Справа № 396/561/21

Провадження № 2/396/350/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2021 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання - Андріяш І.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/561/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ «Українська залізниця» 400000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16.07.2019 року близько 20 год на залізничній колії 224 км пікет 1 перегону Новоукраїнка-Плетений Ташлик, що в м.Новоукраїнка потягом №1486 (ВЛ80Т №1832) під керуванням машиніста ОСОБА_2 було збито ОСОБА_3 (батька позивача). ОСОБА_3 в результаті наїзду загинув на місці пригоди.

16.07.2019 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120230000506 та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого Новоукраїнського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від 28.12.2019 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12019120230000506, було закрито. Відповідно до висновку експерта №70 від 13.09.2019 року смерть гр. ОСОБА_3 перебуває в прямому причинному зв`язку з травмами, що виникли внаслідок наїзду потягом.

Отже, між наїздом на ОСОБА_3 (тобто дією джерела підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України) та смертю останнього наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Власником потяга є АТ "Укрзалізниця", що підтверджується Листом від 25.03.2021 №ЦЦТех-08/66. Машиніст, який керував потягом був і є працівником АТ "Укрзалізниця", що підтверджується довідкою від 25.03.2021 року №03/654.

Враховуючи те, що позивач є сином померлого, позбавлений підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть батька змінила життя позивача у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 400 000 гривень. Такий розмір, на думку позивача, є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

Ухвалою від 24.05.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

25.07.2021 року на адресу суду від представника відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в позові з клопотанням про поновлення строку для подачі відзиву у зв`язку з обмеженнями в роботі АТ "Українська залізниця" обумовленими пооширенню короновірусної хвороби та впровадженням карантину. Відповідач свій відзив мотивував тим, що саме загиблим були грубо порушені вимоги п. 3.16 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 р. за № 193/2633 (надалі - Правила). Додатково були порушені і вимоги п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 (Правил). Слідством по кримінальному провадженні було встановлено, що в м`язі загиблого був виявлений етиловий спирт в кількості 2,14 г/м3, що відповідав алкогольному сп`янінню середнього ступеня, та зроблено висновок, що саме потерпілий не міг контролювати свої дії. Згідно з пояснень свідка ОСОБА_2 , загиблий ОСОБА_3 просто лежав на залізничній колії, а попереджувальні заходи та екстрене гальмування не відвернули наїзду. Представник позивача вважає, що в позовній заяві відсутні належні та допустимі докази, якими позивач може підтвердити завдану йому моральну шкоду та її розмір. Натомість матеріалами підтверджено, що загиблий проживав разом із своєю матір`ю 1954 р.н., зловживав спиртними напоями, ніде не працював, жив за рахунок материнської пенсії, розлучився із матір`ю позивача, проживав окремо від сина, матеріально сину не допомагав, що зовсім не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), про які зазначає позивач.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року поновлено пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними документами в справі.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

За фактом порушення правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту 16.07.2019 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120230000506.

Постановою слідчого СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 28.12.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120230000506 від 16.07.2019 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.7-8).

Вказаною постановою підтверджується, що 16.07.2019 близько о 20 год. 00 хв. внаслідок порушення встановлених правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту, на залізничній колії 224 км пікет 1 перегону Новоукраїнка - Плетений Ташлик, що в Новоукраїнка, був збитий потягом-електровозом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець с. Марянопіль Новоукраїнського району Кіровоградської області та в результаті чого останній загинув на місці.

В ході досудового розслідування допитаний свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрий пояснив, що 16.07.2019 року близько 12 год 00 хв рухаючись зі станції Новоукраїнка на 223 км. 10-пікету на ектровозі помітив на колії лежить людини, після чого відразу застосував екстрене гальмування, однак з урахуванням швидкості та ваги потяга не відвернув наїзду на особу.

Також до матеріалів кримінального провадження №12019120230000506 долучено висновок експерта №70 від 13.09.2019, відповідно до якого смерть гр. ОСОБА_3 перебуває в прямому причинному зв`язку з травмами, що виникли внаслідок наїзду потяга. Окрім цього встановлено, що в м`язі від трупа виявлено етиловий спирт в кількості 2,14 г/дм3, що може відповідати алкогольному сп`янінню - середнього ступеня.

Згідно з інформацією АТ «Українська залізниця» електровоз серії ВЛ80т №1832 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с.10).

Відповідно до довідки від 25.03.2021 року, ОСОБА_2 дійсно з 11.06.1999 року по теперішній час працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та станом на 25.03.2021 року займає посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів (а.с.11).

Позивач по справі - ОСОБА_1 є сином загиблого, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.13).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Зокрема, таким способом може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд вважає, що діяльність, пов`язана з використанням електропоїздів, електровозів є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем електровозу серії ВЛ80т №1832 є АТ «Укрзалізниця», то воно зобов`язане відшкодовувати завдану транспортними засобами, якими воно володіє, шкоду.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та інших.

За матеріалами справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на залізничній колії, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Оскільки АТ «Українська залізниця» не наведено будь-яких даних, які б свідчили, що ОСОБА_3 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком, тому посилання представника відповідача у своєму відзиві про наявність умислу в діях ОСОБА_3 є безпідставним.

Отже, у даній справі, не встановлено, що ДТП зі смертельним наслідком сталася внаслідок умислу ОСОБА_3 , тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди сину загиблого.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У результаті наїзду поїзда на ОСОБА_3 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачу спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для нього людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у його житті, відчуття самотності, тривожності.

Проте, частиною 2 статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що згідно з висновком експерта на момент смерті ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку щодо наявності певної частини вини потерпілого у виникненні шкоди.

Відповідно до характеристики Новоукраїнської міської ради від 12.07.2021 року за №162, вбачається, що покійний ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матір`ю, постійної роботи не мав, проживав за рахунок материної пенсії, інколи зловживав спиртними напоями (а.с.50).

На підставі викладеного та з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачем, вимог розумності та справедливості, враховуючи, що загиблий зі своїм сином не проживав, перебував на момент події у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до ч.1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є майновими вимогами, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі.

При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4000 грн (400 000 грн х 1%).

Позивач судовий збір при зверненні до суду не сплатив, оскільки звільнений від його сплати на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги задоволено на 12,5%, з відповідача на користь держави належить стягнути 500 грн судового збору за розгляд даної справи (4000 х 12,5%).

На підставі викладеного, керуючись ст.1172, 1187, 1191, 1193 ЦК України, ст.141, 246, 259, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн в якості відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави 500 грн судового збору за розгляд справи судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2021 року.

Головуючий: А. А. Русіна