу.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Доводи відповідача щодо переходу до нього спірних будівель від попереднього їх власника за цивільно-правовою угодою суд першої інстанції не прийняв до уваги.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині відновлення первісного стану та встановлення первісного стану земельної ділянки відповідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 22.04.2000 №001246.
Проте, відмовляючи в решті вимог позову, визнав, що вимоги про зобов'язання відповідача знести самовільно побудовану будівлю складу на земельній ділянці, вказаній на плані від літери "Д" до літери "Е" та будівлю трансформаторної підстанції на земельній ділянці, вказані на плані від літери "К" до літери "Ж" (3) ґрунтуються не на офіційному документі, який встановлює межі землекористування учасників спору, а на плані складеному особисто позивачем без назви і дати та не підписаному жодною посадовою особою (а.с. 18). Літери розмежування землекористування, які використані у вказаному плані становлять позовну вимогу, але не співпадають ні з позначеннями, що містяться в Акті відновлення меж земельної ділянки від 29.03.2000, ні з літерами, що містяться в плані, складеному на виконання ухвали суду Бориспільським міським відділом земельних ресурсів за участю представників сторін (а.с. 117-118). При задоволенні судом вимоги сформульованої таким чином її примусове виконання неможливе.
Заявлена позивачем вимога про знесення самовільних забудов, за висновком суду апеляційної інстанції, є непідтвердженою і задоволенню не підлягає; позивач, на якого ГПК України покладає доведення сформульованих ним вимог, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не надав доказів на підтвердження того, що відповідач самовільно збудував вказані будівлі складу, трансформаторної підстанції, залізобетону огорожу. Посилання відповідача на те, що вказані об'єкти не збудовані ним, а придбані у попередніх власників спростовані не були. Не було надано і доказів належності відповідачу залізобетонної огорожі.
Вимога про заборону відповідачу користуватися проїздом через територію позивача, крім наведених вище підстав, відхилена судом апеляційної інстанції також з огляду на те, що позивач не довів здійснення відповідачем самовільно такого проїзду до звернення з позовом у справі, а господарський суд відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України не має підстав приймати рішення стосовно захисту права від порушення, яке лише можливе в майбутньому.
Тобто висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового скасування рішення суду першої інстанції засновані на актах встановлення меж земельної ділянки та листі Бориспільського міського відділення земельних ресурсів від 04.02.06 №1006. З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, який суперечить обставинам, вже встановленим як місцевим, так і апеляційним судом, стосовно порушення відповідачем прав позивача шляхом розташування на спірній земельній ділянці вказаних будівель.
Оскільки відповідач не довів законність забудови спірної земельної ділянки, наданої позивачу рішенням Бориспільської міської ради №143 від 14.03.2000, чи законність користування нею, відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України користування відповідачем цієї ділянки є порушенням прав позивача, яке тягне правові наслідки визначені ст. 212 ЗК України.
Виходячи з предмету спору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, оскільки право позивача підлягає захисту в порядку ст. 152 ЗК України шляхом звільнення спірної частки земельної ділянки від будь-яких об'єктів відповідача незалежно від підстав набуття ним прав власності на ці об'єкти в разі, якщо це порушує права позивача як належного землекористувача.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, часткове скасування постанови апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Пункти 1, 2, 4 та частини 1, 2 пункту 3 резолютивної частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.07.07 у справі №36/11-06 скасувати.
3. Рішення господарського суду Київської області від 01.03.06 у справі №36/11-06 залишити без змін.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов